Чарльз Л. Гарнесс
Чарльз Леонард Гарнесс | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Charles Leonard Harness | ||||
Народився | 29 грудня 1915[1][2][3] Колорадо-Сіті, Техас, США[4] | |||
Помер | 20 вересня 2005[1][2][3] (89 років) Північний Ньютон, Гарві, Канзас, США | |||
Країна | США | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | Університет Джорджа Вашингтона | |||
Мова творів | англійська | |||
Напрямок | наукова фантастика | |||
Жанр | роман, оповідання | |||
Magnum opus | «Парадоксальні люди» | |||
Нагороди | Заслужений автор фантастики (2004) | |||
| ||||
Чарльз Леонард Гарнесс (англ. Charles Leonard Harness; 29 грудня 1915 — 20 вересня 2005) — американський письменник у жанрі наукової фантастики.
Життєпис
ред.Чарльз Леонард Гарнесс народився 29 грудня 1915 року у Колорадо-Сіті, штат Техас, США. Пізніше переїхав до міста Форт-Верт. Він отримав ступені з хімії та права в Університеті Джорджа Вашингтона та працював патентним повіреним у Коннектикуті та місті Вашингтон з 1947 по 1981.[5] Деякі твори Гарнесса написані на основі його юридичного досвіду.
Чарльз Гарнесс помер 20 вересня 2005 року у віці 89 років у місті Норт-Ньютон, штат Канзас, США.[5].
Кар'єра
ред.Перша повість Гарнесса «Часова пастка» (англ. Time Trap) (1948) — незвична для першої історії, бо в ній присутні теми, які часто з'являються у творчості Гарнесса, серед яких подорож у часі, мистецтво та переживання героєм квазі-трансцендентного досвіду.
Його перший роман «Політ у вчора» (англ. Flight into Yesterday)[5] став одним з його найвідоміших. Спочатку ця історія була опублікована у формі однойменної повісті у травні 1949 року, яка потім була розширена та вийшла вже у формі роману у 1953 році. У 1955 році видавництво «Ace Books» випустило ще одне видання цього роману, але з іншою назвою — «Парадоксальні люди» (англ. The Paradox Men).[6][7] Набагато пізніше Гарнесс подякував редактору Дональду Воллгайму[en], який вигадав цю назву, бо «виявилося, що перед нею неможливо встояти».[6]
1953 року вийшла його найвідоміша повість «Троянда» (англ. The Rose), яка була вперше опублікована у британському журналі «Автентична наукова фантастика». Повість не публікувалася у США до 1969 року.[5]
Найвідомішими повістями Гарнесса є «Троянда», «Прикраса для його професії» (англ. An Ornament to His Profession), «Алхімік» (англ. The Alchemist) і «Глухий кут у часі» (англ. Stalemate in Time). Його повість «Нова реальність» (англ. The New Reality) назвали «найкращою науково-фантастичною історією про Адама та Єву». Його роман «Червоний світ» (англ. Redworld) — один з небагатьох науково-фантастичних романів, у якому всі герої — іншопланетяни.
Визнання
ред.Ідеї Гарнесса вплинули на багатьох письменників і він продовжував публікуватися до самої смерті. Неоднократно був номінований на найпрестижніші жанрові премії — «Г'юго» та «Неб'юла», 2004 року отримав звання Заслуженого автора фантастики.
- 1966 — Номінація на премію «Г'юго» за найкращу повість за повість «Алхімік»
- 1966 — Номінація на премію «Неб'юла» за найкращу повість за повість «Алхімік»
- 1966 — Номінація на премію «Г'юго» за найкращу коротку повість за повість «Прикраса для його професії»
- 1966 — Номінація на премію «Неб'юла» за найкращу коротку повість за повість «Окраса його професії»
- 1969 — Номінація на премію «Неб'юла» за найкращу повість за повість «Ймовірна причина»
- 1985 — Номінація на премію «Г'юго» за найкращу повість за повість «Літнє сонцестояння»
- 2004 — Номінація на премію «Ретро-„Г'юго“» за повість «Троянда»
- 2004 — Заслужений автор фантастики
Вибрані твори
ред.Романи
ред.- 1953 — «Політ у вчора» (англ. Flight into Yesterday),[7], інша назва — «Парадоксальні люди» (англ. The Paradox Men),[6] на основі повісті «Політ у вчора» 1949 року
- 1968 — «Кільце Рітонеля» (англ. The Ring of Ritornel)[5]
- 1978 — «Вовкоголовий» (англ. Wolfhead)[5]
- 1980 — «Каталізатор» (англ. The Catalyst)[7]
- 1981 — «Жар-птиця» (англ. Firebird)[7]
- 1982 — «Венеційський суд» (англ. The Venetian Court)[7]
- 1986 — «Червоний світ» (англ. Redworld)[7]
- 1988 — «Хроно» (англ. Krono)[7]
- 1990 — «Палаючі сни» (англ. Lurid Dreams)[7]
- 1991 — «Місячна справедливість» (англ. Lunar Justice)[7]
- 1999 — «Кінець гри п'яниці» (англ. Drunkard's Endgame)
- 2002 — «Цибела з люпинами» (англ. Cybele, With Bluebonnets)[5]
Збірки
ред.- 1966 — «Троянда» (англ. The Rose)
- 1998 — «Прикраса для його професії» (англ. An Ornament to His Profession)[7]
Повісті
ред.- 1948 — «Часова пастка» (англ. Time Trap)
- 1949 — «Політ у вчора» (англ. Flight into Yesterday)
- 1949 — «Глухий кут у космосі» (англ. Stalemate in Space), інша назва — «Глухий кут у часі» (англ. Stalemate in Time)
- 1950 — «Нова реальність» (англ. The New Reality)
- 1966 — «Алхімік» (англ. The Alchemist)
- 1968 — «Ймовірна причина» (англ. Probable Cause)
- 1984 — «Літнє сонцестояння» (англ. Summer Solstice)
- 2003 — «Обличчя» (англ. Faces)
- 2004 — «У катакомбах» (англ. In the Catacombs)
- 2006 — «Швидкісна залізниця Венеція—Рим» (англ. Venice—Rome—Direttissima)
Примітки
ред.- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Каталог фантастичної літератури Вежетті
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б в г д е ж Clute, John. "Unorthodox science-fiction writer" (Charles L. Harness obituary) [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. The Independent, October 11, 2005.
- ↑ а б в "Bibliography: Flight into Yesterday" [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. Internet Speculative Fiction Database.
Publication Listing: "Startling Stories, May 1949" [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. ISFDB. Retrieved 2015-02-28. - ↑ а б в г д е ж и к л "I Did it For the Money" (Charles L. Harness inverview) [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.]. Локус, December 1998.
Посилання
ред.- Твори Чарльз Л. Гарнесс у проєкті «Гутенберг»
- Чарльз Гарнесс [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] на сайті LibriVox
- Чарльз Л. Гарнесс на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- Чарльз Гарнесс [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті FantasticFiction.co.uk
- Чарльз Л. Гарнесс [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] на сайті Бібліотеки Конгресу