Чайка Федір Васильович

Фе́дір Васи́льович Ча́йка (нар. 3 березня 1918 — пом.13 жовтня 1974, Українська РСР) — радянський воєначальник, генерал-майор. Герой Радянського Союзу (1945).

Федір Васильович Чайка
Народження	3 березня 1918(1918-03-03) Чайківка, Вовчанський повіт, Харківська губернія, УНР
Смерть	13 жовтня 1974(1974-10-13) (56 років) Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	УНР  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1938—1967
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	180-й гвардійський стрілецький полк 1042-й стрілецький полк 116-а мотострілецька дивізія
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився 3 березня 1918 року в селі Чайківці, нині Вовчанського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 8 класів школи у Великому Бурлуці. Працював головним бухгалтером у районній ощадкасі.

До лав РСЧА призваний Великобурлуцьким РВК у 1938 році. Служив молодшим командиром у 49-му стрілецькому полку 50-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу. Брав участь у вторгненні радянських військ до Польщі. У 1941 році закінчив Сухумське військове стрілецько-кулеметне училище.

Учасник німецько-радянської війни з лютого 1942 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, 3-му Українському та 1-му Білоруському фронтах. Обіймав посади помічника начальника штабу, а з листопада 1942 року — начальника штабу 853-го стрілецького полку 278-ї стрілецької дивізії. З 11 вересня 1943 року гвардії майор Ф. В. Чайка — командир 180-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської стрілецької дивізії. Член ВКП(б) з жовтня 1943 року. Наприкінці 1944 року підполковник Ф. В. Чайка переведений на посаду командира 2-го стрілецького батальйону 1368-го стрілецького полку 416-ї стрілецької дивізії 5-ї ударної армії. Під час форсування Вісли, захоплення і утримання плацдарму на західному березі, поблизу Буди-Августовської, був поранений. Після одужання — командир 1042-го стрілецького полку 295-ї стрілецької дивізії тієї ж армії.

Особливо відзначився під час проведення Берлінської наступальної операції радянських військ. Бійці полку під його командуванням форсували річку Одер, захопили і розширили плацдарм на її західному березі. Обійшовши супротивника з флангу, захопив два мости через Одер, що дало можливість розвинути наступ у напрямку Рульсдорф, Штраусберг. Долаючи спротив ворога і знищуючи розрізнені його групи, штурмом оволодів містом Штраусбергом, тим самим даючи змогу увірватись наступаючим радянським військам до передмістя Берліна.

Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1948 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Обіймав посаду командира стрілецького полку в Приморському військовому окрузі. У 1956 році закінчив Вищі академічні курси, після закінчення яких призначений командиром 116-ї мотострілецької дивізії. З 1960 року — заступник командира 44-го армійського корпусу в Ленінградському військовому окрузі. У 1967 році генерал-майор Ф. В. Чайка вийшов у запас.

Мешкав у Одесі, де й помер 13 жовтня 1974 року. Похований на Другому Християнському цвинтарі.

Нагороди

Меморіальна дошка у Великому Бурлуці

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», підполковникові Чайці Федору Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6494).

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (02.10.1943, 01.12.1943, 30.08.1944), орденами Суворова 3-го ступеня (05.04.1945), Олександра Невського (30.11.1943), Вітчизняної війни 1-го (04.01.1943) та 2-го (22.02.1945) ступенів, Червоної Зірки (30.04.1954) і медалями.