Чагарниця чубата
Чагарни́ця чубата[2] (Garrulax leucolophus) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії[3].
| Чагарниця чубата | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Garrulax leucolophus (Hardwicke, 1816) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Corvus leucolophus Hardwicke, 1816 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Опис
ред.Довжина птаха становить 26–31 см, з яких на хвіст припадає 13-15 см, вага 108–131 г[4]. Голова, шия, горло і груди білі, на голові великий чуб. Потилиця сірувата. На обличчі чорна "маска". Решта тіла має коричневе забарвлення, відділене від білих грудей і шиї широкою рудуватою смугою. Хвіст темно-оливково-коричневий[5]. У самиць чуб менший, ніж в самців, спина тьмяніша, а сірий відтінок на потилиці більш помітний. У молодих птахів чуб і хвіст коротші, "маска" дещо світліша, потилиця коричнювата, а верхня частина тіла яскравіша[6]. Чубатим чагарницям притаманний гучний, різноманітний щебет[7].
Представники різних підвидів мають деяку різницю у забарвленні: у представників G. l. patkaicus спина яскравіша, каштанова, у представників G. l. belangeri нижня частина грудей також біла, і нижня частина тіла загалом світліша, у представників G. l. diardi нижня частина тіла ще більш білувата, а верхня — яскравіша.
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[8]
- G. l. leucolophus (Hardwicke, 1816) — Гімалаї і південно-східний Тибет;
- G. l. patkaicus Reichenow, 1913 — Північно-Східна Індія, західна М'янма і західний Юньнань;
- G. l. belangeri Lesson, R, 1831 — від центральної М'янми до південно-західного Таїланду;
- G. l. diardi (Lesson, R, 1831) — від східної М'янми і південного Китаю до Індокитаю.
Двоколірна чагарниця раніше вважалася підвидом чубатої чагарниці, однак була визнана окремим видом.
Поширення і екологія
ред.Чубаті чагарниці мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі. В 1970-1980-х роках вони були інтродуковані в Малайзії і Сінгапурі[9][10]. В Малайзії їхня популяція скоротилося вніслідок вилову, однак в Сингапурі вид вкорінивіся і навіть загрожує витісненням деяким місцевим видам, які мають схожу екологічну нішу, зокрема, бурій тордині[11]. Також, вніслідок торгівлі дикими видами птахів. чубата чагарниця опинилася у США і Великій Британії, однак про дикі популяції там не повідомлялося[12].
Чубаті чагарниці живуть у вологих гірнинніх і гірських тропічних лісах, в чагарникових і бамбукових заростях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 2135 м над рівнем моря[13].
Поведінка
ред.Чубаті чагарниці зустрічаються в зграях, які нараховують від 6 до 12 (а у деяких випадках до 40) птахів. Живляться переважно безхребетними, а також ягодами, плодами, насінням, нектаром і дрібними хребетними[14]. Шукають здобич на землі.
Сезон розмноження триває з лютого по вересень, за сезон може вилупитися кілька виводків. Чубаті чагарниці починають розмножкуватися на другому році життя. Їхні гнізда неглибокі, чашоподібні, зроблені з листя бамбуку, трави і стебел. Вони розміщується в чагарникових заростях і на деревах, на висоті від 2 до 6 м над землею. В кладці від 2 до 6 білосніжних яєць вагою 6,5 г. Інкубаційний період триває 13-17 днів, пташенята покриваються пір'ям на 14-16 день. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами як самиці, там і самці. Чубатим чагарницям притаманне колективне насиджування і колективний догляд за пташенятами[15].
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Garrulax leucolophus. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Rasmussen, Pamela C.; Anderton, John C. (2012). Birds of South Asia : the Ripley guide. Plates by Alderfer, Jonathan K. (вид. 2nd). Smithsonian National Museum of Natural History. ISBN 978-8496553859. OCLC 815838818.
- ↑ Jeyarajasingam, Allen (2012). A field guide to the birds of Peninsular Malaysia and Singapore (вид. 2nd). New York: Oxford University Press. ISBN 978-0199639434. OCLC 757930883.
- ↑ White-crested Laughingthrush (Garrulax leucolophus). www.hbw.com (англ.). Процитовано 14 жовтня 2017.
- ↑ Coles, Dave (2007). Management of Laughingthrushes in Captivity. ISBN 978-0951425244.
- ↑ Chinkangsadarn, Suwimol (2012). Singing behavior of White-crested Laughingthrush (Garrulax leucolophus). Science. 19: 55—60.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
- ↑ Wong Soon Huat Felix (2014). The spread and relative abundance of the non-native White-crested Laughingthrush Garrulax leucolophus and Lineated Barbet Megalaima lineata in Singapore (PDF). Forktail. 30: 90—95. Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2017. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Lim, Kim Seng; Chia, Alfred; Yong, Ding Li; Chew, Jimmy (2009). The avifauna of Singapore. Singapore: Nature Society (Singapore), Bird Group Records Committee. ISBN 9789810826710. OCLC 422855361.
- ↑ Yap, Charlotte A. M.; Sodhi, Navjot S. (2004). Southeast Asian invasive birds: ecology, impact and management. Ornithological Science. 3 (1): 57—67. doi:10.2326/osj.3.57. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Lindholm, Josef (1997). The Laughing Thrushes (Garrulax species). Journal of the American Federation of Aviculture. 24.
- ↑ Smythies, Bertram E. (1986). The birds of Burma (вид. 3rd). Liss, Hants, England: Nimrod Press. ISBN 9780969264002. OCLC 15247151.
- ↑ White-crested Laughingthrush Soliciting for Food – Bird Ecology Study Group. www.besgroup.org (брит.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 14 жовтня 2017.
- ↑ Round, Philip (2006). Cooperative provisioning of nestlings in the White-crested Laughingthrush Garrulax leucolophus. Forktail. 22: 138—139.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |