Цяук Лариса Ігорівна

Лариса Ігорівна Цяук — українська архітекторка-реставраторка. Заступниця директора, головна архітекторка інституту «УкрНДІпроектреставрація»; діючий член УНК ICOMOS. Авторка та головна архітекторка багатьох реставраційних проєктів, серед яких — Маріїнський палац, Печерські (лядські) ворота, дзвіниця Успенського собору Києво-Печерського монастиря.

Лариса Цяук, 2016 рік.

Життєвий шлях

Народилась 24 серпня 1952 року (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області) у сім'ї військового. Батьки — Ігор Васильович та Ніна Семенівна Остроус.

Вищу освіту з архітектурної спеціальності отримала у Київському інженерно-будівельному інституті у 1980 році.

По закінченню навчання почала працювати в інституту «УкрНДІпроектреставрація». З цією установою пов'язала життя ще у шкільні роки 1969 року, працюючи в майстернях інституту (на той час Українські спеціальні науково-реставраційні майстерні) копіювальницею, а згодом техніком.

Після отримання вищої освіти стала архітекторкою «УкрНДІпроектреставрації», згодом старшою архітекторкою, керівницею групи, головною архітекторкою проєктів, начальницею комплексної архітектурно-реставраційної майстерні № 1, головною архітекторкою інституту.

Працювала у науково-дослідницькому реставраційному відділі № 1 під егідою Маріоніли Говденко; згодом у комплексній архітектурній майстерні № 1 під керівництвом Олега Граужиса.

Проєкти

За понад 40 років професійної діяльності Лариса Цяук підготувала та втілила в життя велику кількість якісних та важливих для збереження культурної спадщини проєктів, здійснила трудомісткі дослідження пам’яток архітектури та містобудування України.

Серед головних проєктів реставрації, музеїфікації, консервації та відтворення історичних пам'яток:

• Софійський собор (м. Київ),
• іконостас Успенського собору (м. Київ),
• Мистецький арсенал (м. Київ),
• Маріїнський палац (м. Київ),
• Національний академічний театр російської драми ім. Л.Українки (м. Київ),
• Печерські ворота (м. Київ),
• Велика Лаврська дзвіниця (Київ),
• Залізничний вокзал (м. Київ),
• Кам'яниця Лизогуба (смт Любеч, Чернігівська область),
• Введенський собор та дзвіниця (м. Ніжин, Чернігівська область),
• Миколаївський собор (м. Ніжин, Чернігівська область),
• Благовіщенський собор (м. Ніжин, Чернігівська область),
• Георгіївська церква (с. Данівка Чернігівська область),
• Іконостас Троїцької церкви (м. Борзна, Чернігівська область),
• Свято-Троїцька церква (м. Приморськ, Запорізька область),
• Церква Параскеви, церква 12 апостолів (м. Судак, АР Крим) та багато інших пам'яток України.

Виступила кураторкою реставраційних робіт на пам'ятках культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, а протягом останніх років є кураторкою по роботі з об'єктами Національного заповідника «Софія Київська».

Сім'я

Одружена з архітектором-реставратором Володимиррм Трофимовичем, має доньку Юлію та двох онуків.

Див. також

• Жінки в архітектурі

Посилання

• https://www.facebook.com/profile.php?id=100002074666192&fref=ts
• http://www.junost.org.ua/ru/node/159 [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• http://eveningkiev.com/article/14143^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• https://www.interesniy.kiev.ua/gostinyiy-dvor-na-podole-dozhivaet-posl/ [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]