Цинікса зубчаста

вид плазунів
Цинікса зубчаста
Kinixys erosa.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Черепахи (Testudines)
Підряд: Схованошиї черепахи (Cryptodira)
Родина: Суходільні черепахи (Testudinidae)
Рід: Цинікса (Kinixys)
Вид: Цинікса зубчаста
Kinixys erosa
(Schweigger, 1812)
Синоніми
Kinixys castanea
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Kinixys erosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Kinixys erosa
EOL logo.svg EOL: 793052
ITIS logo.svg ITIS: 551797
IUCN logo.svg МСОП: 11002
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 254401
Fossilworks: 203532

Цинікса зубчаста[1] (Kinixys erosa) — найбільший вид черепах роду Цинікса родини Суходільні черепахи.

ОписРедагувати

Загальна довжина досягає 30—37,5 см. Панцир трохи стиснутий зверху. По краях карапаксу розташовані своєрідні зубці, що утворені гострими виступами крайових щитків. Самці мають довший та товстіший хвіст, ніж самиці.

Забарвлення спини коричневе з 2 жовтуватими поздовжніми смугами. Крайові щитки темно-коричневі або чорні. Верх голови світло-жовтий. Кінцівки та хвіст жовто-вохристі.

Спосіб життяРедагувати

Полюбляє вологі тропічні ліси, часто заходить у воду. Чудово плаває. Зберігає активність лише при високій вологості і достатку тепла. Харчується безхребетними, травою, фруктами, овочами, падлом.

Парування відбувається цілий рік. Втім зазвичай самиця влітку відкладає 4 яйця.

РозповсюдженняРедагувати

Мешкає в Африці: Ангола, Бенін, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Демократична Республіка Конго, Руанда, Уганда, Кот-д'Івуар, Екваторіальна Гвінея, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Ліберія, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Того.

ДжерелаРедагувати

  • Gossmann, V.; Lötters, S.; Obame, F. & Böhme, W. 2002. Zur Herpetofauna Gabuns. Teil II: Kommentierte Artenliste der gefundenen Reptilien, Bemerkungen zur Artenvielfalt. Herpetofauna 24 (136): 19-33
  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 265.