Вікіпедія

Цецилія Іванішевська

Цецилія Марія Іванішевська (уроджена Лубєнська, нар. 1928) — польський астроном і громадська діячка.

Цецилія Іванішевська
пол. Cecylia Iwaniszewska
Народилася24 листопада 1928(1928-11-24)[1] (96 років)
Варшава, Польська Республіка
Діяльністьастрофізикиня
Alma materУніверситет Миколая Коперника
Галузьастрономія
ЗакладУніверситет Миколая Коперника
У шлюбі зГенрик Іванішевський[pl] (з 1952 року)
ДітиСтаніслав (1953 р.н.) та Ян (1955 р.н.)
CMNS: Цецилія Іванішевська у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народилася 24 листопада 1928 року у Варшаві. Її батьками були Маріан Генрик Лубєнський та Зофія, уроджена Шляска. Її сестри — Марія Брикчинська та Магдалена Лубєнська[2]. У дитинстві Цецилія Іванішевська жила у Варшаві та Бидгощі (1937—1939). На початку окупації її сім'я була примусово переселена до Варшави[3], де Цецилія відвідувала школу садівництва, в якій викладалися загальноосвітні предмети[2][4]. Частину війни вона провела в кількох селах, останнє було на околиці Свентокшиських гір, звідки разом із матір'ю та сестрами переїхала до Бидгоща.

У листопаді 1945 року Цецилія склала випускні іспити в II загальноосвітньому ліцеї іменіі Миколая Коперника[pl] в Бидгощі. У тому ж році вона почала вивчати математику в Університеті Миколая Коперника в Торуні. Вона відвідувала уроки фізики та астрономії, формально не змінюючи спеціальності. З 1 вересня 1947 року працювала молодшим асистентом Астрономічної обсерваторії Університету імені Миколая Коперника. Спочатку вона організувала бібліотеку та розсилку «Вісника астрономічної обсерваторії Університету Миколая Коперника в Торуні», а з навчального року 1948/1949 вела заняття для лекцій професора Вільгельміни Івановської. У листопаді 1949 року Міністерство освіти не продовжило її роботу в Університеті Миколая Коперника[4] з політичних причин[3] (її вважали ворогом системи, і було проблематично, що вона походила з родини землевласника[2]). Час від часу вона вичитувала наукові тексти, отримувала стипендію імені Юліуша Рудніцького та продовжувала співпрацю з професором Івановською. У серпні 1950 року вона закінчила Університет Миколая Коперника, ставши найкращою випускницею групи астрономів. Її магістерська робота мала назву «Про різницю фаз між кривою блиску та кривою швидкості радіальних цефеїд»[4]. У серпні 1951 року її поновили на роботі в Університеті Миколая Коперника для викладання та організації бібліотеки Астрономічної обсерваторії. Вона закінчила аспірантуру в Університеті Миколая Коперника в 1952—1954 роках, під час якої займалася пульсуючими зорями: цефеїдами та зорями RR Ліри[3]. Співпрацювала з професорами Вільгельміною Івановською та Владиславом Дзевульським[2].

1958 року стала членкинею Міжнародного астрономічного союзу (МАС) і того часу брала участь в 11 конгресах МАС. 1959 року здобула ступінь доктора філософії на основі дисертації «Визначення згасання та щільності зір у полі Стріли»[4]. Після цього була підвищена на посаду доцента[3]. Через потребу догляду за дітьми та зміну чоловіком роботи на таку, що потребувала частих відряджень (у 1962 році), вона перейшла на посаду старшого викладача, що не передбачало частих поїздок з Торуня до обсерваторії в Півницях. Це, однак, значно ускладнило їй продовження наукової кар'єри[4]. Проводила дидактичні заняття для студентів різних спеціальностей: археологівв, астрономів, біологів, фізиків, географів. Всього мала близько дев'яти тисяч студентів[2]. На конгресі МАС 1970 року в Брайтоні (Велика Британія), стала головою комітету № 46 «Астрономічна освіта». На цій посаді перебувала до 2002 року. Готуючись до Року Коперника, вона проводила науково-популярні лекції, писала й редагувала статті та брошури, пов'язані з Миколаєм Коперником та історією астрономії. Була редактором колективної праці «Владислав Дзевульський (1878—1962)», виданої 1978 року. 1982 року вона мала тримісячну стипендію в Страсбурзькій обсерваторії[4]. Від 1980 по 1984 рік була заступником директора Інституту астрономії Університету Миколая Коперника[3]. Вона закінчила свою штатну роботу в Університеті Миколая Коперника в 1989 році, але викладала для студентів до 2007 року[2][4][5]. У 2014 році вийшла її книга «Спогади про мій університет».

Її чоловіком був астроном Генрик Іванішевський[pl] (з 1952 року). Їхні сини — Станіслав (1953 р.н.) та Ян (1955 р.н.)[4].

Соціальна активність

ред.

Співала в університетському хорі Університету Миколая Коперника[4]. З 1961 року була членкинею Наукового товариства в Торуні[pl][2]. З 1965 року була членом Товариства любителів Торуні[pl], а з 1967 року обіймала різні функції в його правлінні[3]. Брала участь у створенні Асоціації випускників Університету Миколая Коперника в Торуні і була її членкинею від самого початку[5]. Вона була головою Комітету з астрономічної освіти Міжнародного астрономічного союзу протягом двох термінів. З 1983 року вона була членкинею Клубу католицької інтелігенції, у 1994—2017 роках була президенткою Торуньського осередку. У 1992 році вона стала членкинею Європейського астрономічного товариства. З 1990-х років вона була членкинею журі конкурсу воєводства з фізики та астрономії, організованого Польським товариством любителів астрономії. З 1996 року співпрацює з міською радою Торуня у справах, пов'язаних з назвами вулиць. Заснувала Клуб гірського туризму «Карпати» в Торуні. Є членкинею Польського туристично-екскурсійного товариства[2].

Нагороди

ред.

У 1954 року її магістерська робота була відзначена на конкурсі наукових праць з нагоди Року Коперника, який відзначався у 1953 році (вперше після війни). Отримала медаль 40-річчя Університету Миколая Коперника[4]. Польське товариство любителів астрономії нагородило її золотим знаком № 101 у 1994 році[6]. У 2001 році Товариство любителів Торуні нагородило її Золотою астролябією. Отримала медаль Комісії народної освіти[pl][2]. У 2010 році вона була нагороджена медаллю «За заслуги перед Університетом Миколая Коперника»[5] та стала почесною членкинею Асоціації випускників Університету Миколая Коперника в Торуні[5]. У 2013 році нагороджена медаллю «За заслуги перед містом Торунь» на стрічці[pl][3]. У 2018 році отримала Медаль Торуніум від президента Торуня та медаль маршалка Куявсько-Поморського воєводства[2]. У 2021 році стала почесною членкинею Польського астрономічного товариства[7].

Примітки

ред.
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Katarzyna Tomkowiak. Piękny Jubileusz. 90. urodziny Doktor Cecylii Iwaniszewskiej // Rocznik Toruński. — 2018. — Т. 45. — С. 7–18.
  3. ↑ а б в г д е ж Magdalena Dębczyńska-Wróblewska (23.05.2013). Medal dla Cecylii Iwaniszewskiej. Toruń. Процитовано 7 лютого 2023.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Cecylia Iwaniszewska. Wspomnienia o moim uniwersytecie. — Toruń : Towarzystwo Miłośników Torunia, 2014. — ISBN 978-83-927097-1-8.
  5. ↑ а б в г Stanisław Krause. Dr Cecylia Iwaniszewska. Stowarzyszenie Absolwentów UMK. Процитовано 7 лютого 2023.
  6. ↑ Zofia Huppenthal. Historia Toruńskiego Oddziału Polskiego Towarzystwa Miłośników Astronomii (1952 – 2019…). Historia – Polskie Towarzystwo Miłośników Astronomii Oddział w Toruniu. Процитовано 7 лютого 2023. [1], webStudio 2.2.4 
  7. ↑ Członkowie honorowi. Polskie Towarzystwo Astronomiczne. Процитовано 7 лютого 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цецилія_Іванішевська&oldid=43455792