Церква святого архистратига Михаїла (Більче-Золоте)

парафія і храм в селі Більче-Золотому Борщівського благочиння Тернопільської єпархії ПЦУ

Церква святого архистратига Михаїла — парафія і храм Борщівського благочиння Тернопільської єпархії Православної церкви України в селі Більче-Золоте Чортківського району Тернопільської області.

Церква святого архистратига Михаїла

Більче-Золоте Церква Св.Михаїла.jpg


Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури
Країна

 Україна

Розташування Більче-Золоте
Ідентифікатори й посилання

Історія церквиРедагувати

Храм збудовано за сприяння князя Сап'єги, який у 1868—1871 роках виділив для цього місце у центрі села. Його вимурували з каменю взятого з руїн фортеці. Новозбудований храм розписував відомий іконописець Микола Сосенко.

Після вибухів німецьких бомб та господарювання атеїстичного режиму жодна з фресок настінного розпису не збереглася.

З благословення настоятеля парафії священника Юрія Стеблини у 1990 році розпочали роботи з відновлення храму. Значну матеріальну допомогу надали голова колгоспу «Перемога» В. Чопик та генеральний директор свинокомплексу І. Абдулін. Фасад храму оздоблено за підтримки колишнього головного лікаря Більче-Золотецького санаторію В. Вершигори. Навесні 1991 року художники Борщівського району під керівництвом уродженця Борщівщини Василя Отецька розпочали розпис храму.

У 1991 році на свято Воскресіння Христового вперше на Хресному ході заграв духовий оркестр музичної школи під керівництвом блаженної пам'яті Василя Микитчука. За спільної ініціативи священника Юрія Стеблини та директора музичної школи Миколи Теслі встановлено традицію всенародного святкування проводів коляди.

З благословення о. Петра Миськіва розбудовують каплицю Всецариці Богородиці для освячення води. Разом з дружиною священика організовано недільну школу для дітей села. За сприяння мецената Володимира Іванишина у 2010 році зроблено реконструкцію дзвіниці та розпочато перекриття даху й позолочення куполів.

ПарохиРедагувати

  • о. Ілларіон Тишинський,
  • о. Вонсуль (1904—1906),
  • о. Микола Семенович (1906—1909),
  • о. Софрон Левицький (1909—1923),
  • о. Михайло Ганкевич,
  • о. Семен Гребенюк (1924),
  • о. Юрій Стеблина,
  • о. Петра Миськіва (з 1992).

ДжерелаРедагувати