Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прилбичі)

Церква Собору Пресвятої Богородиці (1654)
	Церква Собору Пресвятої Богородиці (1654 р.)
	49°53′03″ пн. ш. 23°27′57″ сх. д. / 49.88417° пн. ш. 23.46583° сх. д.Координати: 49°53′03″ пн. ш. 23°27′57″ сх. д. / 49.88417° пн. ш. 23.46583° сх. д.
Статус	діюча
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна
Розташування	Прилбичі; Яворівський район; Львівська область
Конфесія	Православна церква України
Тип будівлі	церква
Будівництво	1654
	Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прилбичі) (Львівська область)
	Церква Собору Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Собору Пресвятої Богородиці — дерев'яна парафіяльна церква ПЦУ в селі Прилбичі Яворівського району Львівської області.

Історія ред.

Православна парафія в Прилбичах від початку свого існування входила до складу Перемишльської єпархії.

Перші письмові відомості про православного священника в Прилбичах датують 1515 роком.

Згідно з даними шематизму за 1938—1939 роки церква побудована у 1654 році. Така ж дата була над південними дверима церкви.

З 1691 р. (рік перепідпорядкування Перемишльської єпархії Руській Унійній Церкві) розпочинається унійний період прилбицької парафії та храму.

11 вересня 1892 року в церкві відслужив першу у своєму житті Божественну літургію молодий новопоставлений отець-василіянин Андрей Шептицький.

З 1946 до 1991 року парафія та храм перебували в юрисдикції Українського екзархату РПЦ.

Після легалізації УГКЦ обласна і районна влада випробувала всі можливі заходи, щоб у родинному помісті Шептицьких, храм передати греко-католикам. …. Більшість членів церковної двадцятки і касир із церковною касою, в сумі 70 тис. радянських карбованців, покинули православну громаду. Голова Прилбицької сільської ради Шевчик Катерина Степанівна разом з депутатами провели в Прилбичах і Мужиловичах референдуми з релігійного волевиявлення людей, де більшість зарахувала себе вірними Православної Церкви [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Греко-католики (бл. 20 %) вимагали почергового служіння. Влада їм у цьому сприяла, загострюючи міжконфесійний конфлікт. Застосовували силові методи для заволодіння храмом.^{[джерело?]}

«Влада прислала багато міліціонерів, — згадує настоятель храму отець Ігор Глущак, — храм відібрали і закрили». Громада зверталась за допомогою до Києва. Почалася судова справа. Архівні документи засвідчили, що храм збудований у 1654 році. Суд визнав храм за Прилбицькою православною громадою.

Відтак, з 1991 року храм перебував в юрисдикції православної громади, Української Православної Церкви Київського патріархату. З 2018 належить до Православної церкви України.

Опис ред.

Дерев'яна, тризрубна, з однією банею. Складається із здебільшого прямокутного в плані бабинця, меншої нави і ще меншого східного зрубу із шестигранною апсидою. Нетрадиційне чергування обсягів пояснюється пізнішим розширенням західного зрубу. Центральний зруб (квадратний у плані) переходить у низький восьмерик, увінчаний банею куполу. Бічні обсяги покриті дахами.

Споруда має піддашшя, яке з боку західного фасаду підтримують стовпчики, на інших — пластично оброблені випуски вінців. Для інтер'єру характерний висотно розкритий простір нави.

Храм 1654 року зазнав трьох реконструкцій (першу дату реконструкції інколи помилкова вважають датою будівництва):