Церква Різдва Богородиці (Перемишль)
Церква Різдва Богородиці на Болоні, Церква Рождества Пречистої Діви[1] — православний храм у Перемишлі на передмісті Болоня.
| Церква Різдва Богородиці на Болоні | |
|---|---|
.jpg) (фото 2019 р.) | |
| 49°47′ пн. ш. 22°47′ сх. д. / 49.783° пн. ш. 22.783° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування |  Республіка Польща, Перемишль |
| Початок будівництва | 1873 |
| Будівельна система | цегла |
| Належність | Польська Автокефальна Православна Церква |
| Єпархія | Orthodox garrison churches in Polandd |
| Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі |
| Адреса | Mariacka 4 |
| Епонім | Різдво Пресвятої Богородиці |
| Вебсайт | prawoslawnyordynariat.wp.mil.pl |
  Церква Різдва Богородиці (Перемишль) (Польща) | |
 | |
 Церква Різдва Богородиці у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1642 р. згадана як дерев'яна. 25 березня 1661 року єпископ Інокентій Винницький засновує при церкві православне братство.[1] Нова мурована у 1873 році як греко-католицька.
Розписана у 1906 р. Олександром Скрутком та у 1943 Павлом Запоріжським. У будинку поруч, колись власності Братства св. Миколая, містилися читальня «Просвіти» і садок.[2] Після ліквідації УГКЦ, арешту блаженних: Йосафата Коциловського, Григорія Лакоти та членів перемиської Капітули у червні 1946 р., та після закриття катедри (останній парох о. В. Гриник мусив тікати перед арештом), церква майже рік сповняла роль катедральної церкви Перемишля.[2] В час акції «Вісла» 15 квітня 1947 року (третій день Великодня), були заарештовані урядом безпеки парох цієї церкви о. Степан Яворський і о. Мокій Василькевич, о. Юліян М'ягкий, о. Володимир Прокопів, о. Роман Юстин ЧСВВ, та всі сестри Служебниці, які були на святочних богослужіннях. Після 10-ти річної перерви, 7 січня 1957 року у Різдво Христове, о. Сильвестер Крупа, у цій церкві, вперше відновив греко-католицькі богослужіння. Через рік комуністична влада заборонила богослужіння і закрила храм.[2] З 1985 використовується православними.[3] Від 1997 року, церква православного військового ординаріату. В 2009 офіційно передана Польській православній церкві.[4]
Архітектура
ред.Будівля відтворює в камені риси традиційної української народної архітектури Галичини. Всі три основні об'єми увінчані куполами, найбільший з яких центральний. Домінуючим є об'єм центральної бані, яка за своєю масою переважає навіть наву, що є винятковою рисою перемиського храму. Об'єкт був внесений до переліку пам'яток архітектури у 1983 році під номером А-471.[5]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Добрянский А. История епископовъ трехъ соединенных епархий, Перемиышльской, Самборской и Саноцкой, от найдавнѣйших временъ до 1794 года, — Львовъ: накладом автора, -С.76
- ↑ а б в Білий Б. Церкви Перемишля на протязі віків / Офіційний сайт Перемишльсько-Варшавської архиєпархії УГКЦ: cerkiew.org
- ↑ Cerkwie prawosławne. przemysl24.pl (пол.). 17 вересня 2005. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 28 грудня 2017.
- ↑ Ustawa z dnia 17 grudnia 2009 r. o uregulowaniu stanu prawnego niektórych nieruchomości pozostających we władaniu Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego (Dz.U. 2010 nr 7 poz. 43) [Архівовано 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.], isap.sejm.gov.pl
- ↑ Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie