Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів

організація

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (англ. Munitions Safety Information Analysis Center, MSIAC) — проєкт, який фінансується безпосередньо країнами-учасницями, зокрема Північноатлантичного альянсу та партнерами. Членами проєкту є 16 країн (в тому числі й ті, що не входять до Альянсу): Австралія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Республіка Корея, Швейцарія.

Munitions Safety Information Analysis Center
Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів
Абревіатура MSIAC
Тип Проєкт
Засновник Michel Thévenind
Засновано 1991[1]
Штаб-квартира Брюссель, Бельгія
Членство 16 країн
Офіційні мови англійська, французька
Голова керівного комітету Dr Brian Fuchs
Керівник проєкту Charles Denham
Вебсайт: msiac.nato.int

Мапа
Історія MSIAC (фото стенду, розгорнутого у штаб-квартирі НАТО на честь 25-річниці MSIAC)
Експерти MSIAC та АС/326 (CASG) на заході з святкування 25-ї річниці MSIAC (15 грудня 2016 р.)
Спілкування учасників заходу з відзначення 25-ї річниці MSIAC з заступником генерального секретаря НАТО Роуз Ґоттемюллер (15 грудня 2016 р.)
Знак на честь 25-ї річниці MSIAC (аверс)
Знак на честь 25-ї річниці MSIAC (реверс)

Історія ред.

26 травня 1988 року країни-учасниці Північноатлантичного альянсу (Франція, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія і Сполучені Штати Америки) підписали «Меморандум про взаєморозуміння щодо нечутливих боєприпасів»[2] і вирішили створити пілотний проєкт NIMIC (Центр з тестування нечутливих боєприпасів), головне призначення якого — надання допомоги національним і міжнародним програмам з розробки нечутливих боєприпасів. Початкова команда спочатку складалася з керівника проєкту і п'яти технічних фахівців. В кінці 1989 року до проєкту приєдналася Канада.

Після перших успішних двох років роботи NIMIC заснував проєктний офіс у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Саме ця подія у 1991 р. і стала офіційною датою створення аналітичного центру. У 1994 році Іспанія та Австралія вирішили долучитися і увійшли до проєкту[3]. Наступного року ряди поповнили й Португалія та Італія, але у 1998 році Португалія вирішила залишити проєкт через складність у фінансуванні. У 1999 році до проєкту приєдналася також Данія, але з тих самих причин, що й Португалія, у 2004 році вийшла з проєкту.

Навесні 2003 року пілотний проєкт був розширений і перейшов в офіційний, діставши назву MSIAC — Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів. Але у новому статусі він почав функціонувати тільки з 15 грудня 2004 року. У наступному році до проєкту долучилася Німеччина.

Пізніше до членів проєкту також приєдналися Фінляндія та Швеція. Чергове розширення відбулося в 2015 році, коли приєдналася 13-а країна-член проєкту — Бельгія.

15 грудня 2016 р. у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі було святково відзначено 25-річчя існування MSIAC[4](див. фото).

У 2018 р. членами MSIAC стали Польща та Республіка Корея, у 2021 — Швейцарія.

Структура ред.

Управління MSIAC складається з керівного комітету, національного координатора (керівник проєкту) і центру аналізу даних.

Керівний комітет обирається представниками від кожної країни-члена проєкту шляхом голосування. Цей орган відповідає за реалізацію підписаного у 1988 році «Меморандуму про взаєморозуміння», який є базовим для MSIAC і всієї політики проєкту.

Завдання ред.

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (MSIAC) надає технічні консультаційні послуги країнам-членам проєкту та іншим зацікавленим країнам (у тому числі, й Україні), насамперед в тих областях, які безпосередньо пов'язані з безпекою боєприпасів. Наприклад:

У цих областях MSIAC виконує такі функції:

  • розробляє внутрішню базу технічної інформації;
  • надає технічні консультації;
  • консультує державні і промислові установи країн-членів проєкту;
  • організовує технічні лекції[5];
  • розробляє і розповсюджує програмні засоби[6][7].

Одним з головних результатів діяльності MSIAC стало створення технологій випробувань нечутливих боєприпасів[8].

MSIAC тісно співпрацює з Групою НАТО з питань безпеки боєприпасів (AC/326, CASG) Конференції національних директорів озброєнь [9], а також з Організацією НАТО з науки і технологій. Зокрема, у жовтні 2014 р. панель AVT Організації НАТО з науки і технологій та MSIAC провели у штаб-квартирі НАТО (м. Брюссель) кооперативну демонстрацію технологій за напрямом інтегрованого у боєприпаси управління станом (AVT-212 Cooperative Demonstration of Technologies (CDT) for Integrated Munitions Health Management (IMHM)).

Список посадових осіб ред.

Голови Керівного комітету
Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Рон Дерр   США 19911998
2 Ентоні Меліта   США 19982005
3 Джекі Кінг   Австралія 20052008
4 Джеррі Уорд   США 20092011
5 Уейд Еванс   Австралія 20112014
6 Тоні Херон   Канада 20142016
7 Брайн Фукс   США 2016
Керівники проєкту
Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Генрі Хедж   США 19891989
2 Джордж Старкен   США 19891989
3 Едвард Догерті   США 19901991
4 Марк Дефорно   Франція 19921995
5 Мішель Зевенін   Франція 19951998
6 Пітер Лі   Велика Британія 19982002
7 Патрік Туз   Франція 20022010
8 Роджер Свансон   США 20102013
9 Майкл Шарп   Велика Британія 20132019
10 Чарльз Динхем   США 2019

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. [1] [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.] MSIAC homepage
  2. PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, USA
  3. [2] [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] CNAD Ammunition Safety Group (AC/326)Homepage
  4. Ролик "MSIAC25: Celebrating 25 Years Helping Member Nations Improve Munitions Safety" на YouTube
  5. [3] [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.] MSIAC Newsletter 2 2008
  6. E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
  7. E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhaed Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.
  8. Ernest Baker, Martijn van der Voort, Martin Pope. NATO standards and practice for Munitions Safety and Insensitive Munitions.// XII International Armament Conference on Scientific Aspects of Armament & Safety Technology. Jachranka (Warsaw), Poland. 17-20 September, 2018. [4]
  9. Слюсар, В.И.; Ковальська, М.П.; Гамалій, Н.В. (2013). Пріоритетні напрями співробітництва з НАТО у межах відповідальності групи з безпеки боєприпасів (АС/326, CASG).. Тези доповіді на IV науково-технічній конференції “Проблемні питання розвитку ОВТ ЗС України”. – Київ: ЦНДІ ОВТ ЗСУ. с. 75 – 76. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 25 листопада 2018. 

Джерела ред.

  • PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
  • PNIMIC Newsletter 1989, 3, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
  • E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
  • E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhead Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.

Посилання ред.