Хустисіалістська партія
Хустисіалістська партія (ісп. Partido Justicialista ісп. вимова: [paɾˈtiðo xustisjaˈlista], PJ) — пероністська політична партія в Аргентині, основна політична сила пероністського руху.
Хустисіалістська партія Partido Justicialista | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Аргентина |
| Голова партії | Хосе Луїс Гіоха |
| Ген. секретар | Альберто Фернандес[1] |
| Засновник | Хуан Домінго Перон |
| Дата заснування | 21 листопада, 1946 |
| Штаб-квартира |
130 вул. Matheu Буенос-Айрес |
| Ідеологія |
перонізм[2][3][4] популізм фракції: синкретизм[5][6] кіршнеризм (більшість)[7][8] консерватизм (меншість)[9][10] |
| Членство в міжнародних організаціях | Центристський демократичний інтернаціонал |
| Кількість членів | 3 626 728 (2012)[11] |
| Місць у Палаті депутатів |
91 / 257 |
| Місць у Сенаті |
36 / 72 |
| Офіційний сайт | pj.org.ar |
Історія ред.
Хустисіалістська партія була заснована у 1946 році Хуаном та Евітою Перонами. Політика, яку провадить партія базується на принципах збереження державного суверенітету, прагнення до економічної незалежності Аргентини і створення соціально-справедливого суспільства[12].
Опираючись на політику, яку підтримував Хуан Перон як президент Аргентини, платформа партії з самого початку була орієнтована на популізм, а її найбільш послідовною базою підтримки в минулому була CGT, найбільша профспілка Аргентини. Перон розпорядився провести масову націоналізацію державних послуг, стратегічних галузей та критичного сектора експорту сільськогосподарської продукції, прийнявши прогресивні закони про працю та соціальні реформи, а також прискоривши інвестиції в громадські роботи[13].
Його перебування на посаді також сприяло технічним школам, в той же час він переслідував співробітників університетів, та сприяло урбанізації, оскільки це підняло податки на аграрний сектор. Ці тенденції принесли перонізму лояльність більшої частини робочого і нижчого класів, але допомогли відштовхнути верстви суспільства вищого та середнього класу. Цензура та репресії посилилися, і після втрати підтримки з боку впливової католицької церкви Перон був в кінцевому підсумку повалений в результаті перевороту 1955 року[13].
Політична роль ред.
Чинний президент Альберто Фернандес, а також колишні Крістіна Фернандес де Кіршнер, Карлос Менем та Едуардо Дуальде були членами партії. В аргентинській Палаті депутатів партія має 91 з 257 місць, а також більшість у Сенаті.
Примітки ред.
- ↑ https://www.telam.com.ar/notas/202103/548163-alberto-fernandez-asume-presidencia-consejo-pj.html
- ↑ Claeys, Gregory (2013). CQ Press (ред.). Encyclopedia of Modern Political Thought (set). с. 617. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Ameringer, Charles D. (1992). Greenwood (ред.). Political Parties of the Americas, 1980s to 1990s: Canada, Latin America, and the West Indies. с. 43. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ The persistence of Peronism. The Economist. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Galvan, D.; Sil, R. (2007). Springer (ред.). Reconfiguring Institutions Across Time and Space: Syncretic Responses to Challenges of Political and Economic Transformation. с. 107. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Weitz-Shapiro, Rebecca (2014). Cambridge University Press (ред.). Curbing Clientelism in Argentina. с. 19. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Jalalzai, Farida (2015). Routledge (ред.). Women Presidents of Latin America: Beyond Family Ties?. с. 27. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Agustín, Óscar G.; Briziarelli, Marco (2017). Springer (ред.). Podemos and the New Political Cycle: Left-Wing Populism and Anti-Establishment Politics. с. 195. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Gallego-Díaz, Soledad (19 жовтня 2011). El peronista Duhalde intenta conservar una parcela de poder en Buenos Aires. El País. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Silva, Eduardo; Rossi, Federico (2018). University of Pittsburgh Press (ред.). Reshaping the Political Arena in Latin America: From Resisting Neoliberalism to the Second Incorporation. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Wayback Machine. Web.archive.org. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 13 жовтня 2017.
- ↑ Sobre el Justicialismo [Архівовано 31 травня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Crassweller, Robert. Perón and the Enigmas of Argentina. W.W. Norton & Company, 1988.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [Архівовано 26 січня 2009 у Wayback Machine.]