Синкретична політика
Синкретична політика (або спектрально-синкретична) — політика, яка поєднує елементи із загальноприйнятого лівого та правого політичних спектрів. Термін «синкретична політика» випливає з ідеї синкретизму (синкретичної релігії).[1] Основною ідеєю синкретичної політики є те, що прийняття політичних позицій нейтралітету шляхом об'єднання елементів, пов'язаних з лівим і правим спектрами, може досягти мети примирення.[2][3][4] Позиція політичного синкретизму — займати нейтралітет, комбінуючи елементи, пов'язані з лівим і правим спектрами, щоб досягти мети примирення. Оскільки цей парасольковий термін є родовим поняттям — гіперонімом, і визначається комбінацією двох стандартних полюсів чи запереченням їх на основі одномірного політичного спектру, — це стосується досить різнорідних підходів.
Адольф Гітлер, після критики як лівої політики, так і правої, у Mein Kampf представив фашизм і нацизм як «третій шлях» політично синкретично.[5]
Синкретична політика була реалізована у таких явищах як фашизм, націонал-соціалізм, у диктаторському режимі Франсіско Франко, перонізмі і націонал-анархізмі. Особливо в ранньому періоді формування фашизму, коли було заявлено про націоналізм та контроль над політикою і суспільством — протягом року постали соціалістичні та антикапіталістичні тенденції руху, що є типовим прикладом синкретичної політики.
Проте, прикладами синкретичної політики в теорії «третього шляху» є і партії, котрі включають ліві тенденції і соціалістичного походження явища корпоративізму і класового співробітництва: британська «Трудова та кооперативна партія» (англ. Labour and Co-operative Party), бразильська Робітнича партія за президенства Луїза Інасіо Лула да Сілва, мексиканська Інституційно-революційна партія одночасно з державним патріотизмом.
Проявом синкретичної політики є також рашизм та пов'язана з ним ідеологія Російського світу. Рашизм — різновид тоталітарної фашистської ідеології, синкретичний симбіоз основних засад фашизму і сталінізму[6].
Примітки ред.
- ↑ Syncretism. The Free Dictionary. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 27 жовтня 2013.
- ↑ Griffin, Roger (7 вересня 1995). Fascism (paperback). Oxford readers (вид. second printing). Oxford, England: Oxford University Press. с. 8, 307. ISBN 978-0192892492.
- ↑ Kallis, Aristotle A. (25 грудня 2002). The Fascism Reader. Routledge. с. 71. ISBN 978-0415243599.
- ↑ Blamires, Cyprian. World Fascism: A Historical Encyclopedia (hardcover) (вид. 5). Santa Barbara, California: ABC-CLIO, Inc. с. 14, 561. ISBN 978-1576079409. Процитовано 27 жовтня 2012.
- ↑ Koshar, Rudy. Social Life, Local Politics, and Nazism: Marburg, 1880—1935, University of North Carolina Press, 1986. p. 190.
- ↑ Бакланова О. Духовні скріпи рашизму