Христіан фон Вольф (нім. Christian Freiherr von Wolff); 24 січня 1679(16790124), Бреслау — 9 квітня 1754, Галле) — німецький вчений-енциклопедист, філософ, юрист та математик, один з найпомітніших філософів у період після Лейбніца і до Канта.

Христіан Вольф
нім. Christian von Wolff
Народився24 січня (3 лютого) 1679[1][2][…]
Бреслау, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[4][5]
Помер9 квітня 1754(1754-04-09)[1][2][…] (75 років)
Галле, Королівство Пруссія, Священна Римська імперія[4]
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьправник, математик, філософ, викладач університету
Alma materЄнський університет
Лейпцизький університет[6]
Галузьматематика[5], філософія[5], правознавство, метафізика, філософська логіка і шкільництво[5]
ЗакладЛейпцизький університет
Марбурзький університет[7]
Університет Мартіна Лютера[7]
Посадапрофесор
Науковий ступіньдоктор філософії[7] (1703)
ВчителіCaspar Neumannd і Ewald Friedrich von Hertzbergd
Відомі учніEwald Friedrich von Hertzbergd
Ломоносов Михайло Васильович
Joachim Georg Darjesd
Samuel Klingenstiernad[6]
Johann Samuel Königd[6]
Jakob Carpovd
Аспіранти, докторантиЛомоносов Михайло Васильович[6]
Georg Bernhard Bilfingerd
Samuel Klingenstiernad[6]
Martin Knutzend[6][6]
Johann Samuel Königd[6]
ЧленствоЛондонське королівське товариство[7]
Прусська академія наук[7]
Французька академія наук
Російська академія наук
Петербурзька академія наук
Нагороди

Послідовник Лейбніца. Доопрацював лейбніцівську філософію до рівня раціоналістичної схематичної доктрини, створив завершену формальну філософію здорового глузду на базі уявлень про розум.

Свою філософію Вольф розглядає як засіб досягнення загального блаженства на підставі завбаченої гармонії, яка лежить у первинній основі буття усіх творінь. Вважаючи, що гармонія світу перебуває в абсолютно могутній істоті (Бог), яка створює світ, керуючись логічними принципами, Вольф розробляє поняття про систему знання. В основу системи закладено вказаний теологічний принцип. Вольф виділяє фізичне знання — про «прості субстанції»; рух і просторові відношення тіл, які пояснюються механічними силами, розглядаються як шляхи встановлення гармонії. Виділяється також наука «пневматологія» — про діяльність духів, математика — про причини речей, етика, право, політика — про волю як властивість душі, філософія — про зв'язок усіх духовних і тілесних сутностей.

Займаючись систематичною формалізацією та узгодженням накопичених філософією знань, послідовно даючи визначення поняттям, які не повинні заперечувати одні одних, Вольф розробляє принципи аксіоматичної побудови наукової теорії. Дані принципи стали помітним поштовхом для розвитку природознавства у XVIII ст.

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118634771 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  6. а б в г д е ж и Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. а б в г д німецька Вікіпедія — 2001.

Література

ред.
  • Вольф, Християн // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Volodymyr Oleksijovyč Abaschnik, Christian Wolff und die Schulphilosophie in der Ukraine. In: Christian Wolff und die europäische Aufklärung. Akten des 1. Internationalen Christian-Wolff-Kongresses, Halle (Saale), 4.-8. April 2004. Teil 5. Sektion 10: Wolff und seine Schule, Sektion 11: Wirkungen Wolffs, Sektion 12: Wolff in Halle — Vertreibung und Rückkehr. Hg. v. Jürgen Stolzenberg und Oliver-Pierre Rudolph. Hildesheim, Zürich, New York: Georg Olms Verlag, 2010, (Wolffiana II.5), S. 287—300.
  • Абашнік В. О. Християн Вольф та Європейське Просвітництво // Наукові записки Харківського економіко-правового університету / Збірник наукових статей. — Харків 2007. — № 1 (5) вересень. — С. 107—110.
  • Абашнік В. О. Вольф Християн // Велика українська юридична енциклопедія: у 20 томах. Том 2: Філософія права / Ред. С. І. Максимов. — Харків: Право, 2017. — С. 109—112. 

Посилання

ред.