Христофор II фон Дона-Шлодін (25 жовтня 1702, Шлодін, Східна Пруссія19 травня 1762, Берлін, Королівство Пруссія) — прусський воєначальник Семирічної війни, генерал-лейтенант (1751), бургграф.

Христоф II фон Дона-Шлодін
Народження 25 жовтня 1702(1702-10-25)
Ґладише, Ґміна Вільчента, Браневський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Смерть 19 травня 1762(1762-05-19) (59 років)
Берлін, Королівство Пруссія
Країна Німеччина
Звання генерал
Титул граф[d]

Біографія

ред.

Народився у сім'ї бургграфа Христофора I графа Дона-Шлодіна[1]. В юності вступив на службу до прусської армії. Із 1718 року — прапорщик 23-го піхотного полку. Із 1719 року він служив у 3-му піхотному полку капітаном. У 1734 році одружився з Фрідерикою Амалією Альбертиною, дочці графа Генріха Вільгельма Зольмс-Вільденфельсського, у шлюбі мав 10 дітей, з яких вижили лише троє[2].

Із 1740 року — полковник 3-го піхотного полку, з 1745 року — генерал-майор, з 1751 року — генерал-лейтенант. Учасник обох Сілезьких воєн. У ці ж роки став близьким соратником короля Фрідріха II.

Семирічна війна

ред.

На початку Семирічної війни служив у корпусі фельдмаршала Йоганна фон Левальда у Східній Пруссії. Брав участь у битві під Гросс-Єгерсдорфом, де був поранений.

Із квітня 1758 року командував прусськими військами у Померанії, успішно вигнав звідти шведів[3]. Потім Дона зі своїм корпусом деблокував обложений росіянами Кюстрін і взяв участь у битві під Цорндорфом. Восени 1758 року Дона розбив австрійців у Саксонії і шведів під Кольбергом і Штральзундом.

У червні-липні 1759 року командував прусським корпусом, який діяв проти російської армії генерала Салтикова. Дона зазнав поразки і незадовго до битви при Пальцигу був замінений на посаді генералом Веделем. У липні 1759 року відправлений у відставку, жив і помер у Берліні.

Примітки

ред.
  1. Його предки мали титул "Burggraf und Graf von Dohna-Schlodien".
  2. Dohna 10. genealogy.euweb.cz. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  3. Дона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Джерела

ред.