Відкрити головне меню

Християнство Стародавнього Риму

Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.

Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.

Наприкінці І ст. н.е. християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу - Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.

За римськими законами, "секта християн" належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.

Центральна ідея християнства — спасіння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.

З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи - диякони і т.д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретичні. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • В.О. Балух, В.П. Коцур. Історія Стародавнього Риму. Ч., 2005.