Хохітва (Обухівський район)

Хохітва́ — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 1193 осіб.

село Хохітва
Садиба Марко Вовчок у Хохітві Садиба Марко Вовчок у Хохітві
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Обухівський
Рада	Хохітвянська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA32120010230019437
Облікова картка	Хохітва
Основні дані
Населення	1193
Площа	3,6 км²
Густота населення	331,39 осіб/км²
Поштовий індекс	09740
Телефонний код	+380 4561
Географічні дані
Географічні координати	49°30′56″ пн. ш. 30°54′30″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	147 м
Водойми	р. Рось
Місцева влада
Адреса ради	09740, с. Хохітва
Карта
Хохітва
Хохітва
Мапа
Хохітва у Вікісховищі

Монастир

Початок Богуславського монастиря належить до 1575–1586 років. У ті часи у місті Самборі (тепер на цьому місці розташоване с. Лісовичі Білоцерківського району) був монастир. Під час набігів та знищення міста Самбора татарами дерев'яну церкву монастиря монахи розібрали і лісами перенесли за Богуслав — під село Хохітву, в урочище Чернечий Яр. Монастир був названий в честь Різдва Пресвятої Богородиці. В кінці XVI століття під час татарських набігів монастир був зруйнований.

Історія

Виникнення села Хохітви належить до другої половини XVIII століття. Місцевість сучасного села була вкрита густими лісом, в якому водилося безліч різної птиці. Ліс був улюбленим місцем збору багатих і знатних людей з міста Богуслава. За свідченнями старожилів, назва села виникла від наявності в колишньому лісі великої кількості птиці роду стрепетів (хохітви).

Хохітвянська сільська рада складається з таких населених пунктів: Хохітва, Івки, Поташня. Село Хохітва розташоване на правому березі мальовничої річки Рось, притока річки Дніпра, на схід від районного центру м. Богуслава, за 8 кілометрів від залізничної станції. Місцевість села хвилясто-горбиста. З півдня на північ село перетинає річка Реп'яшок, що впадає в річку Рось.

З заходу на схід через центр села проходить шосейна дорога міжрайонного значення Богуслав — Стеблів, яку викладено 1935—1936 р.р. і обсаджено декоративними деревами та кущами.

За переписом 1857 року в селі Хохітва нараховувалося 70 дворів.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богуславської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 729 осіб, налічувалося 92 дворових господарства, існували 3 постоялих будинки, винокурний і бурякоцукровий заводи.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 920 осіб (441 чоловічої статі та 479 — жіночої), з яких 863 — православної віри.

У 1908 році їх було уже 90, у 1923 році кількість дворів зросла до 230. На перше січня 1967 року на території села налічувалося 556 дворів, в яких проживало 1653 особи, у тому числі в селі Хохітва населення становило 1055 осіб, а в селі Івки — 442, в Поташні — 176.

До Жовтневого перевороту 1917 року селяни Хохітви мали в своєму користуванні 500 гектарів землі. Поміщику Петровському також належало 500 гектарів землі. У володінні церкви було 53 гектари найкращої орної землі.

Після встановлення радянської окупаційної влади селянам ненадовго було передано землі поміщика, церковні землі, землі з державного лісового фонду. В 1927 році на території села Хохітви було організовано Товариство по спільному обробітку землі з 14 дворів. Організаторами були Кузьменко Ульян Лукович і Ситник Матвій Іванович, бідняки. В 1929 році Товариство по спільному обробітку землі було перетворено на сільськогосподарську артіль «Правда», і селян масово почали заганяти в нього. Першим головою артілі був Кузьменко Ульян Лукович. В 1932 році колективізація села була повністю завершена.

У 1954 році було об'єднано колгоспні господарства сіл Хохітви і Розкопанців, а також міста Богуслав, назвали цю сільськогосподарську артіль «Україна», яка нараховувала 3036 гектарів землі, в тому числі орної 1886 га. Основний напрямок у колгоспі — рільництво, а також тваринництво в якому колгосп спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби. Для забезпечення необхідними верстатами в колгоспі є майстерня для ремонту обладнання, двох млинів.

Спонсорську допомогу надає Київський домобудівний комбінат силами якого в колгоспі збудовано телятник на 100 голів, зрошувальну систему на 50 га, надано допомогу в будівництві сінника для худоби. Крім, цього керівники надають колгоспові «Україна» кошти в придбанні запасних частин до машин, будівельні матеріали та інше.

В селі працювала восьмирічна школа, в якій навчалося 176 учнів. Працює консультаційний пункт Богуславської середньої школи, де навчалися 73 учні. Приміщення школи міститься в цегляному будинку, навчання проводиться в одну зміну. До 1925 року в селі працював один учитель, який навчав два класи. Тоді приміщення було в простій сільській хаті, під солом'яною стріхою. Про село згадують у творах Івана Нечуя-Левицького, зокрема в творі «Старосвітські батюшки і матушки», де письменник в художніх образах змальовує картини природи села Хохітви, описує про тяжке життя селян. Вперше цей твір було надруковано у 1884 році.

Садибний будинок Марко Вовчок, сучасний стан

На околиці села, на правому березі річки Рось є мальовниче місце, де стоїть красивий двоповерховий будинок. У 1887—1893 роках в ньому мешкала письменниця Марко Вовчок. На будинку встановлено меморіальну таблицю. Під час революції в цьому будинку мешкав Кузьма Запорожець. З розповідей жителів села та літератури відомо, що син Кузьми Запорожця — Петро Кузьмович Запорожець до Жовтневого перевороту навчався в Петербурзькому технологічному інституті, був діячем російського революційного руху, соратником ката В. І. Леніна. У 1895 році приїжджав у Київ із організаційним завданням і у грудні того ж року революціонера було арештовано та засуджено на п'ять років заслання. Перебуваючи в тюрмі, психічно захворів. З 1897 року перебував у київській Кирилівській психіатричній лікарні. 1905 року помер в лікарні у Вінниці. Цей будинок нині перебуває в аварійному стані.

Радянська влада в селі встановлена в 1918 році. В 1922 році було створено комсомольську організацію, першим секретарем якої було обрано Любченка Івана Хромовича.

Під час німецько-радянської війни 277 місцевих мешканців вимушено воювали у складі різних військових з'єднаннях радянської окупаційної армії, з них 120 — загинуло в цій війні, 146 нагороджені орденами та медалями. 7 жителів села були учасниками партизанських загонів під час війни, з них 3 загинуло, 4 нагороджено урядовими орденами.

Відомі люди

• Дорошенко Тимофій Григорович (1876 — після 1944) — український громадський діяч в Харбіні (Китай)

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Джерела

• Хохітва // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / Ред. кол. тома: Рудич Ф. М. (гол. редкол.), Бакуменко П. І., Бачинський П. П., Борщ Ю. Ф., Гуслистий К. Г., Кононенко В. І., Корольов Б. І. (заст. гол. редкол.), Майстренко А. А. (відп. секр. редкол.), Макаренко Г. К., Марченко М. I., Панін Я. Г., Петренко М. 3., Пшеничний Г. С., Саженюк С. Н., Сергієнко Г. Я., Слабєєв I. С., Тихолаз Г. А., Шевченко Ф. П., Шморгун П. М. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 182.
• Каневский уезд // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква : видавець О. В. Пшонківський, 2005. — С. 425—477. — ISBN 966-8545-15-Х. (рос.)
• А. Д. Драченко. Хохітва // Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси / В. Болгов, А. Присяжнюк. — Київ, 2011. — Т. 1. — С. 161.
• Chochutwa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 597. (пол.)

Посилання

• Прогноз погоди в селі Хохітва. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 1 квітня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Різдва Христового с. Хохітва (приписні сс.* Івки, Поташня) Богуславського пов. Київського нам., з 1797 р. Богуславської волості, пов., з 1846 р. Канівського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. cdiak.archives.gov.ua. ЦДІАК України. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.