Хоменко Василь Йосипович
Хоме́нко Васи́ль Йо́сипович (* 1 січня 1912, Тбілісі — † 2 жовтня 1984, Київ) — український графік, автор першого українського складального шрифту, член Спілки художників СРСР. Нагороджений орденом Трудового червоного прапора, медалями, Грамотою президії Верховної ради УРСР.
| Хоменко Василь Йосипович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 січня 1912 Тифліс, Російська імперія |
| Помер |
2 жовтня 1984 (72 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
.svg){kind=small} Українська РСР |
| Діяльність | графік, типограф |
| Alma mater | Український поліграфічний інститут (1937) |
| Членство | СХ СРСР |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
1937 року закінчив Український поліграфічний інститут у Харкові (викладачі з фаху — В. Касіян, М. Дерегус, С. Єржиковський, Г. Беркович).
Учасник Другої світової війни. Працював у галузі книжкової графіки. Оформлював наступні книги:
- тритомник творів Тараса Шевченка (1949),
- Оправа клавіру М. Лисенка «Наталка Полтавка» (1955),
- «Козацькому роду нема переводу» Олександра Ільченка (1958),
- Тарас Шевченко. Художня спадщина у 4 томах. (1961—1964),
- Леся Українка. Зібрання творів у 10 томах. (1964),
- Історія українського мистецтва у 6 томах (7 книгах) (1966—1970)
У 1964—1967 рр. Василь Хоменко працював над новим складальним шрифтом з українським забарвленням. Протягом цих років було виконано чотири проміжних варіанти, а фінальна робота налічувала 6 накреслень: пряме, напівжирне, похиле та похиле-напівжирне серифові, а також пряме й напівжирне безсерифові. Були спроектовані знаки української, російської, сербської, англійської та німецької абеток, а також лігатурні знаки та спеціальні символи. Але в металі у 1968 році були виготовлені тільки пряме та похиле серифові накреслення у кеглях 8, 10 і 12 пунктів. Того ж року, новою гарнітурою були набрані наступні книги: «Степ» Тереня Масенка («Радянський письменник», 1968), «Багрецева земля» Михайла Ігнатенка («Радянський письменник», 1968), «Поезія 1968» («Радянський письменник», 1968), «Жбан вина» Романа Федорова (в-во «Карпати», 1968), хоча у подарунковому виданні «Енеїди» І. Котляревського з чудовими ілюстраціями Анатолія Базилевича і вказано що шрифт був спроектований спеціально для цього видання. Протягом 1970-80 рр. шрифт Хоменка мав величезну популярність. У 2000-х рр. українським дизайнером Генадієм Заречнюком була створена цифрова версія Хоменківської гарнітури.
Вшанування пам'яті ред.
У Каховці існує вулиця Василя Хоменка[1].
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 26 березня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 618.
- Словник художників України. / За ред. М. Бажана, В. Афанасьєва, П. Білецького та ін. — Київ: УРЕ, 1973. — С. 243
- Українські радянські художники: Довідник. / Упор.: Р. Даскалова, З. Кучеренко, В. Мальцева та ін. Відпов. ред. І. Верба. Київ: Мистецтво, 1972. — С. 495
- Валуєнко Б. Сучасний український шрифт. // Мистецтво. Київ, 1968, № 6. — С. 35-36
- Дудник І. Шрифтова гарнітура Василя Хоменка. // Мистецтво шістдесятників. Традиції і новації: зб. тез доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф., Київ, 30 листопада 2017 р. — К., 2017. — С. 11-13
- Зразки шрифтів. Київ: Комітет по пресі при Раді міністрів УРСР, 1972. С. 133—134; 188—189
- ГОСТ 3489.19-71 [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. Шрифты типографские. Гарнитура Хоменко. Москва: Государственный комитет стандартов Совета министров СССР, [б.д.]. 5 с.
Посилання ред.
- Хоменко Василь Йосипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 631.