Двадцять чотири історії
  Твір Автори Сувої
1 Ши цзі 史記 Сима Цянь 司馬遷 (Західна Хань) 130
2 Ханьшу 漢書 Бань Ґу 班固 (Східна Хань) 100
3 Хоу Ханьшу 後漢書 Фань Є 范曄 (Лю Сун) 120
4 Саньґочжи Чень Шоу 65
5 晋書 房玄齢 130
6 Книга Сун 宋書 Шень Юе 沈約 (Південна Ці) 100
7 南斉書 蕭子顕 59
8 梁書 姚思廉 56
9 陳書 姚思廉 36
10 魏書 北斉魏収 114
11 北斉書 李百薬 50
12 周書 令狐徳棻 50
13 隋書 魏徴長孫無忌 85
14 南史 李延寿 80
15 北史 李延寿 100
16 旧唐書 後晋劉昫 200
17 新唐書 北宋欧陽修宋祁 225
18 旧五代史 北宋薛居正 150
19 新五代史 Оуян Сю 欧陽修 (Північна Сун) 74
20 宋史 トクト(脱脱)他 496
21 遼史 トクト(脱脱)他 116
22 金史 トクト(脱脱)他 135
23 元史 宋濂 210
24 Історія Мін 明史 張廷玉 332

«Ханьшу» (汉书) — історична хроніка китайської династії Хань з 260 р. до н. е. по 20 р. н. е. Почав її складання Бань Бяо, племінник улюбленої наложниці імператора Чен-ді, а закінчили його син Бань Ґу і дочка Бань Чжао. (Інший син Бань Бяо, Бань Чао, був одним з найзнаменитіших ханьских воєначальників). «Ханьшу» входить до складу серії хронік «Ершіси ши» і є прообразом багатьох історичних хронік наступних династій. У «Ханьшу» є і безпосереднє продовження — хроніка Хоу Ханьшу.

Зміст ред.

Ця історія була розроблена з метою продовжити роботу Сима Цяня. Цю роботу зазвичай називають пізньотрадиційною історичною працею. Після смерті Пан Бяо, його старший син Бань Гу був не задоволений тим, що робота батька була завершена і почав писати нову історія з початку правління династії Хань. Це відрізняє його від історії Сима Цянь, яка розпочалася з перших легендарних правителів Китаю. Таким чином, Бань Гу започав формат, так званої династичної історії, яка виступає як модель для офіційної історіографії нового часу.

Для періодів, в яких вони перекриваються, Бань Гу прийнявся застосовувати більшу частину матеріалу, що напрацював Сима Цянь, хоча в деяких випадках також подавав її дещо розширено. Він також включав принаймні частину того, що писав його батько, хоча важко зрозуміти, як багато його матеріалів було залучено.

Робота має близько 100 тематик, і включає нариси про закони, науки, географію і літературу. Молодша сестра Бань Гу, Бань Чжао, закінчила писати книгу в 111, через 19 років після того, як Бань Гу був ув'язнений.

Структура ред.

«Книга Хан» розділена в «Записках історика» на щорічники, монографічні трактати і біографії, але не включає таблиці і хронологічну історію князівської родини, які не потрібні, коли є тільки один представник з імператорської родини.

Подання, як в «Книзі Хань» було прийняте у всіх наступних китайських династичних хроніках.

Деякі договори були включені в текст інших авторів, таких як, наприклад, імперський каталог бібліотек написаний Лю Синь. Що стосується першого століття Хан, який був описаний як «Щоденник історика», то «Книга Хан» повторюється майже дослівно. Таким чином, існують також спори про достовірність поточної версії записів й припускається, що насправді частина з них може бути досить ранньою і вдруге замінює відповідні уривки з книги Хань. Ця проблема вже була піднята у вісімнадцятому столітті істориком Цуй Шу (1740—1816).

«Книга Хан» описує тільки історію однієї династії, в той час як Ван Манга (9 — 23) розглядається як узурпатор, давши йому тільки відповідні біографії. Таким чином, «Книга Хань» стала прототипом для всіх майбутніх династичних історій, і обмежується строком однієї династії, яка стала основою традиційної періодизації історії Китаю. Обидві роботи стали зразковою моделлю для майбутніх істориків не тільки через свій зміст і концепцію, а й літературні якості.

Цікаві факти ред.

  • Ханьшу — перше письмове джерело, в якому згадується Японія.

Посилання ред.

http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/china.htm