Фань Є

Фань Є (范晔, 398 — 445) — китайський державний діяч, історик часів династії Лю Сун.

Фань Є
Псевдо	Фань Юйцзун
Народився	398(0398) Шунья
Помер	445(0445) ·страта
Підданство	Династія Лю Сун
Національність	китаєць
Діяльність	історик, державний службовець
Знання мов	китайська
Magnum opus	Хоу Ханьшу
Рід	Q15929686?
Батько	Фань Тай
Брати, сестри	Fan Angd, Fan Guangyuand і Fan Yand
Діти	Fan Shu Yud, Fan Yaod і Fan Aid

Життєпис

Народився у 398 році у м. Шунья у сучасній провінції Хенань. Виходець із родини Фан Тая, імперського високопосадовця. Знаходився у почтах принців крові правлячого дому династії Лю Сун. У 445 році був звинувачений в змовницькій діяльності та страчений.

Творчість

Історик

Автор «Історії Пізньої Хань» («Хоу ханьшу») — одного із найзначніших історичних пам'яток епохи Лю-чао («Шісти династій», III—VI ст.), що увійшла до числа 24 офіційних династичних історій Китаю.

Філософ

У філософії виступав на підтримку лідерів антибуддистської пропаганди Хуей-юаня і Хе Чентяня. Послідовний противник ідеї «незнищенності духу» (шень буме). Збереглися відомості, що він мав намір створити трактат «І гуй лунь» («Розмірковування про відсутність духу-гуй») для теоретичного обґрунтування положення про зникнення «духу» (шень) після фізичної смерті людини.

Джерела

• Ch'en K. Anti-Buddhist Propaganda during the Nan-Chao // Harvard Journal of Asiatic Studies. 1952, vol. 15.
• Streffer, Johann Michael 1971. «Das Kapitel 86 (76) des Hou Han Shu.» Verlag Alfred Kümmerle, Göppingen.