Хана Браді

чеська дівчинка

Хана Брадіова (чеськ. Hana Bradyová більш відома як Хана Бралі чеськ. Hana Brady, 16 квітня 1931, Нове-Место-на-Мораві, Височина, перша Чехословацька Республіка — 23 жовтня 1944, Освенцім, Генерал-губернаторство, Польща) — чеська дівчинка єврейського походження, убита в період Голокосту. У 2002 році про неї була написана біографічна книга «Чемодан Хани»[8][9].

Хана Браді
чеськ. Hana Brady
Valise d'Hanna Brady (Hana Bradyovà 1931-1944).jpg
Народилася 16 травня 1931(1931-05-16)[1][2][3]
Прага[4]
Померла 23 жовтня 1944(1944-10-23)[1][5] (13 років)
Аушвіц, Bielitzd, Провінція Верхня Сілезія, Німеччина, Німецький рейх[6][1]
Країна Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Місце проживання Нове Место-на-Мораві[2]
Знання мов чеська[7]
Батько Karel Brady-Metzld
Брати, сестри George Bradyd
Сайт hanassuitcase.ca

Біографія і сім'яРедагувати

Хана Брадіова народилася 16 квітня 1931 року в чеському місті Нове-Место-на-Мораві в родині роздрібних торговців Карела (1898—1942[10]) і Маркети Бради (1907—1942[11]). У Хани був старший брат Георг (1928—2019). За його спогадами, Хана любила кататися на лижах і займалася гімнастикою[12]. У березні 1941 року мати Бради була арештована за те, що відправляла гроші братові в Бельгію, і на якийсь час потрапила до в'язниці в Їглаве, після чого була переведена в концтабір Равенсбрюк. Наприкінці вересня того ж року гестапо заарештувало і батька. Після цього дівчинка не бачила своїх батьків[13]. Вони обидвоє загинули в Освенцімі в 1942 році[14].

Дітей прихистив їх дядько Людвік[15], чоловік молодшої сестри Карела, уникнув депортації завдяки своєму німецькому походженню. Його дружина також потрапила в концтабір, але змогла вижити[16]. 14 травня 1942 року Хана і її брат Георг отримали повістки в центр депортації в Тршебич. Після чотирьох діб очікування брата і сестру доставили в концтабір Терезієнштадт. Тут вони провели два роки. У концтаборі Георга помістили в дитячий барак L417. Тут же був ув'язнений Петро Гінц, 16-річний головний редактор журналу «Vedem». Хана відвідувала уроки музики і малювання[17]. У 1944 році Георг і Хана були різними ешелонами перевезені в Освенцім. Через кілька годин після приїзду Хану відправили в газову камеру[18].

Георг пережив Освенцім, так як зумів влаштуватися працювати водопровідником. Звільнившись і з'ясувавши, що його сестри і батьків не залишилося в живих, Георг переїхав в Торонто, де разом з іншими пережившими Голокост в 1951 році заснував слюсарну фірму. Він одружився, у нього народилося троє синів і дочка, яку він назвав в пам'ять про загиблу сестру Лара Хана Брейді (так «Brady» вимовляється по-англійськи). Георг помер в січні 2019 року[14][19].

«Чемодан Хани»Редагувати

 
Фотографія оригінальної валізи Хани

У 2000 році куратор Центру вивчення Голокосту в Токіо Фуміко Ісіока (яп. 石岡史子 石岡史子) звернулася в державний музей Аушвіц-Біркенау з проханням передати їй кілька експонатів для виставки, присвяченої долям малолітніх в'язнів концтаборів[20]. Серед отриманих предметів знаходилася невелика валіза, на якій було написано ім'я Хани Бради, її дата народження і напис Waisenkind («Сирота»). Експонат викликав інтерес у японських дітей[8][9]. Ісіока зайнялася вивченням історії Бради, в ході чого їй вдалося виявити п'ять малюнків, створених Ханой, в Еврейскому музеї в Празі[21]. Через музей Ісіока також знайшла адресу проживання брата дівчинки в Торонто і відправила йому лист з пропозицією популяризувати історію його покійної сестри[22]. Георг з ентузіазмом відгукнувся. Вперше стаття про Хані вийшла в єврейській газеті в Канаді.

Продюсер Карен Левін (англ. Karen Levine зняла документальний фільм про історію зустрічі Бради і Ісіоки[14]. У 2002 році Левін випустила біографічну книгу «Чемодан Хани» (англ. Hana’s Suitcase), що стала бестселером. Твір отримав літературну премію Сіднея Тейлора, засновану Асоціацією єврейських бібліотек Австралії[23]. Він був переведений 40-а мовами світу і використовувався в шкільному навчанні[24]. У 2006 році книга також була удостоєна премії від Яд ва-Шема. У 2009 році був випущений документальний фільм «Inside Hana's Suitcase» , заснований на книзі Левін[8][13].

У 2004 році з'ясувалося, що валіза є копією, так як оригінал був знищений нео-нацистами в Бірмінгемі[13], за іншими даними, був загублений під час пожежі[14]. Оскільки музей Аушвіц-Біркенау не вважав за потрібне повідомити про це Ісіока, кілька років валіза вважалася оригінальною. На думку сім'ї Бради, той факт, що валіза виявилася копією, не знижує цінність експоната[25].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. а б The Database of Victims of the Nazi PersecutionПрага: Terezín Initiative Institute.
  3. Database of the Terezín Memorial
  4. https://yvng.yadvashem.org/nameDetails.html?language=en&itemId=5612278
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Library of Congress Library of Congress Name Authority File
  7. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  8. а б в Tutu D.. Hana’s Suitcase, new edition with foreword by Nobel Peace Prize winner (англ.). Second Story Press. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  9. а б Ковалевская Е. (8 октября 2003). «Чемодан Ханы» – японка проследила судьбу чешской еврейской девочки, а канадка написала о ней книгу. Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  10. Karel Brady (англ.). hanassuitcase.ca. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  11. Marketa Brady (англ.). hanassuitcase.ca. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  12. Vaughan D. "HANA'S SUITCASE": THE STORY OF A CZECH GIRL WHOSE TRAGIC DEATH TOUCHED THE HEARTS OF CHILDREN IN JAPAN (англ.). Radio Praha. Процитовано 21 травня 2019. 
  13. а б в New film adds hope to Hana’s suitcase (англ.). The Star. 29 апреля 2009. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  14. а б в г Businessman George Brady, 90, was a Holocaust survivor who was haunted by the loss of his sister (англ.). The Globe and Mail. Процитовано 11 лютого 2019. 
  15. Levine, 2003.
  16. Ludvik & Heda Hayek (англ.). hanassuitcase.ca. Процитовано 21 травня 2019. 
  17. Hana Brady (англ.). hanassuitcase.ca. Процитовано 21 травня 2019. 
  18. Peterson S. Good Books Matter. — Pembroke Publishers Limited, 2008. — P. 145. — ISBN 978-1551382326.
  19. Fraňková, R. (12 січня 2019). Czech Holocaust survivor George Brady dies at age 90 (англ.). Czech Radio. Процитовано 12 січня 2019. 
  20. Коднер Е. (03.11.03). «Чемодан Ханы» — в проекте Nextbook. Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  21. 'Hana's Suitcase' has American premiere (англ.). Ynet. Процитовано 21 травня 2019. 
  22. Orich A. Remembering Hana. Canadian Literature (англ.). canlit.ca. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  23. Коднер Е. (13.11.03). Уроки Холокоста в книге «Чемодан Ханы». Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012. 
  24. Danenberg D.  // Yad Vashem Education Awards. — 2006.
  25. Hana’s suitcase turns out to be a replica // Canadian Broadcasting Corporation. — 2004. — 28 November.

ЛітератураРедагувати

  • Levine K. Hana’s Suitcase. — Albert Whitman & Company, 2003. — 120 p. — ISBN 978-0807531471.