Хабібуллаєв Пулат Киргизбайович

Пулат Киргизбайович Хабібуллаєв (14 жовтня 1936(19361014), колгосп імені Леніна селища Ахтачі, тепер Асакинського району Андижанської області, Узбекистан — 7 лютого 2010, місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, вчений-фізик, голова Президії Верховної ради Узбецької РСР, президент Академії наук Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (в 1986—1989 роках). Доктор фізико-математичних наук (1971), професор, академік Академії наук Узбецької РСР (Республіки Узбекистан) (з 1984), член-кореспондент Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 1984).

Хабібуллаєв Пулат Киргизбайович
узб. Пўлат Қирғизбоевич Ҳабибуллаев
узб. Poʻlat Qirgʻizboyevich Habibullayev
Народився14 жовтня 1936(1936-10-14)
Асакинський район, Андижанська область, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Помер7 лютого 2010(2010-02-07) (73 роки)
Ташкент, Узбекистан
Країна СРСР
 Узбекистан
Національністьузбек
Діяльністьфізик, політик, теплофізик
Галузьтеплофізика
Alma materНаціональний університет Узбекистану
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Вчене званнячлени-кореспонденти РАНd
ЗакладАкадемія наук Узбецької РСР
ЧленствоАкадемія наук СРСР
ПосадаDeputy Chairman of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSRd
ПартіяКПРС
Нагороди

Життєпис

ред.

У 1958—1960 роках — завідувач кафедри «Загальна фізика» Ташкентського державного педагогічного інституту.

У 1960 році закінчив Середньоазіатський державний університет.

У 1964 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук у місті Москві, а в 1971 році — на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук у місті Новосибірську.

Член КПРС з 1965 року.

У 1972—1975 роках — ректор Андижанського інституту бавовництва Узбецької РСР.

У 1975—1978 роках — завідувач відділу науки та навчальних закладів ЦК КП Узбекистану.

У 1978—1984 роках — віцепрезидент Академії наук Узбецької РСР.

Одночасно, в 1978—1988 роках — директор Інституту ядерної фізики Академії наук Узбецької РСР.

У 1984—1988 роках — президент Академії наук Узбецької РСР.

30 березня 1985 — 9 квітня 1988 року — голова Верховної ради Узбецької РСР.

9 квітня 1988 — 6 березня 1989 року — голова Президії Верховної ради Узбецької РСР.

Одночасно, з 1988 по 1989 рік — заступник голови Президії Верховної ради СРСР.

З 1989 року — керівник відділу теплофізики Академії наук Узбецької РСР (Республіки Узбекистан).

У 1990—1994 роках — голова Комітету з міжнародних справ Верховної ради Узбекистану.

У 1992—1994 роках — завідувач кафедри «Оптика» Національного університету Узбекистану.

У 1994—2002 роках — голова Державного комітету з науки та техніки Республіки Узбекистан.

У 2002—2006 роках — директор Центру з науки та технологій при Кабінеті міністрів Республіки Узбекистан.

До лютого 2010 року — керівник відділу теплофізики Академії наук Республіки Узбекистан.

Помер 7 лютого 2010 в Ташкенті.

Наукова діяльність

ред.

Основні дослідження — з акустичної спектроскопії, фізичної та квантової акустики, нанофізики та фізики м'яких систем, нелінійної оптики та лазерної термохімії, суперіонних провідників та квантово-розмірних систем, ядерної фізики та радіаційного матеріалознавства, нелінійної динаміки та хаосу, фізико-хімії ізотопів та лазерного фотосинтезу та ін.

Хабібуллаєв вперше дослідив молекулярну природу релаксаційних процесів у м'яких середовищах при поширенні поздовжніх та поперечних акустичних хвиль від (103 Гц) до найвищих (1010 Гц) частот, що дозволило встановити молекулярне впорядкування в наномасштабі та дати його пояснення з позиції термодинаміки нерівноважних систем.

Був основоположником нових наукових напрямів: фізика м'яких середовищ та суперіонних провідників, де мезоскопічність стану та кластероутворення стають суттєвими.

Під керівництвом Хабібуллаєва проведено цикл досліджень впливу радіаційного поля в активній зоні реактора на теплофізичні, електрофізичні та механічні властивості конструкційних матеріалів ядерного реактора та термоядерних установок. Досліджував виробництво та застосування радіоактивних ізотопів (фосфор-32 та фосфор-33), запропоновав технологію виробництва препаратів для діагностики інфекційних захворювань.

Автор понад 500 наукових праць і 15 монографій, 4 з яких (P.K.Khabibullaev, E.V.Gevorkian, A.S.Lagunov «Rheology of Liquid Crystals» Allerton Press, New York, (1994), P.K.Khabibullaev, B.G.Skorodumov «Determination of Hydrogen in materials» Springer-Verlag, Berlin (1985), F.Abdullaev, S.Darmanyan, P.K.Khabibullaev «Optical Solitons» Springer-Verlag, Berlin (1993), P.K.Khabibullaev, A.A.Saidov «Phase separation in Soft Matter Physics» Springer-Verlag, Berlin (2003)), видані у закордонних видавництвах. Також був автором праць «Фізика м'яких систем», Ташкент (1998), «Електростатична модель кластерного іона та термодинамічні параметри реакцій кластероутворення», Ташкент (1985), «Фізика» 7-синф курси, Ташкент (2005) та інші, які були видані в Узбекистані. Пулат Хабібуллаєв підготував понад 200 кандидатів та 40 докторів наук. Був головним редактором «Узбецького фізичного журналу», членом редколегії «Акустичного журналу» РАН та ряду відомих наукових журналів.

Наукові звання

ред.
  • Академік Академії наук Республіки Узбекистан (1984)
  • Член-кореспондент Російської академії наук (1984)
  • Академік Академії наук Ісламських країн
  • Іноземний член Пакистанської Академії наук
  • Академік Академії технологічних наук Російської Федерації
  • Академік Міжнародної Академії електротехнічних наук
  • Академік Міжнародної Академії вищої школи
  • Дійсний член Індійського Наукового Товариства матеріалознавців

Нагороди

ред.
  • два ордени Трудового Червоного Прапора
  • орден «Знак Пошани»
  • орден «Мехнат шухраті» (Узбекистан)
  • медалі
  • Двічі лауреат золотої медалі Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO)
  • Лауреат Державної премії Узбецької РСР імені Беруні (1987)
  • Заслужений діяч науки Республіки Узбекистан
  • Почесний громадянин міста Ла-Пас (Болівія, 1988 рік)
  • Почесний громадянин міста Літл-Рок (США, 1993 рік)

Примітки

ред.

Джерела

ред.