Фірцак Борис Васильович

Борис Васильович Фірцак (26 квітня 1962, с.Білки, Закарпатська область) — український живописець, графік, сценограф. Живе й працює в Києві.

Фірцак Борис Васильович
Народження 26 квітня 1961(1961-04-26) (59 років)
Білки, Україна
Національність Україна Україна
Навчання Українська академія друкарства
Діяльність художник

БіографіяРедагувати

Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка (1979). Навчався в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова на кафедрі поліграфічного дизайну і книжкової графіки (1984). Учасник республіканських та міжнародних виставок (1987). Працює в галузі живопису, графіки, сценографії, архітектурного дизайну. Член Творчої Спілки Художників Росії (секція живопису) і Міжнародної федерації художників (з 2004). Член Всеукраїнського творчого союзу художників «БЖ-Арт» (з 2006).
Внучатиій племінник Івана Фірцака.

ТворчістьРедагувати

Один з членів-фундаторів творчого об'єднання групи «Синій Жовтень».

Живописні циклиРедагувати

Картини художника поєднують стилістику поп-арту з певною плакатністю зображень та класичними канонами малювання.
Живописні цикли «Ню» (галерея Триптих, 2008),

Сценографія і кіноРедагувати

Окрім живопису Борис Фірцак працює як сценограф шоу-програм та як художник кінострічок. У 2005-му він був одним із авторів декорацій до українського «Євробачення», на рік пізніше оформлював церемонію нагородження літературного конкурсу «Коронація слова». У 2006 році працював як художник над фільмом Оксани Байрак «Аврора, або Що снилося сплячій красуні».
У 2013 році працював консультантом під час знімання фільму «Іван Сила» про життя Івана Фірцака.
У 2017 році був автором сценографії і костюмів до спектаклю «Степовий вовк» (за романом Германа Гессе), прем'єра якого відбулася на сцені Чернігівського молодіжного театру[1][2].

Роботи в музеях та галереяхРедагувати

Твори зберігаються у приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Австрії, США, в т. ч. колекції І. Диченка (Київ), Еріка Робертса / ERIC ROBERTS (США), Міжнародному фонді Мазоха, музеї М. А. Волошина (Коктебель), Музеї видатних діячів української культури (Київ), Державному музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України (Київ).

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Степовий вовк» в пошуках себе забрів на сцену Молодіжного театру. 4ernigiv.info. [недоступне посилання з липня 2019]
  2. Герман Гессе. СТЕПОВИЙ ВОВК. Чернігівський Молодіжний Театр.