Вікіпедія

Фінал кубка африканських націй 2023

футбольний матч

Фінал Кубка африканських націй 2023 (англ. 2023 Africa Cup of Nations final) — фінальний матч розіграшу Кубку африканських націй з футболу 2023 року між збірними Нігерії і Кот-д'Івуару[1]. Для збірної Нігерії ця участь у фіналі стала сьомою, а для збірної Кот-д'Івуару — п'ятою.

Фінал кубка африканських націй 2023
2023 Africa Cup of Nations final
Офіційний постер фінального матчу Кубка африканських націй 2023
Турнір Кубок африканських націй 2023
Нігерія Кот-д'Івуар
Нігерія Кот-д'Івуар
1 2
Дата 11 лютого 2024
Стадіон Стадіон імені Алассана Уаттари, Абіджан
Гравець матчу Сімон Адінгра (Кот-д'Івуар)
Арбітр Дахан Бейда (Мавританія)
Глядачі 57 094
Погода Мінлива хмарність
28 °C (82 °F)
Вологість: 83 %
← 2021
2025 →

Футбольний матч відбувся у неділю, 11 лютого 2024 року, на стадіоні імені Алассана Уаттари в Абіджані. Головним арбітром був Дахан Бейда з Мавританії. Гру наживо змогли побачити 57 094 глядачів. Перемогу здобула збірна Кот-д'Івуару в основний час з рахунком 2–1[2]. Нігерійці вийшли вперед на 38-й хвилині гри завдяки голу Вільяма Трост-Еконга. У другому таймі на 62-й хвилині рахунок зрівняв Франк Кесс'є, а на 81-й переможний м'яч івуарійців забив Себастьєн Алле[3][4].

Для збірної Кот-д'Івуару цей виграний титул став третім в історії[5]. Гравець збірної Кот-д'Івуару Сімон Адінгра, який віддав дві результативні передачі у фіналі, був визнаний гравцем матчу[6]. За підсумками турніру Кот-д'Івуар піднявся на 10 позицій до 39-го місця у рейтинзі ФІФА, а Нігерія піднялась на 14 позицій до 28-місця.

Місце проведення ред.

 
Стадіон імені Алассана Уаттари

Стадіон імені Алассана Уаттари, відомий як Олімпійський стадіон Ебімпе, а раніше як Національний стадіон Кот-д'Івуару, є багатоцільовою спортивною спорудою в Ебімпе і Аньямі, на півночі Абіджана. Він був відкритий 2020 року[7]. Стадіон приймає футбольні матчі, у тому числі домашні матчі збірної Кот-д'Івуару з футболу. Стадіон Алассана Уаттари належить уряду Кот-д'Івуару. Маючи 60 000 місць, це найбільший стадіон у Кот-д'Івуарі та один із найсучасніших стадіонів в Африці[8].

Шлях до фіналу ред.

Нігерія кваліфікувалась у раунд плей-оф, посівши 2-е місце в своїй групі з 7 очками. Вона пробилась у фінал, здолавши у чвертьфіналі і півфіналі збірні Анголи і ПАР відповідно[9]. Кот-д'Івуар посів у групі 3-є місце з 3 очками, а у плей-оф пройшов, як одна з чотирьох найкращих команд, які посіли третє місце. Він у чвертьфіналі виявився сильнішим за збірну Малі, а у півфіналі переміг збірну ДР Конго[9].

Нігерія Раунд Кот-д'Івуар
Суперник Рахунок Груповий етап Суперник Рахунок
  Екваторіальна Гвінея 1–1 1 тур   Гвінея-Бісау 2–0
  Кот-д'Івуар 1–0 2 тур   Нігерія 0–1
  Гвінея-Бісау 1–0 3 тур   Екваторіальна Гвінея 0–4
2-е місце групи А
Поз Команда І О
1   Екваторіальна Гвінея 3 7
2   Нігерія 3 7
3   Кот-д'Івуар (H) 3 3
4   Гвінея-Бісау 3 0
Оновлено після матчів, зіграних на груповому етапі. Джерело: КАФ
(H) Господар.
 Груповий етап 3-є місце групи А
Поз Команда І О
1   Екваторіальна Гвінея 3 7
2   Нігерія 3 7
3   Кот-д'Івуар (H) 3 3
4   Гвінея-Бісау 3 0
Оновлено після матчів, зіграних на груповому етапі. Джерело: КАФ
(H) Господар.
Суперник Рахунок Плей-оф Суперник Рахунок
  Камерун 2–0 1/8 фіналу   Сенегал 1–1 (пен. 5–4)
  Ангола 1–0 1/4 фіналу   Малі 2–0
  ПАР 1–1 (пен. 4–2) 1/2 фіналу   ДР Конго 1–0

Нігерія ред.

Збірна Нігерії потрапила до групи А, де її суперниками стали збірні Кот-д'Івуару, Екваторіальної Гвінеї і Гвінеї-Бісау. В своєму стартовому матчі збірна Нігерії зустрічалась зі збірною Екваторіальної Гвінеї і зіграла унічию з рахунком 1–1[10]. На влучний удар на 36-й хвилині гвінейця Івана Сальвадора через дві хвилини відповів голом нападник нігерійської команди Віктор Осімген[11]. У другому матчі нігерійці здобули перемогу 1–0 над командою-господаркою турніру, збірною Кот-д'Івуару, завдяки єдиному голу Вільяма Трост-Еконга, який реалізував пенальті у другому таймі. В заключному матчі групової стадії збірна Нігерії мінімально перемогла збірну Гвінеї-Бісау (1–0) завдяки автоголу Опи Санганте.

В 1/8 фіналу суперником нігерійців стала збірна Камеруну[12]. У першому таймі Адемола Лукман з передачі Осімгена зумів відкрити рахунок у матчі. Поєдинок міг завершитися мінімальною перемогою нігерійців, але їхній нападник оформив дубль наприкінці поєдинку, позбавивши камерунців шансів на пізній порятунок[13]. В чвертьфіналі Нігерія грала проти збірної Анголи[14]. Підопічним португальця Жозе Пезейру вдалося відкрити рахунок ще у першому таймі — відзначився Лукман. Подвоїти перевагу нігерійців міг Осімген, але його гол на 75-й хвилині скасували через офсайд. Ангола так і не встигла відповісти на результативний удар Лукмана, пропустивши свого опонента до півфіналу[15].

У матчі півфіналу Нігерія перемогла збірну ПАР у серії післяматчевих пенальті[16]. Основний час матчу завершився унічию з рахунком 1–1, а одинадцятиметрові удари найкраще виконали нігерійці — 4–2[17]. У першому таймі голі забито не було. Після перерви на 67-й хвилині Трост-Еконг вивів Нігерію уперед, реалізувавши пенальті. На 85-й хвилині Осімген міг подвоювати перевагу нігерійців, але після перегляду VAR його гол скасували через порушення правил. На 90-й хвилині збірна ПАР отримала шанс перевести гру до овертаймів — пенальті реалізував Тебого Мокоена. В екстратаймах південноафриканці на 115-й хвилині залишилися в меншості після прямої червоної картки Гранта Кекани, однак змогли протриматися до серії пенальті. А там вже точнішими виявилися нігерійці, які з п'яти ударів реалізували чотири, тоді як суперник не забив двічі з чотирьох спроб[18]. У фінал команда Нігерії вийшла вперше з 2013 року, коли стала чемпіоном.

Кот-д'Івуар ред.

Збірна Кот-д'Івуару опинилась у групі А, де її суперниками були збірні Нігерії, Екваторіальної Гвінеї і Гвінеї-Бісау. У матчі-відкритті турніру Кот-д'Івуар здобув перемогу над збірною Гвінеї-Бісау з рахунком 2–0[19]. Вже на 4-й хвилині Секо Фофана відкрив рахунок у поєдинку. Жан-Філіпп Крассо у другому таймі на 58-й хвилині забив другий гол свої команди, встановивши кінцевий рахунок в грі. В другому матчі Кот-д'Івуар мінімально поступився збірній Нігерії (0–1)[20]. Єдиний та переможний гол був забитий на 55-й хвилині, а його автором став Вільям Трост-Еконг, який реалізував пенальті. В третьому турі групового етапу Кот д'Івуар зазнав розгромної поразки від збірної Екваторіальної Гвінеї з рахунком 0–4[21]. Ця поразка стала найбільшою для команди за всю історію турніру[22]. 24 січня Жан-Луї Гассе був звільнений з посади головного тренера збірної Кот-д'Івуару,[23] попри можливість виходу до плей-оф[24]. Виконуючим обов'яки головного тренера був призначений 40-річний івуарієць Емерс Фае, який був асистентом Гассе, а також очолював збірну Кот-д'Івуару (до 23 років). Збірна Кот-д'Івуару кваліфікувалась у плей-оф, як одна з чотирьох найкращих команд, які посіли третє місце.

В 1/8 фіналу Кот-д'Івуар зустрівся зі збірною Сенегалу[25]. Сенегал повів у рахунку завдяки голу Хабіба Діалло, забитому вже на 4-й хвилині гри. Півзахисник збірної Кот-д'Івуару Франк Кесьє наприкінці основного часу зрівняв рахунок та перевів гру в екстратайм, який перетік у серію післяматчевих пенальті. У післяматчевій серії кращими були господарі, а вирішальний пенальті забив той самий Кесьє. У чвертьфіналі Кот-д'Івуар грав проти збірної Малі і здобув перемогу з рахунком 2–1[26]. У напруженому поєдинку сильнішими виявилися номінальні господарі, хоч і грали з 44-ї хвилини у меншості. Переможний гол івуарійців забив Умар Діакіте на останніх секундах другого екстратайму[27] В півфіналі Кот-д'Івуар мінімально обіграв збірну ДР Конго — 1–0, а перемогу івуарійцям приніс гол нападника дортмундської «Боруссії» Себастьєна Алле на 65-й хвилині[16][28]. У фінал команда Кот-д'Івуару вийшла вперше з 2015 року, коли стала чемпіоном.

Трансляції ред.

Матч транслювали у 173 країнах світу, завдяки чому він поставив рекорд серед фіналів Кубку африканських націй за кількістю переглядів[29]. Фінал транслювався у 54 країнах Африки, у більшості країнах Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки, Північної Америки, Карибського басейну та південної частини Тихого океану[29]. Партнерами КАН стали провідні світові телетранслятори такі як beIN Sport (MENA, Europe, America, South Pacific), Canal+ і New World TV. Також матч транслювали Sky Sport, BBC, Ziggo, OKKO, Sport Digital, ViaPlay, Sport Italia, A1, SuperSport, Sport5, Sport TV Portugal, LaLiga+, Sport Klub, SABC, Azam Media, AfroSport, Nigeria Broadcasting Corporation, SNRT, FanCode, BandTV та інші.[29] Вперше у фіналі Кубка африканських націй було використано для трансляції 33 телекамери[29].

Матч ред.

Перед початком ред.

У збірній Нігерії відбулись дві заміни після півфінального матчу проти ПАР[30]. Заїду Санусі замінив Брайта Семюела на позиції крайнього захисника, а Самуель Чуквуезе вийшов замість Мойзеса Сімона на позиції правого вінгера[30]. Тренерський штаб обрав схему на гру — 3-4-3[30].

У збірної Кот-д'Івуар були зроблені дві заміни: капітан Серж Ор'є і Оділон Коссуну замінили Вільфріда Сінго і Віллі Болі у захисті[30]. Схема на гру обрана — 4-3-3[30].

Перебіг матчу ред.

Старт фінального матчу був призначений на 20:00 за місцевим часом (GMT). Перед грою пройшла церемонія закриття турніру.

Перший тайм ред.

Підопічні Емерса Фае домінували більшу частину першого тайму, але не змогли створити шанси, оскільки збірна Нігерії глибоко оборонялась й стримувала натиск.[1] Перший небезпечний момент створив вінгер «Брайтона» Сімон Адінгра, який зробив навіс на Себастьєна Алле, однак нападник дортмундської «Боруссії» до м'яча не дотягнувся.[5] Гра пожвавилася після півгодинної перерви, коли воротар збірної Нігерії Стенлі Нвабалі відбив удар Адінгри з вузького кута грудьми,[5] а потім лівий захисник нігерійців Заїду Санусі здобув право на кутовий після того, як його удар заблокував Оділон Коссуну.[1] Рахунок в матчі був відкритий на 38-й хвилині, коли півзахисник Кот-д'Івуару Жан Мікаель Сері вибив головою м'яч з ближньої штанги після подачі з кутового від Адемоли Лукмана, а капітан нігерійців Вільям Трост-Еконг, вистрибнувши вище Сержа Ор'є, перевів його у сітку повз івуарійського воротаря Ях'ї Фофана.[1]

Другий тайм ред.

Івуарійці вийшли після перерви з метою відігратись, а Адінгра постійно створював моменти на лівому фланзі атаки. Небезпечний навіс від нього відбив Нвабалі, а Келвін Бессі заблокував удар від Макса Граделя, який зіграв на добиванні.[1] На 62-й хвилині рахунок в грі зрівняв Франк Кесс'є, опинившись на дальній стійці після подачі з кутового, замкнув навіс Адінгри.[1] Вінгер «Брайтона» часто обігрував на фланзі більш досвідченого Олу Айну, який вважався ледь не найкращим захисником усього турніру на своїй позиції.[2] На 81-й хвилині Алле забив вирішальний гол з подачі Адінгри на ближню стійку, де стопою перевів м'яч у дальній кут воріт.[1] Оскільки збірна Нігерії планувала увесь час оборонятись, то часу на порятунок гри уже не було.[2]

Деталі ред.

11 лютого 2024
20:00 (GMT)
Нігерія   1–2
(1–0) 		  Кот-д'Івуар
Протокол


 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нігерія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кот-д'Івуар
ВР 23 Стенлі Нвабілі   53'
ЗХ 6 Семі Аджаї
ЗХ 5 Вільям Трост-Еконг (к)
ЗХ 21 Келвін Бессі
ПЗ 2 Ола Айна   90'
ПЗ 8 Френк Оньєка   86'
ПЗ 17 Алекс Івобі   79'
ПЗ 3 Заїду Санусі   86'
ПВ 11 Самуель Чуквуезе   56'
ПЗ 9 Віктор Осімген
ПЗ 18 Адемола Лукман   79'
НП 9 Віктор Осімген
Заміни:
ВР 1 Френсіс Узохо
ЗХ 12 Брайт Семюел
ЗХ 20 Чидозі Авазьєм
ЗХ 22 Кеннет Омеруо
ПЗ 4 Альхассан Юсуф   79'
ПЗ 10 Джо Арібо   86'
НП 7 Ахмед Муса
НП 14 Келечі Іхеаначо   79'
НП 15 Мойзес Сімон   56'
НП 19 Пол Онуачу
НП 24 Терем Моффі   86'
НП 25 Рафаель Оньєдіка
Головний тренер:
  Жозе Пезейру   28'
 
ВР 1 Ях'я Фофана
ЗХ 17 Серж Ор'є (к)   54'   70'
ЗХ 7 Оділон Коссуну
ЗХ 21 Еван Ндіка   90+7'
ЗХ 3 Гіслен Конан
ПЗ 8 Франк Кесс'є
ПЗ 4 Жан Мікаель Сері   90+2'
ПЗ 6 Секо Фофана   87'   88'
ПЗ 15 Макс-Ален Градель   70'
ЛВ 24 Сімон Адінгра
ПЗ 22 Себастьєн Алле   88'
Заміни:
ВР 23 Бадра Алі Сангаре
ЗХ 2 Усман Діоманд
ЗХ 5 Вільфрід Сінго   70'
ЗХ 26 Ісмаель Діалло
ПЗ 18 Ібрагім Сангаре   88'
ПЗ 27 Жан Лазар   90+2'
НП 9 Жонатан Бамба
НП 11 Жан-Філіпп Крассо   88'
НП 13 Жеремі Бога
НП 14 Умар Діакіте   70'
НП 19 Ніколя Пепе
НП 20 Крістіан Куаме
Головний тренер:
  Емерс Фае

Гравець матчу:
Сімон Адінгра (Кот-д'Івуар)

Асистенти головного арбітра:
Еміліану Душ Сантуш (Ангола)
Діана Чікотеша (Замбія)
Четвертий арбітр:
Бушра Карбубі (Марокко)
Резервний асистент арбітра:
Сейду Тіама (Буркіна-Фасо)
Відеоасистент арбітра:
Мохамед Ашур (Єгипет)
Асистенти відеоасистента арбітра:
Марія Ріве (Мавританія)
Мохамед Ібрахім (Судан)

Регламент матчу

  • 90 хвилин основного часу.
  • 30 хвилин овертайму у разі потреби.
  • Післяматчеві пенальті у разі потреби.
  • Дванадцять запасних з кожної сторони.
  • Максимум п'ять замін, шоста допускається тільки у додатковий час.[Ком. 1]

Статистика матчу ред.

Статистика[32]   Нігерія   Кот-д'Івуар
Голів 1 2
Всього ударів 5 18
Ударів в площину 1 8
Володіння м'ячем 38 % 62 %
Точність пасів 86 % 74 %
Кутових 4 5
Сейвів 5 0
Фолів 18 15
Офсайдів 0 0
Жовтих карток 2 3
Червоних карток 0 0

Реакція ред.

На посляматчевій прес-конференції в.о. тренера збірної Кот-д'Івуару Емерс Фае назвав перемогу над Нігерією у фіналі Кубка африканських націй «більш ніж казкою», зізнавшись, що досі не може повірити, що його команда змогла це зробили[33]. Тренер збірної Нігерії Жозе Пезейру відзначив, що івуарійці були кращими в цій грі, вони краще справлялися з тиском, вони виконали чудову роботу, а також й те, що його команда не грала на тому ж рівні, втім на його думку вони зробили все, що змогли[34].

Капітан збірної Кот-д'Івуару Серж Ор'є сказав, що він вражений результатом матчу і що це знакове досягнення для нього, його товаришів по команді та країни в цілому[35]. Сімон Адінгра, який був визнаний найкращим гравцем матчу, віддав належне зусиллям своїх партнерів по команді, а перемогу назвав одним з найкращих епізодів в своїй кар'єрі[36].

Після матчу ред.

Трофей переможця, який винесла легенда тоголезького футболу Еммануель Адебайор, вручив президент Кот-д'Івуару Алассан Уаттара разом із президентом КАФ Патрісом Мотсепе та президентом ФІФА Джанні Інфантіно капітану збірної Кот-д'Івуару Максу Граделю. Церемонія також включала офіційне вручення прапора КАФ Королівській федерації футболу Марокко на знак передачі прав країни-господарки на проведення наступного турніру у 2025 році.

У 12 раз Кубок африканських націй виграла команда-господарка турніру і вперше це сталося з 2006 року, коли перемогла збірна Єгипту[1]. Збірна Кот-д'Івуару завоювала свій третій титул володаря Кубка африканських націй (попередні були здобуті в 1992 і 2015 роках)[1]. Також для Кот-д'Івуару ця перемога на турнірі стала першою за вісім років. Збірна Нігерії вп'яте поступилася у фіналах Кубка африканських націй (після поразок у 1984, 1988, 1990 і 2000 роках), а також зрівнялася зі збірною Гани за кількістю програних фінальних матчів[37].

Емерс Фае став першим наставником, що виграв турнір, який був призначений на пост головного тренера під час його проведення[37]. Нігерійці у фіналі завдали лише 5 ударів по воротам суперника, що є найменшою кількістю для цієї команди за матч в рамках Кубку африканських націй[37].

Вільям Трост-Еконг (Нігерія) і Себастьєн Алле (Кот-д'Івуар) стали першими гравцями, що відзначились голами у півфіналі і фіналі в рамках одного турніру Кубка африканських націй після Гедо (Єгипет) у 2010 році. Івуарієць Сімон Адінгра став найпершим гравцем, що віддав дві результативні передачі у фіналі Кубка африканських націй у 21 столітті. Півзахисник збірної Кот-д'Івуару Макс Градель у віці 36 років і 73 днів став найстаршим польовим гравцем, що виходив у фіналі Кубка африканських націй, і другим найстаршим гравцем загалом після воротаря збірної Єгипту Ессама Ель-Хадарі (якому було 37 років у 2010 і 44 роки у 2017)[37].

Завдяки своїй грі Кот-д'Івуар піднявся на 10 позицій до 39-го місця в рейтингу ФІФА, а в свою чергу Нігерія піднялась на 14 позицій до 28-місця[38]. За перемогу в турнірі Кот-д'Івуар отримали від Конфедерації африканського футболу грошову винагороду в розмірі 7 млн доларів, а фіналіст Нігерія — 4 млн[1].

Коментарі ред.

  1. ↑ Команди мали можливість замінити гравців тільки тричі за матч, а також підчас перерви між таймами. У додатковий час можна використати шосту заміну.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Stevens, Rob (11 лютого 2024). Sebastien Haller was the hero for Ivory Coast again as the Elephants came from behind to beat Nigeria. BBC Sport (англ.). Процитовано 15 лютого 2024.
  2. ↑ а б в Кот-д'Івуар — володар Кубка африканських націй-2023. football.ua (укр.). 11 лютого 2024. Процитовано 12 лютого 2024.
  3. ↑ Wilson, Jonathan (11 лютого 2024). Haller the hero as Ivory Coast seal improbable Afcon win against Nigeria. The Guardian (англ.). Процитовано 15 лютого 2024.
  4. ↑ Sebastian Haller inspires Elephants to glorious AFCON triumph (англ.). Конфедерація африканського футболу. 11 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  5. ↑ а б в Maresca, Oscar (11 лютого 2024). Coppa d'Africa, festa Costa d'Avorio: Nigeria battuta in rimonta con Haller e Kessié. Gazzetta dello Sport (італ.). Процитовано 16 лютого 2024.
  6. ↑ Adingra stars as Ivory Coast beat Nigeria in AFCON final (англ.). Офіційний сайт англійської Прем'єр-ліги. 11 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
  7. ↑ Stade National de la Côte d’Ivoire (Stade Olympique Alassane Ouattara) – StadiumDB.com. stadiumdb.com. Процитовано 7 лютого 2024.
  8. ↑ Ivory Coast: China offer 60,000-capacity stadium in Abidjan. stadiumdb.com (англ.). Процитовано 7 лютого 2024.
  9. ↑ а б Wilson, Jonathan (6 лютого 2024). Hope and miracles: Afcon’s unlikely semi-finalists carry weight of history. The Guardian (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  10. ↑ Harris, Daniel (14 січня 2024). Equatorial Guinea took the lead, and though the more-fancied Nigeria equalised soon after, Victor Osimhen missed their only clear-cut chance to win the match. The Guardian (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  11. ↑ Кубок Африки: гол Осімгена не допоміг Нігерії виграти у Екваторіальної Гвінеї. football.ua (укр.). 14 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  12. ↑ КАН-2023: Дубль Лукмана приніс Нігерії перемогу над Камеруном. football.ua (укр.). 28 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  13. ↑ Wilson, Jonathan (27 січня 2024). Nigeria soar into Afcon quarter-finals as Lookman vanquishes Cameroon. The Guardian (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  14. ↑ КАН-2023: Гол Лукмана приніс Нігерії перемогу над Анголою і путівку до півфіналу. football.ua (укр.). 2 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  15. ↑ Wilson, Jonathan (2 лютого 2024). Lookman knocks Angola out in quarter-finals as Nigeria stick to Afcon script. The Guardian (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  16. ↑ а б Приходько, Максим (8 лютого 2024). Визначилися фіналісти Кубка африканських націй – хто побореться за трофей (відео). ТСН (укр.). Процитовано 16 лютого 2024.
  17. ↑ Nwabali’s shootout heroics against South Africa send Nigeria to Afcon final. The Guardian (англ.). 7 лютого 2024. Процитовано 25 лютого 2024.
  18. ↑ Нігерія вийшла до фіналу КАН-2023 за підсумком напруженої серії пенальті проти ПАР. football.ua (укр.). 7 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  19. ↑ Hosts Ivory Coast sink Guinea-Bissau to get Afcon up and running. The Guardian (англ.). 13 січня 2024. Процитовано 25 лютого 2024.
  20. ↑ КАН-2023. Нігерія мінімально обіграла Кот д'Івуар. football.ua (укр.). 18 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  21. ↑ Afcon roundup: hosts Ivory Coast near exit after Equatorial Guinea’s shock win. The Guardian (англ.). 23 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  22. ↑ КОТ-Д'ІВУАР ЗАЗНАВ НАЙБІЛЬШОЇ ПОРАЗКИ НА КУБКУ АФРИКИ. football.ua (укр.). 23 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  23. ↑ Ivory Coast sack Gasset before sneaking into last 16, while Ghana axe Hughton. The Guardian (англ.). 24 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  24. ↑ Головного тренера збірної Кот-д'Івуару звільнили, попри можливість виходу команди до плей-оф КАН. football.ua (укр.). 24 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  25. ↑ Wilson, Jonathan (30 січня 2024). Franck Kessié brings Ivory Coast back to life as Afcon hosts bury Senegal. The Guardian (англ.). Процитовано 16 лютого 2024.
  26. ↑ Wilson, Jonathan (3 лютого 2024). Diakité’s 120th-minute strike sinks Mali to send 10-man Ivory Coast into last four. The Guardian (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  27. ↑ Кот-д'Івуар у напруженому матчі здолав Малі та вийшов у півфінал КАН. football.ua (укр.). 3 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  28. ↑ Кот-д'Івуар вийшов у фінал КАН завдяки мінімальній перемозі над ДР Конго. football.ua (укр.). 7 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  29. ↑ а б в г More than 170 Territories to broadcast the TotalEnergies CAF Africa Cup of Nations Cote d’Ivoire 2023 Grand Finale Tonight (англ.). Конфедерація африканського футболу. 11 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  30. ↑ а б в г д Smyth, Rob (11 лютого 2024). Sebastian Haller scored a superb late winner as the hosts came from behind yet again to complete an extraordinary triumph. The Guardian (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  31. ↑ Nigeria vs Ivory Coast live updates: Africa Cup of Nations final result reaction after Haller seals comeback win. The Athletic (англ.). 11 лютого 2024. Процитовано 14 лютого 2024.
  32. ↑ Nigeria vs. Ivory Coast – Football Match Stats – February 11, 2024. ESPN. 11 лютого 2024. Архів оригіналу за 12 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
  33. ↑ Emerse Faé and José Peseiro express mixed feelings after Afcon final – video (англ.). The Guardian. 12 лютого 2024. Процитовано 25 лютого 2024.
  34. ↑ Peseiro credits “remarkable job” by the Elephants (англ.). Конфедерація африканського футболу. 11 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
  35. ↑ Cote d'Ivoire captain expresses happiness after Nations Cup triumph (англ.). Конфедерація африканського футболу. 13 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
  36. ↑ Simon Adingra describes TotalEnergies CAF AFCON Côte d'lvoire 2023 as best moment of his career (англ.). Конфедерація африканського футболу. 11 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
  37. ↑ а б в г Facts and Figures: Cote d'Ivoire defeat Nigeria to win TotalEnergies CAF AFCON (англ.). Конфедерація африканського футболу. 11 лютого 2024. Процитовано 21 лютого 2024.
  38. ↑ Cote d'Ivoire AFCON triumph propels them in latest FIFA Rankings (англ.). Конфедерація африканського футболу. 15 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фінал_кубка_африканських_націй_2023&oldid=41856340