Вікіпедія

Філіп Покутинський

Філі́п Рома́н Покути́нський (пол. Filip Roman Pokutyński, 23 серпня 1829 Варшава — 28 жовтня 1879 Краків) — польський архітектор.

Філіп Покутинський
Народження23 серпня 1829(1829-08-23)
Смерть28 жовтня 1879(1879-10-28) (50 років)
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна
(підданство)		Королівство Польське
 Австро-Угорщина
НавчанняМюнхенська академія мистецтв
Діяльністьархітектор, викладач університету
Праця в містахКраків, Львів
Архітектурний стильісторизм
Найважливіші спорудиChurch of St. Vincent in Krakówd
ЧленствоKraków Society of Friends of Fine Artsd і Краківське наукове товариствоd[1]
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Святого Сильвестра
Кавалер лицарського хреста ордена Святого Сильвестра
Діти·Józef Pokutyńskid
CMNS: Філіп Покутинський у Вікісховищі

Біографія

ред.

Закінчив Технічний інститут у Кракові (1842–1847), Берлінську академію архітектури (1849–1851). Навчався також у Франції та Італії. Спільно з Юзефом Недзвецьким провадив власне архітектурне бюро у Кракові. Проектував будівлі у різних стилях історизму (переважно неоренесансу). На його творчості значною мірою відбились ідейні засади Карла Фрідріха Шинкеля. Від 1856 року — професор будівництва у Краківському технічному інституті. Автор публікацій з історії архітектури. Кавалер Ордена святого Сильвестра. Батько архітектора Юзефа Покутинського. Певний час працював у Львові. У 1871—1873 роках був членом міської ради Львова, першої каденції, обраної за законом 1870 року. Склав повноваження передчасно.[2] Помер у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі у родинному гробівці Мончинських, Покутинських і Чехів, на полі La.[3]

Споруди у Кракові
  • Власний триповерховий будинок архітектора на вулиці Кармелітській (нині № 29), спроектований спільно з Юзефом Недзвецьким 1874 року. Інтер'єр містить живописні оздоби виконані 1876 року Ф. Штаудингером.
  • Будинок Наукового товариства на вулиці Славковській, 17 на розі із вулицею св. Марка (1857–1864). Кам'яні консолі сіней та теракотові скульптурні оздоби фасаду виконав скульптор Парис Філіппі, розписи інтер'єрів (втрачені) — живописець Густав Ліндквіст. Після перетворення товариства на Академію знань приміщень виявилось замало і Покутинському доручено спроектувати добудову, реалізовану у 1875–1877 роках. 1911–1913 року відбулась перебудова за проектом Юзефа Пакеса і Вацлава Кшижановського. Чергову перебудову проведено 1951 року.
  • Костел Найсвятішого Серця і монастир сестер шариток на вулиці Варшавській (1869–1871).
  • Костел святого Вінсента де Поля на вулиці св. Філіпа, 19.
  • Палац Огінських і Потулицьких на нинішній вулиці Пілсудського, 4 (1879).
Споруди у Львові
В інших населених пунктах
  • Неоготична вілла Мілевських у селі Пекари під Краковом (1857–1865). Інтер'єри були оздоблені у стилі італійського неоренесансу та англійської неоготики (не збереглись). Проект експонувався 1857 року в Кракові на щорічній виставці Товариства приятелів красних мистецтв. 1865 року Покутинський видав літографічний альбом з рисунками вілли (Willa w Piekarach, wyd. autolitograficzne w 14 tablicach, Kraków 1865.).
  • Ратуша в Івано-Франківську. Проект Анастази Пшибиловського від 1869 року, через рік модифікований Покутинським, реалізований до 1871. Будівля, стилістично вирішена переважно у формах неокласицизму, складалась із видовженого двоповерхового корпусу із сильно домінуючою триярусною вежею. Ратушу розібрано перед 1929 роком для будівництва нової.[9]
  • Шпиталь сестер шариток у Рогатині. Проект 1873 року, реалізовувався до 1875, остаточно викінчений у 1882-му.[10]

Примітки

ред.
  1. ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/pokutynski-filip/
  2. ↑ I. Kadencya Rady miejskiej // Miasto Lwów w okresie samorządu 1870—1895. — Lwów: drukarnia W. A. Szyjkowskiego, 1896. — S. 184.
  3. ↑ Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 133. — ISBN 83-08-01428-3.
  4. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 312-313. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  5. ↑ Архітектура Львова… — С. 361.
  6. ↑ Архітектура Львова… — С. 316.
  7. ↑ Biernat M. Kościół p. w. Św. Zofii // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (1). — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 157. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.
  8. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 68, 69. — ISBN 966-8955-00-5.
  9. ↑ Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 114—116, 350, 421. — ISBN 978-83-89273-52-9.
  10. ↑ Ostrowski J. Zakład SS. Miłosierdzia w Rohatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2002. — Т. 10. — S. 320, 323. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-2-0.

Джерела

ред.
  • Bieńkowski W. Pokutyński Filip // Österreichisches Biographisches Lexikon. — 1980. — Т. 8. — S. 163.
  • Białkiewicz Z. Trzy budowle Filipa Pokutyńskiego // Rocznik krakowski. — № 49. — 1978. — S. 141—166.
  • Górski K. Architektura XIX wieku // Rocznik krakowski. — № 6. — 1904. — S. 148—149.
  • Łoza S. Pokutyński Filip // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 270.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіп_Покутинський&oldid=40342341