Відкрити головне меню

Парис Філіппі (Parys Filippi, 1836 Краків — 7 грудня 1874 Варшава) — львівський скульптор. Початково навчався у свого батька, скульптора Павла Філіппі, пізніше у Школі мистецтв у Кракові. Отримав стипендію міста Кракова для навчання у 18581859 роках у Мюнхенській академії мистецтв, яку закінчив із нагородою за скульптуру «Самсон». Працював у Кракові, а від 1862 року — у Жовкві. 1866 року оселився у Львові, де заснував власну майстерню в будинку при домініканському монастирі. 1867 організував власну скульптурну школу. Виконав у цей час велику кількість скульптурних портретів сучасників, особливо знайомих йому львівських митців і діячів культури. Роботи експонувались на виставках Товариства красних мистецтв, нині багато з них зберігаються у Львівській галереї мистецтв. 1874 року перебуваючи у Варшаві покінчив життя самогубством.

Парис Філіппі
Parys Filippi 3.jpg
Народився 1836(1836)
Краків
Помер 7 грудня 1874(1874-12-07)
Варшава
Громадянство Польща
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Працював у містах Львів
Роботи
  • Погруддя польських королів, виконані на замовлення Наукового товариства у Кракові.[1]
  • Кам'яні консолі в сінях будинку Наукового товариства у Кракові на вулиці Славковській, 17 (1864). 13 теракотових медальйонів із профілями учених і митців на фасаді там же (1866). Архітектор — Філіп Покутинський.[1]
  • Реставрація та доповнення скульптур фарного костелу у Жовкві. Мармуровий амвон там же. Виконав мармурові епітафії королевичів Якуба Лювіка і Костянтина Собеських.
  • Ескіз медалі із зображенням Яна III Собеського на коні (1866)
  • Пам'ятники на Личаківському цвинтарі: Артура Гроттгера, Марії Мйончинської (1867), Ксаверія і Анєлі Грабінських (1867).
  • Реставрація пам'ятника в Печихвостах.
  • Портрет Артура Гроттгера, виконаний 1868 за посмертною маскою.
  • Пам'ятник генералу Юзефу Дверницькому в костелі монастиря кармелітів босих у Львові, виконаний у 18671869 роках. Відреставрований 2000 року Янушем Смазою і встановлений у Латинському кафедральному соборі.
  • Реставрація, спільно з Петром Козакевичем, шести ренесансних надгробків у підземеллях львівського монастиря домініканців (до 1870).
  • Медальйони Юзефа Гауке-Боссака, Олександра Фредри, В. Поля, Олександра Рачинського, Ванди Монне (1868, бронза), Корнеля Уєйського, портрет дружини (1867, гіпс), пам'ятна таблиця з медальйоном Станіслава Пілата у львівському бернардинському костелі (1867).
  • Погруддя Мечислава Романовського (1867, гіпс) Кароля Шайнохи (1868, гіпс), Анни Ріхтман (мармур).
  • Кам'яна статуя графа Станіслава Скарбека у вестибюлі Скарбківського театру (1871).

ПриміткиРедагувати

  1. а б Białkiewicz Z. Trzy budowle Filipa Pokutyńskiego // Rocznik krakowski. — № 49. — 1978. — S. 148–149.

ДжерелаРедагувати