Вікіпедія

Філіппа Англійська

королева-консорт Данії, Швеції та Норвегії
(Перенаправлено з Філіпа Англійська)

Філі́ппа Англі́йська (англ. Philippa of England, 4 липня 1394 — 5 січня 1430) — англійська принцеса з дому Ланкастерів, дочка короля Англії Генріха IV і Марії де Богун, дружина короля Данії, Швеції та Норвегії Еріка Померанського.

Філіппа Англійська
англ. Philippa of England
Філіппа Англійська
Філіппа Англійська
Королева Філіппа на вітражах роботи Рейнхольда Коллмандера у монастирі Вадстена (1890-ті)
королева-консорт Данії, Швеції та Норвегії
Початок правління:26 жовтня 1406
Кінець правління:5 січня 1430
Коронація:1 листопада 1406
Попередник:Хельвіга Шлезвізька
(як королева Данії)
Маргарита Данська
(як королева Норвегії)
Ріхарда Шверінська
(як королева Швеції)
Наступник:Доротея Бранденбурзька
Дата народження:4 липня 1394(1394-07-04)
Місце народження:Замок Пітерборо, Кембриджшир
Країна:Королівство Англія
Дата смерті:5 січня 1430(1430-01-05) (35 років)
Місце смерті:Вадстена, Швеція
ПохованняVadstena Abbeyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Чоловік:Ерік Померанський
Діти:син[1]
Династія:Ланкастери, Грифичі
Батько:Генріх IV
Мати:Марія де Богун

Регентка Данії, Швеції та Норвегії в період 5 серпня 1423—24 травня 1425 року під час паломництва чоловіка до Єрусалима. Її правління було мудре і зріле.[2]

Біографія

ред.

Ранні роки

ред.

Народилася 4 липня 1394 року у замку Пітерборо в Кембриджширі. Була найменшою, сьомою, дитиною і другою дочкою в родині Генріха Болінгброка, 6-го графа Дербійського, 3-го графа Нортгемптонського, і його першої дружини Марії де Богун, яка померла пологами при народженні Філіппи. Ім'я отримала на честь прабабусі Філіппи де Ено.[2] Мала старших братів Генріха, Томаса, Джона й Гамфрі і сестру Бланку.

 
Віндзорський замок

У пам'ять про матір мала лише успадкований від неї молитовник, який і досі зберігається в Копенгагені.[2]

У 1399 році її батько став королем Англії, а за три роки одружився з удовою герцогинею Бретані Жанною Наваррською. Філіппа була присутньою на їхньому весіллі у лютому 1403. У тому ж році вона здійснила паломництво до Кентербері. Мешкала, в основному, у замках Беркхемстеду та Віндзору.[3]

У 1400 або 1401 році Генріх Болінгброк запропонував королеві Данії, Норвегії та Швеції Маргариті I союз між Англією та Кальмарською унією, підкріплений подвійним весіллям його доньки Філіппи з усиновленим небожем королеви Еріком Померанським та його сина Генріха з Катериною Померанською, сестрою Еріка. Шлюб Генріха з Катериною не відбувся, оскільки Маргарита не бажала сильної залежності від однієї країни. Результатом же схвалення союзу між Філіппою та Еріком, вигідним для обох сторін, стали їхні заручини у 1405 році, а між Англією та Кальмарською унією був встановлений звичайний оборонний союз.

Шлюб

ред.

26 листопада 1405 року у Вестмінстері відбулося укладення шлюбу Філіппи і Еріка за довіреністю. Нареченого представляв шведський дворянин Туре Бенгтссон Більке. 8 грудня наречена була офіційно проголошена королевою Данії, Норвегії та Швеції в присутності послів Північних країн, оскільки, хоча фактичною правителькою залишалася Маргарита I, Ерік 1397 року був декларований королем Кальмарського союзу.

Філіппа залишила Англію у серпні 1406 року, виїхавши з Лінну у Норфолці у супроводі пишної свити. До шведського Гельсінгборгу вона прибула у вересні та була зустрінута своїм нареченим і його можновладною прийомною матір'ю.[3]

 
Королева Філіппа із чоловіком

26 жовтня 1406 у Лундському соборі відбулося вінчання 12-річної Філіппи Ланкастерської та 25-річного Еріка Померанського. Наречена була вдягнена у біле весільне вбрання: туніку з плащем з білого шовку, облямовану хутром сірої білки та горностая.[4] Це вважається першим задокументованим весіллям, на якому наречена носила білу сукню.

За весільною церемонією послідувала коронація принцеси. Святкування тривало до листопада, кілька людей протягом нього були посвячені в лицарі, а посаг Філіппи був офіційно прийнятий придворним камергером і священнослужителями трьох королівств. Королева, в свою чергу, отримала землі на випадок вдівства також у всіх трьох королівствах: Нерке й Еребру у Швеції, Фюн з Оденсе і Несбіховедом у Данії та Румеріке в Норвегії.

Перші три роки шлюбу подружжя мешкало у Кальмарському замку в Швеції. Філіппі був наданий власний двір, гофмейстериною якого стала Катаріна Кнутсдоттер, онука Святої Бригіди.[3] Схоже, що королева мала такі якості як м'якість та уважність.[5] Будучи глибоко релігійною жінкою, вона стала покровителькою монастиря Вадстена, жертвувала йому землі та реліквії, часто навідувала, і навіть була зарахована до сестринства (soror ab extra).[6] Цікавилася культом Святої Бригіди. Як кажуть, вплинула на створення монастиря бригідок у Сионському абатстві неподалік Лондону, який її брат заснував у 1415 році.[2]

Починаючи з 1409 року і, особливо після смерті королеви Маргарити у 1412 році, коли Ерік де-факто став королем, подружжя, в основному, мешкало в Данії. А втім, Філіппа часто поверталася в Швецію, маючи з нею найсильніший із трьох королівств зв'язок.

Королева

ред.

Брала активну участь у державних справах. Так, якщо у 1416 році, згідно Померанського акту про наслідування, Ерік називав спадкоємцем трьох королівств, на випадок бездітності шлюбу, свого малолітнього кузена Богуслава IX Померанського, то вже у 1420 році, коли він вирушив на війну, до Закону були внесені поправки, згідно яких Філіппі була відведена активна роль у гіпотетичному правлінні. У переглянутому законі говорилося, що після смерті Еріка королева мала бути призначена регентом до тих пір, поки Богуслав не стане королем; і, якщо Богуслав успадкує три королівства, будучи ще неповнолітнім, Філіппа буде регентствувати до його повноліття та матиме права на всю власність корони у Зеландії.[3]

 
Печатка королеви Філіппи

У зв'язку з цим були змінені удовині землі королеви: замість отриманих територій у всіх трьох королівствах, їй була надана величезна удовина земля у Швеції, що складалася з Нерке, Уппланду, Стокгольма, феодальних володіннь Чепінга, Тельє та Вестероса. Володіння Арбугою та регіоном Сневрінге, по суті, зробили її правителькою Центральної Швеції.

Ерік, очевидно, дуже довіряв дружині. Як давні, так і сучасні автори, позитивно відгукуються про її правління. Кажуть, що в деяких питаннях вона була ефективнішою за чоловіка. Її великі землі у Швеції підвищили інтерес жінки до цього королівства, і, хоча Ерік вважав за краще жити в Данії, Філіппа так часто і подовгу відвідувала Швецію, де діяла як довірена особа чоловік, що де-факто вона була регенткою Швеції протягом більшої частини 1420-х років. У березні 1422 року офіційно скликала й очолила Раду Станів у Вадстені, де виступила посередницею у суперечці між дворянськими фракціями. Ерік також часто давав їй доручення щодо шведських справ, таких як збір податків у Еланді у серпні 1425 року.

Влітку 1523 року король вирушив у паломництво до Єрусалиму, залишивши дружину регенткою. Правила Філіппа з Копенгагена. Правління її було авторитетним і мудрим. Восени 1424 року вона вирішила суперечку з Ганзою, погодившись карбувати ту ж монету. Старі данські гроші були девальвовані; нові ж срібні монети стали законним платіжним засобом як у Скандинавії, так і у ганзейських містах. Під час свого регентства королева також скликала Шведську Раду станів навесні 1425 року у Стокгольмі.

Загалом, була однією з небагатьох шведських середньовічних королев, які скористалися королівським правом суду. Так, у 1425 році вона разом із радою вирішила суперечку в юрисдикційних округах Селебі й Окербо, яка стосувалася невиплати грошей фермерами пробсту Стренгнеса.[3]

Дансько-ганзейська війна

ред.

Спроба Еріка після повернення звільнити Скандинавію від залежності Ганзейського союзу та введення Зундської податі призвели до нової війни у 1426—1435 роках.[7] Навесні 1426 року король послав дружину до Швеції, де та скликала Раду у Вадстені й зуміла заручитися підтримкою та засобами для бойових дій, незважаючи на загальний опір Швеції цій війні. У січні 1427 року, коли військове положення для короля складалося погано, Філіппа знову скликала шведську Раду у Нючепінгу, де їй ще один раз вдалося заручитися підтримкою для Еріка з боку Швеції. Під час цього візиту вона також придбала додаткові шведські маєтки, аби забезпечити своє майбутнє у Швеції, де, вочевидь, планувала жити у випадку вдівства. Таким чином, королева стала однією з небагатьох жінок, якими були придбали значні земельні володіння.[3]

 
Філіппа надихає копенгагенців

У березні 1427 року повернулася да Данії, де провела три наступні воєнні роки. У 1428 році успішно організувала оборону данської столиці під час бомбардування Копенгагену ганзейцями у квітні місяці. Перед боєм королева роздавала зброю й обіцяла нагороди за хоробрість.[8] Під масованим обстрілом данської наземної артилерії, бойових мостів і плавучих батарей ганзейскі кораблі не змогли блокувати гавань та оточити дансько-шведський флот. Коли данські та шведські кораблі почали контратаку, ганзейці були змушені відступити. Під час битви Філіппа та її фрейліни на колінах молилися у церквах про перемогу, коли ж вона була отримана, королева з почестями вітала переможців і подбала про допомогу пораненим. Мешканці Копенгагену проголосили Філіппу героїнею за її зусилля щодо згуртування громадян у важкий час.

У червні відбулася повторна атака ганзейців, яка виявилася більш вдалою. Більша частина королівського флоту була знищена, врятувати вдалося лише три кораблі. Втім, вже у липні сім кораблів були відремонтовані, а Філіппа, за допомогою Швеції, організувала новий флот, який у травні 1429 року почав каральну атаку на ганзейське місто Штральзунд.[2]

Смерть

ред.

Наприкінці 1429 року Ерік знову послав Філіппу у Швецію по допомогу. Як зазвичай, королева вирушила до монастиря Вадстена, де її зустрічала делегація шведського риксроду. Однак, невдовзі після прибуття, з нею стався напад якоїсь хвороби, що, як було відмічено, часом вражала її, принаймні, протягом попередніх п'яти років. Жінка народила мертвого хлопчика, й її здоров'я погіршилося. Вона померла 5 січня 1430 у віці 35 років. Була похована у монастирській церкві Вадстени. Надгробок зберігся й дотепер.[2]

 
Монастир Вадстена

Згідно заповіту, королева залишила монастирю кілька пожертвувань. У некролозі в щоденнику монастиря «Diarium Vaztenense» її називали «illustris Principessa» — «прославлена принцеса» й змальовували як матір і вірну захисницю монастиря та всього ордену бригідок. Ерік ініціював у Вадстені вічний реквієм в пам'ять про неї й дарував монастирю золоті корони з перлами, які пара носила на своїй коронації у 1406 році[3]

Посмертна репутація Філіппи була майже повністю позитивною, що різко контрастувало з репутацією її чоловіка. Так, у «Хроніках Карла» («Karlskrönikan»), Філіппу називали благородною та благочестивої панянкою.[3]

Ерік згодом мав роман з однією з її фрейлін, який закінчився морганатичним шлюбом.

В мистецтві

ред.

Генеалогія

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ За деякими даними.
  2. ↑ а б в г д е Біографія Філіпи у Норвезькому біографічному словнику [1] (норв.)
  3. ↑ а б в г д е ж и Біографія королеви Філіппи Англійської [2] (англ.)
  4. ↑ Історія шлюбу [3] (англ.)
  5. ↑ Біографія Філіппи у Данському біографічному словнику [4] (дан.)
  6. ↑ Ймовірно, вже під час других відвідин.
  7. ↑ В якій Данія зазнала поразки
  8. ↑ Міні-біографія Філіппи Англійської [5] (дан.)
  9. ↑ Фото скульптури [6]
  10. ↑ Текст книги [7] (англ.)

Література

ред.
  • Anne J. Duggan. Queens and queenship in medieval Europe. Boydell Press. 2008. ISBN 978-08-511-5881-5.
  • Heinz Barüske: Erich von Pommern. Ein nordischer König aus dem Greifengeschlecht. Rostock 1997, ISBN 3-356-00721-1.
  • Lars-Olof Larsson. Kalmarunionens tid Kalmarunionens tid : Från drottning Margareta till Kristian II. Bokförlaget Prisma. 2006. ISBN 978-91-518-3165-7.
  • Marie-Louise Flemberg: Philippa, Engelsk Prinsessa - nordisk unionsdronning. Santerus Förlag 2015; ISBN 9789173590891.
  • Troels Dahlerup: "De fire stænder. 1400-1500" i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie, bind 6; 1989; ISBN 87-89068-08-4.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіппа_Англійська&oldid=44869879