Філіппа Англійська
Філі́ппа Англі́йська (англ. Philippa of England), ( 4 липня 1394 — 5 січня 1430) — англійська принцеса з дому Ланкастерів, дочка короля Англії Генріха IV і Марії де Богун, дружина короля Данії, Швеції та Норвегії Еріка Померанського.
Філіппа Англійська | |
---|---|
англ. Philippa of England | |
королева-консорт Данії, Швеції та Норвегії | |
Початок правління: | 26 жовтня 1406 |
Кінець правління: | 5 січня 1430 |
Коронація: | 1 листопада 1406 |
Попередник: | Хельвіга Шлезвізька (як королева Данії) Маргарита Данська (як королева Норвегії) Ріхарда Шверінська (як королева Швеції) |
Наступник: | Доротея Бранденбурзька |
Дата народження: | 4 липня 1394 |
Місце народження: | Замок Пітерборо, Кембриджшир |
Країна: | Королівство Англія |
Дата смерті: | 5 січня 1430 (35 років) |
Місце смерті: | Вадстена, Швеція |
Поховання | Vadstena Abbeyd |
Чоловік: | Ерік Померанський |
Діти: | син[1] |
Династія: | Ланкастери, Грифичі |
Батько: | Генріх IV |
Мати: | Марія де Богун |
Регентка Данії, Швеції та Норвегії в період 5 серпня 1423—24 травня 1425 року під час паломництва чоловіка до Єрусалима. Її правління було мудре і зріле.[2]
Біографія
ред.Ранні роки
ред.Народилася 4 липня 1394 року у замку Пітерборо в Кембриджширі. Була найменшою, сьомою, дитиною і другою дочкою в родині Генріха Болінгброка, 6-го графа Дербійського, 3-го графа Нортгемптонського, і його першої дружини Марії де Богун, яка померла пологами при народженні Філіппи. Ім'я отримала на честь прабабусі Філіппи де Ено.[2] Мала старших братів Генріха, Томаса, Джона й Гамфрі і сестру Бланку.
У пам'ять про матір мала лише успадкований від неї молитовник, який і досі зберігається в Копенгагені.[2]
У 1399 році її батько став королем Англії, а за три роки одружився з удовою герцогинею Бретані Жанною Наваррською. Філіппа була присутньою на їхньому весіллі у лютому 1403. У тому ж році вона здійснила паломництво до Кентербері. Мешкала, в основному, у замках Беркхемстеду та Віндзору.[3]
У 1400 або 1401 році Генріх Болінгброк запропонував королеві Данії, Норвегії та Швеції Маргариті I союз між Англією та Кальмарською унією, підкріплений подвійним весіллям його доньки Філіппи з усиновленим небожем королеви Еріком Померанським та його сина Генріха з Катериною Померанською, сестрою Еріка. Шлюб Генріха з Катериною не відбувся, оскільки Маргарита не бажала сильної залежності від однієї країни. Результатом же схвалення союзу між Філіппою та Еріком, вигідним для обох сторін, стали їхні заручини у 1405 році, а між Англією та Кальмарською унією був встановлений звичайний оборонний союз.
Шлюб
ред.26 листопада 1405 року у Вестмінстері відбулося укладення шлюбу Філіппи і Еріка за довіреністю. Нареченого представляв шведський дворянин Туре Бенгтссон Більке. 8 грудня наречена була офіційно проголошена королевою Данії, Норвегії та Швеції в присутності послів Північних країн, оскільки, хоча фактичною правителькою залишалася Маргарита I, Ерік 1397 року був декларований королем Кальмарського союзу.
Філіппа залишила Англію у серпні 1406 року, виїхавши з Лінну у Норфолці у супроводі пишної свити. До шведського Гельсінгборгу вона прибула у вересні та була зустрінута своїм нареченим і його можновладною прийомною матір'ю.[3]
26 жовтня 1406 у Лундському соборі відбулося вінчання 12-річної Філіппи Ланкастерської та 25-річного Еріка Померанського. Наречена була вдягнена у біле весільне вбрання: туніку з плащем з білого шовку, облямовану хутром сірої білки та горностая.[4] Це вважається першим задокументованим весіллям, на якому наречена носила білу сукню.
За весільною церемонією послідувала коронація принцеси. Святкування тривало до листопада, кілька людей протягом нього були посвячені в лицарі, а посаг Філіппи був офіційно прийнятий придворним камергером і священнослужителями трьох королівств. Королева, в свою чергу, отримала землі на випадок вдівства також у всіх трьох королівствах: Нерке й Еребру у Швеції, Фюн з Оденсе і Несбіховедом у Данії та Румеріке в Норвегії.
Перші три роки шлюбу подружжя мешкало у Кальмарському замку в Швеції. Філіппі був наданий власний двір, гофмейстериною якого стала Катаріна Кнутсдоттер, онука Святої Бригіди.[3] Схоже, що королева мала такі якості як м'якість та уважність.[5] Будучи глибоко релігійною жінкою, вона стала покровителькою монастиря Вадстена, жертвувала йому землі та реліквії, часто навідувала, і навіть була зарахована до сестринства (soror ab extra).[6] Цікавилася культом Святої Бригіди. Як кажуть, вплинула на створення монастиря бригідок у Сионському абатстві неподалік Лондону, який її брат заснував у 1415 році.[2]
Починаючи з 1409 року і, особливо після смерті королеви Маргарити у 1412 році, коли Ерік де-факто став королем, подружжя, в основному, мешкало в Данії. А втім, Філіппа часто поверталася в Швецію, маючи з нею найсильніший із трьох королівств зв'язок.
Королева
ред.Брала активну участь у державних справах. Так, якщо у 1416 році, згідно Померанського акту про наслідування, Ерік називав спадкоємцем трьох королівств, на випадок бездітності шлюбу, свого малолітнього кузена Богуслава IX Померанського, то вже у 1420 році, коли він вирушив на війну, до Закону були внесені поправки, згідно яких Філіппі була відведена активна роль у гіпотетичному правлінні. У переглянутому законі говорилося, що після смерті Еріка королева мала бути призначена регентом до тих пір, поки Богуслав не стане королем; і, якщо Богуслав успадкує три королівства, будучи ще неповнолітнім, Філіппа буде регентствувати до його повноліття та матиме права на всю власність корони у Зеландії.[3]
У зв'язку з цим були змінені удовині землі королеви: замість отриманих територій у всіх трьох королівствах, їй була надана величезна удовина земля у Швеції, що складалася з Нерке, Уппланду, Стокгольма, феодальних володіннь Чепінга, Тельє та Вестероса. Володіння Арбугою та регіоном Сневрінге, по суті, зробили її правителькою Центральної Швеції.
Ерік, очевидно, дуже довіряв дружині. Як давні, так і сучасні автори, позитивно відгукуються про її правління. Кажуть, що в деяких питаннях вона була ефективнішою за чоловіка. Її великі землі у Швеції підвищили інтерес жінки до цього королівства, і, хоча Ерік вважав за краще жити в Данії, Філіппа так часто і подовгу відвідувала Швецію, де діяла як довірена особа чоловік, що де-факто вона була регенткою Швеції протягом більшої частини 1420-х років. У березні 1422 року офіційно скликала й очолила Раду Станів у Вадстені, де виступила посередницею у суперечці між дворянськими фракціями. Ерік також часто давав їй доручення щодо шведських справ, таких як збір податків у Еланді у серпні 1425 року.
Влітку 1523 року король вирушив у паломництво до Єрусалиму, залишивши дружину регенткою. Правила Філіппа з Копенгагена. Правління її було авторитетним і мудрим. Восени 1424 року вона вирішила суперечку з Ганзою, погодившись карбувати ту ж монету. Старі данські гроші були девальвовані; нові ж срібні монети стали законним платіжним засобом як у Скандинавії, так і у ганзейських містах. Під час свого регентства королева також скликала Шведську Раду станів навесні 1425 року у Стокгольмі.
Загалом, була однією з небагатьох шведських середньовічних королев, які скористалися королівським правом суду. Так, у 1425 році вона разом із радою вирішила суперечку в юрисдикційних округах Селебі й Окербо, яка стосувалася невиплати грошей фермерами пробсту Стренгнеса.[3]
Дансько-ганзейська війна
ред.Спроба Еріка після повернення звільнити Скандинавію від залежності Ганзейського союзу та введення Зундської податі призвели до нової війни у 1426—1435 роках.[7] Навесні 1426 року король послав дружину до Швеції, де та скликала Раду у Вадстені й зуміла заручитися підтримкою та засобами для бойових дій, незважаючи на загальний опір Швеції цій війні. У січні 1427 року, коли військове положення для короля складалося погано, Філіппа знову скликала шведську Раду у Нючепінгу, де їй ще один раз вдалося заручитися підтримкою для Еріка з боку Швеції. Під час цього візиту вона також придбала додаткові шведські маєтки, аби забезпечити своє майбутнє у Швеції, де, вочевидь, планувала жити у випадку вдівства. Таким чином, королева стала однією з небагатьох жінок, якими були придбали значні земельні володіння.[3]
У березні 1427 року повернулася да Данії, де провела три наступні воєнні роки. У 1428 році успішно організувала оборону данської столиці під час бомбардування Копенгагену ганзейцями у квітні місяці. Перед боєм королева роздавала зброю й обіцяла нагороди за хоробрість.[8] Під масованим обстрілом данської наземної артилерії, бойових мостів і плавучих батарей ганзейскі кораблі не змогли блокувати гавань та оточити дансько-шведський флот. Коли данські та шведські кораблі почали контратаку, ганзейці були змушені відступити. Під час битви Філіппа та її фрейліни на колінах молилися у церквах про перемогу, коли ж вона була отримана, королева з почестями вітала переможців і подбала про допомогу пораненим. Мешканці Копенгагену проголосили Філіппу героїнею за її зусилля щодо згуртування громадян у важкий час.
У червні відбулася повторна атака ганзейців, яка виявилася більш вдалою. Більша частина королівського флоту була знищена, врятувати вдалося лише три кораблі. Втім, вже у липні сім кораблів були відремонтовані, а Філіппа, за допомогою Швеції, організувала новий флот, який у травні 1429 року почав каральну атаку на ганзейське місто Штральзунд.[2]
Смерть
ред.Наприкінці 1429 року Ерік знову послав Філіппу у Швецію по допомогу. Як зазвичай, королева вирушила до монастиря Вадстена, де її зустрічала делегація шведського риксроду. Однак, невдовзі після прибуття, з нею стався напад якоїсь хвороби, що, як було відмічено, часом вражала її, принаймні, протягом попередніх п'яти років. Жінка народила мертвого хлопчика, й її здоров'я погіршилося. Вона померла 5 січня 1430 у віці 35 років. Була похована у монастирській церкві Вадстени. Надгробок зберігся й дотепер.[2]
Згідно заповіту, королева залишила монастирю кілька пожертвувань. У некролозі в щоденнику монастиря «Diarium Vaztenense» її називали «illustris Principessa» — «прославлена принцеса» й змальовували як матір і вірну захисницю монастиря та всього ордену бригідок. Ерік ініціював у Вадстені вічний реквієм в пам'ять про неї й дарував монастирю золоті корони з перлами, які пара носила на своїй коронації у 1406 році[3]
Посмертна репутація Філіппи була майже повністю позитивною, що різко контрастувало з репутацією її чоловіка. Так, у «Хроніках Карла» («Karlskrönikan»), Філіппу називали благородною та благочестивої панянкою.[3]
Ерік згодом мав роман з однією з її фрейлін, який закінчився морганатичним шлюбом.
В мистецтві
ред.- У 1856 році данським скульптором Германом Вільгельмом Біссеном була створена скульптура Філіппи. Наразі зберігається у Новій гліптотеці Карлсбергу.[9]
- Королева згадується у творі Ганса Крістіана Андерсена «Ілюстрована книжка з картинками хрещеного татка» (1868).[10]
- Є персонажем австралійсько-британського фільму «Король» режисера Девіда Мішеда (2019). Її роль виконала новозеландка Томасін Мак-Кензі.
Генеалогія
ред.Едуард III | Філіппа де Авен | Генрі Гросмонтський | Ізабела Бомонтська | Вільям де Богун | Єлизавета де Бедлесмер | Річард ФіцАлан | Елеонора Ланкастерська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Джон Гентський | Бланка Ланкастерська | Гамфрі де Богун | Джоанна ФіцАлан | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Генріх IV | Марія де Богун | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Філіппа | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
ред.- ↑ За деякими даними.
- ↑ а б в г д е Біографія Філіпи у Норвезькому біографічному словнику [1] (норв.)
- ↑ а б в г д е ж и Біографія королеви Філіппи Англійської [2] (англ.)
- ↑ Історія шлюбу [3] (англ.)
- ↑ Біографія Філіппи у Данському біографічному словнику [4] (дан.)
- ↑ Ймовірно, вже під час других відвідин.
- ↑ В якій Данія зазнала поразки
- ↑ Міні-біографія Філіппи Англійської [5] (дан.)
- ↑ Фото скульптури [6]
- ↑ Текст книги [7] (англ.)
Література
ред.- Anne J. Duggan. Queens and queenship in medieval Europe. Boydell Press. 2008. ISBN 978-08-511-5881-5.
- Heinz Barüske: Erich von Pommern. Ein nordischer König aus dem Greifengeschlecht. Rostock 1997, ISBN 3-356-00721-1.
- Lars-Olof Larsson. Kalmarunionens tid Kalmarunionens tid : Från drottning Margareta till Kristian II. Bokförlaget Prisma. 2006. ISBN 978-91-518-3165-7.
- Marie-Louise Flemberg: Philippa, Engelsk Prinsessa - nordisk unionsdronning. Santerus Förlag 2015; ISBN 9789173590891.
- Troels Dahlerup: "De fire stænder. 1400-1500" i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie, bind 6; 1989; ISBN 87-89068-08-4.
Посилання
ред.- Ланкастери (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Філіппи Англійської (англ.)
- Генеалогія Еріка Померанського (англ.)