Фріц Ліндеман (нім. Fritz Lindemann, 18941944) — німецький офіцер Вермахту, генерал артилерії, начальник артилерійсько-технічного управління. Учасник змови проти Адольфа Гітлера.

Фріц Ліндеман
нім. Fritz Lindemann
Народився11 квітня 1894(1894-04-11)
Шарлоттенбург, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер22 вересня 1944(1944-09-22) (50 років)
В'язниця Пльотцензееd, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Третій Райх
Країна Третій Райх
 Німецький Райх
Діяльністьвійськовослужбовець, боєць опору
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Роки активностіз 1912
Військове звання Генерал артилерії
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Великий офіцер ордена Корони Румунії
Великий офіцер ордена Корони Румунії
Кримський щит
Кримський щит
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Біографія

ред.

Народився 11 квітня 1894 року в Берліні (район Шарлоттенбург) у сім'ї артилерійського офіцера.

Після закінчення гімназії вступив у 4-й полк польової артилерії, проходив службу в Потсдамі. У 1913 році став лейтенантом.

З початку Першої світової війни брав участь у бойових діях на Західному фронті, у листопаді 1914 року був нагороджений Залізним хрестом 2-го класу. У 1916 році отримав звання оберлейтенанта, у лютому 1917 року нагороджений Залізним хрестом 1-го класу. У 1918 році призначений на посаду офіцера штабу 35-ї піхотної дивізії.

Після Листопадової революції став членом Фрайкора, взяв активну участь у ліквідації рад в Дюссельдорфі.

З 30 квітня по 3 червня 1919 року в числі п'яти офіцерів забезпечував охорону делегації Німеччини на Паризькій мирній конференції, після чого почав цікавитися політикою.

У 1919 році був переведений в рейхсвер, де дослужився до звання оберст-лейтенанта. Будучи прихильником Веймарської республіки, відмовився від участі у Капповському путчі 1920 року. 2 жовтня 1922 року одружився.

З 1923 року проходив курси підготовки персоналу Генерального штабу, у 1926 році був відряджений до Берліна і призначений у відділ військової статистики міністерства оборони. Перебував у підпорядкуванні Курта фон Шлейхера і працював разом з Фрідріхом Ольбріхтом.

У 1929 році призначений командиром батареї 3-го артилерійського полку в Шпроттау.

У квітні 1932 року пройшов курс додаткової підготовки офіцерів Генерального штабу, вчився економіці в Берлінському університеті.

Хоча не був прихильником нацистів, які прийшли до влади в Німеччині, але підтримував взятий ними курс на переозброєння армії. У 1933—1936 роках викладав тактику і військову історію у військовій академії в Берліні. У 1936 році був переведений в Гамбург у штаб 10-го армійського корпусу, у 1937 році отримав звання полковника. 31 липня 1938 року прийнятий на службу у вермахт. 1 серпня 1938 року вступив в члени НСДАП.

Незадовго до початку Другої світової війни був мобілізований у 138-е артилерійське командування (Arko 138) частин вермахту, які взяли участь в Польській кампанії.

У 1940 році брав участь в окупації Франції, у 1941 році — в нападі на Радянський Союз, за що отримав Лицарський хрест.

У січні 1942 року прийняв командування 132-ї піхотної дивізії. Влітку 1942 року брав участь в облозі Севастополя і оборонних боях на Волховському фронті. У цей час в нього  виникли сумніви у можливості перемоги Німеччини в агресивній війні і неприязнь до режиму Гітлера.

У жовтні 1943 року Ліндеман очолив штаб артилерії Верховного командування сухопутних військ, у грудні був підвищений до звання генерала артилерії.

Перебуваючи на цій посаді, він налагодив контакти генерал-майором вермахту Геннінгом фон Тресковом, який вже планував замах на Гітлера, а також полковником Клаусом Шенком фон Штауффенбергом, переконаним у тому, що нацизм веде Німеччину до неминучої катастрофи, і з 1944 року брав активну участь у підготовку змови.

Згідно з планом державного перевороту, Ліндеману відводилася роль голосу нового уряду: саме він від імені лідера змовників генерала Людвіга Бека повинен був прочитати по радіо текст відозви до німецького народу. Під час замаху на Гітлера 20 липня 1944 року перебував у Дрездені, потім таємно прибув до Берліна і переховувався на квартирі своїх знайомих.

4 серпня 1944 року генерал Фріц Ліндеман був вигнаний з вермахту, як той, хто зрадив честь офіцера. За його голову була призначена нагорода в 500 тисяч рейхсмарок.

3 вересня 1944 року при спробі арешту Ліндеман вчинив опір і дістав вогнепальні поранення ніг і живота, був заарештований гестапо.

Зусилля лікарів, спрямовані на збереження життя Ліндемана до оголошення вироку, виявилися безуспішними: 22 вересня 1944 року він помер у берлінській в'язниці Плетцензее від наслідків поранень.

Нагороди

ред.

Перша світова війна

ред.

Міжвоєнний період

ред.

Друга світова війна

ред.

Посилання

ред.