Фрідріх Вільгельм Шадов
Фрідріх Вільгельм фон Шадов (нім. Friedrich Wilhelm von Schadow; 6 вересня 1788, Берлін — 19 березня 1862 , Дюссельдорф) — німецький художник. Разом із представником назарейців Петером фон Корнеліусом заснував Дюссельдорфську художню школу.
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Фрідріх Вільгельм фон Шадов — син скульптора Йоганна Готтфріда Шадова. Свої перші уроки мистецтва Фрідріх отримав від батька.
У 20 років Фрідріх Вільгельм вступив до Берлінської академії мистецтв і навчався там у Фрідріха Георга Вейча та Карла Вільгельма Ваха. У 1806 портрет Юлії Цельтер роботи Шадов взяв участь у великій академічній виставці. Донька Карла Фрідріха Цельтера постала на портреті в образі святої Цецилії Римської у стилі Джона Флаксмана. У 1806—1807 Шадов перебував на службі в прусській армії.
Успішно закінчивши Академію, Фрідріх Вільгельм разом із братом скульптором Рудольфом Шадов вирушив до Італії. Там він познайомився з данським скульптором Бертелем Торвальдсеном, а через нього увійшов до кола художників, які оберталися навколо Кароліни фон Гумбольдт. Творчість назарейців Петера фон Корнеліуса, Фрідріха Овербека, Філіпа Фейта та Карла Вільгельма Ваха справила на Шадова велике враження, і він вирішив приєднатися до цієї групи у 1813 році.
У 1814 під впливом Фрідріха Овербека Шадов перейшов у католицтво. Під час свого перебування у Римі Шадов писав переважно монументальні полотна на релігійну тематику в академічно-класицистському стилі.
У 1816—1818 разом із Корнеліусом, Овербеком та Фейтом Шадов брав участь у оформленні вілли Бартольди. Влітку 1819 на прохання Карла Фрідріха Шинкеля Шадов повернувся до Берліна, де отримав звання доцента в Берлінській академії мистецтв.
В 1820 Шадов одружився з Шарлоттою фон Грошке, донькою придворного лікаря Йогана Готліба фон Грошке. У їхньому шлюбі народилися донька Софія, яка згодом стала дружиною Ріхарда Газенклевера, і син Йоганн Готфрід Рудольф Шадов, який згодом став генерал-лейтенантом прусської армії.
У 1822—1825 Шадов керував у Берліні великою майстернею, де завдяки заступництву короля навчалося багато учнів. В кінці 1825 Шадов закрив майстерню і був призначений пруським міністром у справах культів Карлом фон Штейном цум Альтенштейном директором Дюссельдорфської академії мистецтв, став наступником Петера фон Корнеліуса. Через кілька років у Дюссельдорф прибули найталановитіші його учні, серед яких були Едуард Бендеман, Теодор Гільдебрандт, Юліус Гюбнер, Франц Іттенбах, Генріх Гофман, Карл Фрідріх Лессінг і Карл Фердинанд Зон, що сприяло становленню Дюссельдорфської художньої школи.
У 1857 напередодні свого 69-го дня народження Шадова розбив удар[що?], від якого він уже не зміг оговтатися. Через два роки Шадов склав усі свої повноваження та пішов із громадського життя.
Галерея ред.
-
-
Портрет юної римлянки (Ангелін Магтті). 1818, Нова Пінакотека, Мюнхен . -
Марія Потоцька, уроджена Ржевуська, в одязі епохи ренесансу . 1820-ті, Національний музей (Варшава) . -
Венцеслав та Костянтин Потоцькі, сини Марії Потоцької (Ржевуської) та Ярослава Потоцького . 1820, Національний музей (Варшава) . -
-
Подвійний портрет принца Фрідріха Прусського та принца Вільгельма Сольмс-Браунфельського у кірасирській формі. 1830, музей Кунстпаласт, Дюссельдорф . -
-
Пам'ятник Фрідріху Вільгельму фон Шадову у Дюссельдорфі . 1869, скульптор Август Віттіг. Пам'ятник зберігся .
_-_WGA20938.jpg)
_389.jpg)
Література ред.
- Шадов // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118748181 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.deutsche-biographie.de/pnd118748181.html
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Wilhelm Schadow
- ↑ Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 3. — S. 269.
- ↑ Шадов // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIX. — С. 94–96.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фридрих Вильгельм фон Шадов
- Бібліографія. Фрідріх Вільгельм Шадов // Німецька національна бібліотека
- Европейское искусство: Живопись. Скульптура. Графика: Энциклопедия: В 3 т. — М.: Белый город, 2006.[недоступне посилання з Октябрь 2019][недоступне посилання]