Фред Гойл

(Перенаправлено з Фред Хойл)

Фред Гойл (англ. Fred Hoyle; 24 червня 1915, Бінглі — 20 серпня 2001) — англійський космолог, астрофізик та письменник-фантаст.

Фред Гойл
англ. Fred Hoyle
Народився24 червня 1915(1915-06-24)[1][2][…]
Бінглі[d], Брадфорд[d], Західний Йоркшир, Велика Британія
Помер20 серпня 2001(2001-08-20)[1][2][…] (86 років)
Борнмут, Борнмут, Крайстчерч і Пул, Дорсет, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія[2]
·інсульт
Країна Велика Британія
Діяльністьсценарист, астроном, письменник, фізик, викладач університету, математик, письменник-документаліст, письменник наукової фантастики, астрофізик
Alma materЕммануель-коледжd (1939)[2]
Bingley Grammar Schoold (1932)[2]
Галузьастрономія
ЗакладКардіффський університет[4][5]
Кембриджський університет[6][2]
Манчестерський університет Вікторіїd[4][5]
Британське Адміралтейство[2]
ПосадаPlumian Professor of Astronomy and Experimental Philosophyd[2]
Науковий керівникРудольф Паєрлс[7], Поль Дірак і Maurice Pryced
Аспіранти, докторантиЖаянт Нарлікар[8]
Cyril Dombd[8]
John Moffatd[2]
Leon Mesteld[8]
Raymond McLenaghand[8]
Peter Philip Eggletond[8]
Свер Арсет[8]
Dorothy Joan Crampind[8]
James Dungeyd[8]
John Faulknerd[8]
Kenneth Griffithsd[8]
Robert S. Stobied[8]
Chandra Wickramasinghed[8]
Christine M. Bondid[8]
Peter Allan Sweetd[8]
John Gribbind[8]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[9]
AAAS[9]
Національна академія наук США
ДітиДжеффрі Гойлd
Нагороди
Особ. сторінкаhoyle.org.uk

Життєпис

ред.

Народився в Бінглі у Йоркширі, що в Англії. Навчався в Кембриджському університеті, який закінчив 1936 року, а 1958 року став почесним професором астрономії цього вишу. Найвизначнішим науковим досягненням Гойла стало пояснення того, як у надрах зірок утворюються легкі хімічні елементи, важчі гелію.

Наприкінці 1930-х років спільно з Реєм Літтлтоном працював над теорією еволюції зір. Під час Другої світової війни працював у Британському Адміралтействі над створенням проти-радарних систем. Викладав астрономію в Кембриджі, Каліфорнійському технологічному інституті і Корнеллі, працював у Паломарській обсерваторії та обсерваторії Маунт-Вілсон.

Разом з Мартіном Шварцшильдом розробив теорію еволюції «червоних гігантів». Теоретично передбачив згодом експериментально підтверджене явище ядерного резонансу в вуглеці-12. 1948 року разом з Германом Бонді та Томасом Голдом розробив стаціонарну модель Всесвіту, яка постулює незалежність процесів появи матерії й розширення Всесвіту. Вважається, що саме Гойл вперше вжив термін «Великий Вибух». Він також був переконаним прихильником теорії «панспермії».

Був президентом Королівського астрономічного товариства. Протягом 1967—1973 років очолював заснований ним інститут теоретичної астрономії[10]

За внесок до науки 1972 року був зведений у лицарське звання. Він також був лауреатом премії Калінгі від ЮНЕСКО за популяризацію науки (1968), Золотої медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1968), медалі Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1970), Королівської медалі Лондонського королівського товариства (1974), премії Крафорда Шведської академії наук «за піонерський внесок у дослідження зоряної еволюції і ядерних процесів у зорях» (1997).

Крім більш ніж двадцяти наукових і науково-популярних книг, написав також близько 20 науково-фантастичних книг — «Чорна хмара» («The Black Cloud», 1957), «Подорож Оссіана» («Ossian's Ride», 1958), «Перше жовтня запізнююється» («October the First Is Too Late», 1966), «Комета Галлея» («Comet Halley», 1985). 1962 року видано написану ним спільно з Джоном Еліотом новелізацію телесеріалу «A for Andromeda». Декілька романів — «П'ята планета» («Fifth Planet», 1963), «Сім кроків до Сонця» («Seven Steps to the Sun», 1970), «До глибин космосу» («Into Deepest Space», 1974) та інші — написано ним у співавторстві з сином Джеффрі Гойлом. 1967 року видано друком збірку «Елемент 79» («Element 79»).

Сер Фред Гойл помер 20 серпня 2001 року на 87-му році життя в Борнмуті, графство Дорсет.

На його честь названо астероїд 8077 Гойл[11].

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж и к Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б https://www.theguardian.com/news/2001/aug/23/guardianobituaries.spaceexploration
  5. а б https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rsbm.2003.0013 — С. 241.
  6. https://www.esa.int/About_Us/Corporate_news/Professor_Sir_Fred_Hoyle
  7. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. а б NNDB — 2002.
  10. Гойл Фред // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 513. — ISBN 966-613-263-X.
  11. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

ред.