Францішек Нітославський

Францішек Ксаверій Нітославський (пол. Franciszek Ksawery Nitosławski, 1680, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ — 1755) — урядник та військовий діяч Речі Посполитої.

Францішек Ксаверій Нітославський
Народився 1680
Станиславів, Річ Посполита
Помер 1755
Житомир, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Поховання Івано-Франківськ
Громадянство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність політик
Відомий завдяки меценат
Посада підвоєвода Київський
Термін 1738—1755 роки
Конфесія католицтво
Рід Нітославські
Батько Павло Нітославський
Мати Магдалена Ожевич
Родичі Ясинські
У шлюбі з Ельжбета Куницька
Діти 3 сина та 2 доньки
Герб

ЖиттєписРедагувати

Народився 1680 року в м. Станиславів (нині Івано-Франківськ, Україна). Походив із заможного польського шляхетського роду Нітославських гербу Доленга. Син Павла Нітославського, бургграфа вінницького, полковника коронних військ.

1730 року отримав посаду ловчого холмського. Наприкінці 1720-х років призначається гродським суддею м. Києва. За заповітом батька завершив фінансування будівництва костелу тринітаріїв у Станіславі, який було освячено у 1732 році.

У 1738 році стає підвоєводою Київським. На цій посаді намагався активно боротися з гайдамацьким рухом. Для цього налагоджував стосунки з кошовими отаманами Запорозької Січі, зокрема Семеном Єремієвичем та Якимом Ігнатовичем. У 1740 році отримав під опіку село Яроповичі.

У 1753 році брав участь (разом з повітовим суддею Лукашем Богдановичем) у розслідуванні справи щодо нібито викрадання і вбивства житомирськими євреями-орендарями сина шляхтича Студзенського. Усіх було визнано винними, з яких 6 четвертовано.

Помер Францішек Нітославський у 1755 році, ймовірно у Житомирі. Його було поховано в крипті костелу тринітаріїв у Станиславові.

РодинаРедагувати

Дружина — Ельжбета Куницька. Діти:

  • Сини Антоній, Юзеф та Лукаш померли молодими, не залишивши потомства
  • Уршуля (1710-), дружина Станіслава Щеньовського
  • Йоанна-Катаржина (1720-д/н), дружина Антонія Урсина-Прушинського гербу Равич

ДжерелаРедагувати

  • Завальнюк К. Останній із визначних Щеньовських. — Винниця, 2004. — С. 11.
  • Мицик Ю. А. Кілька документів до історії запорозького козацтва XVII — пп. XVIII ст. // Проблеми історіографії та джерелознавства історії запорозького козацтва. Матеріали наукових читань Д. Яворницького. Збірник статей. — Запоріжжя, 1993. — С. 85–101.
  • Справа Стефана Студзенського.
  • Niesiecki K. Herbarz Polski. — Lipsk, 1841. — T. VІ. — S. 571. (пол.)

ПосиланняРедагувати