Відкрити головне меню

Флис Володимир Васильович

Володимир Васильович Флис
Народився 23 березня 1924(1924-03-23)
м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ
Помер 7 серпня 1987(1987-08-07) (63 роки)
м. Львів
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність композитор, музичний педагог
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Посада професор, композитор, музикознавець
Відомий завдяки: Підручник «Сольфеджіо» для музичних шкіл

Володи́мир Васи́льович Фли́с (23 березня 1924(19240323) — 7 серпня 1987) — відомий український музикознавець, композитор, педагог, професор Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка (тепер — Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка).

БіографіяРедагувати

Народився в м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ). З дитинства грав на скрипці та фортепіано. Музичну освіту здобув у Консерваторії ім. С.Монюшка по класу скрипки (1932—1939 роки). Півроку навчався у Берлінській консерваторії Штерна (1943), попередньо склавши іспит з гармонії у знаменитого німецького композитора Ріхарда Штрауса. Після повернення, протягом 1945—1947 років В. Флис вивчає композицію у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка в класі професора Романа Сімовича.

1947 року, його як студента третього курсу було заарештовано репресивними більшовицькими органами та після тривалих допитів засуджено на 25 років позбавлення волі за статтею «Зрада Батьківщині та контрреволюційна діяльність» (за даними біографа Володимира Пасічника, можливо, основною причиною арешту В. Флиса було його навчання в Берлінській консерваторії). 1948 року композитора засилають у Карагандинський виправно-трудовий табір (Казахстан), котрий значно підірвав його життєві сили і лише через шість років, 22 жовтня 1954 року Карагандинський обласний суд прийняв рішення про термінове звільнення В. Флиса за станом здоров'я. Остаточне звільнення і закриття справи композитора було здійснено 1956 року Управлінням Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР на Білоруській залізниці та в документації зазначено, що справа за обвинуваченням закрита через відсутність кримінального злочину.

Цікаво, що про ці роки в автобіографії В. Флиса, яка зберігається в архіві ЛНМА ім. М. Лисенка нічого не зазначено — "1948 року виїхав у Казахську ССР, де працював до 1955 року керівником художньої самодіяльності при трасті «Казмедьстрой». Далі в цьому ж документі вказано, що 1955 року, В. Флис переїхав у Карпати, де керував оркестром народних інструментів у Делятинському Ліспромгоспі.

1957 року композитор повертається до Львова, де поновлює навчання у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка (клас композиції Романа Сімовича), яку закінчує з відзнакою 1961 року. Дипломною роботою Флиса стала симфонічна поема «Ярема Галайда» за твором Т. Шевченка «Гайдамаки».

Того ж року Володимир Васильович розпочинає свою викладацьку діяльність, яка принесла в українську культуру чимало здобутків. До 1963 року працює викладачем музично-теоретичних дисциплін в Івано-Франківському музичному училищі та Івано-Франківському педагогічному інституті. Переїхавши до Львова, протягом 1963—1965 років викладає у Львівському музичному училищі та згодом отримує запрошення на посаду викладача кафедри теорії музики, пізніше кафедри композиції Львівської консерваторії (зараз ЛНМА ім. М.Лисенка), де працює до кінця життя. В цей період В. Флис стає членом Спілки композиторів України.

Як педагог, виховав цілу генерацію українських митців, музикознавців та відомих композиторів сучасності, таких як Ольга Криволап, Ганна Гаврилець, Віктор Камінський, Віктор Тиможинський, Олександр Левкович, Богдана Фроляк, Олександр Опанасюк, Людмила Дума, Роман Стельмащук.

« «…Людина надзвичайно широких поглядів. В ньому поєднувались доброта і строгість, мудрість і сарказм, ерудиція, високий професіоналізм та майстерність…» (Л.Дума) »
« «Був Володмир Флис інтелігентним, доброї вдачі, можливо дещо замкнутого характеру, але ерудованим та цікавим хлопцем. він був досконалим теоретиком та компетентним у творчих питаннях» (С.Стельмащук). »

Так і не створивши своєї сім'ї, В. Флис помер в самотності від важкої хвороби 7 серпня 1987 року.

Музикознавча спадщинаРедагувати

Результатом тривалої методичної праці В. Флиса став фундаментальний підручник «Сольфеджіо» для дитячих музичних шкіл з першого по сьомий клас, створений у співавторстві зі знаним львівським музикознавцем Яремою Якубяком. Підручник є не тільки найбільш вдалою працею у даній сфері, а і ґрунтовною теоретичною роботою, котра базується на чіткому поясненні кожної запропонованої теми, переважно на українському пісенному матеріалі та музиці українських композиторів. Випуски для 1—4 класів були видані 1976 та 1979 року, для 5-го — 1980, 1983, для 6-го — 1981 р., 7-го — 1982 року. І досі на теренах музичної педагогіки підручник не втрачає своєї цінності та актуальності.

Композиторська творчістьРедагувати

Творчість Володимира Флиса базується на засадах естетики романтизму, близької галицьким композиторам кінця ХІХ — поч. ХХ століття. Це виявляється у виборі жанрів (перевага вокальних та фортепіанних), образної палітри (портретність, увага до психологічної деталізації), засобів композиторської техніки (монотематизм як принцип формотворення, індивідуалізація мелодики, використання мовних інтонацій, розширення тембрової та гармонічної палітри музики через використання натуральних ладів, зіставлення мажору і мінору). Впродовж усього творчого шляху В. Флис залишався вірним тенденціям пізньоромантичної доби.

Творча спадщинаРедагувати

Твори для оркеструРедагувати

  • Кантата «Дзвеніть Карпати» (1960—1975)
  • Симфонічна поема «Ярема Галайда» (1961)
  • Симфонія (1972)
  • Поема-кантата «Моя Батьківщина» (1976)

Для камерного ансамблюРедагувати

  • Струнний квартет (1960, 1976)

Камерно-інструментальні твориРедагувати

  • «Пісня» для скрипки (1960)
  • Соната для фортепіано (1962) (втрачена)
  • «Каприс» для скрипки (1969)
  • Експромт для фортепіано (1970)
  • Скерцо для фортепіано (1972)
  • Анданте для ф-но (1973)
  • Прелюдія та фуга для ф-но
  • Прелюдії та фуги для баяну (1974)

Вокальні твори, обробки народних пісеньРедагувати

  • «Берізка» на сл. В. Сосюри
  • «Невже» на сл. О. Олеся
  • «Звідки в тебе чудні губи?» на сл. О. Олеся
  • «Тільки тебе» (сл. А. Турчинської)
  • "Що несеш мені в тихім імені " (сл. І. Драча)
  • Балада про Думу
  • «Я знаю, що таке війна» (сл. М. Хоросницької)
  • «І небо невмите» для чоловічого хору на сл. Т. Шевченка
  • «За крутими берегами» (укр. нар. пісня)
  • «Там коло млина» (укр. нар. пісня)
  • «Ясна зіронька» (тріо з фп. ad libitum) на сл. М. Карпенка
  • «Кладочка» (жартівлива пісенька для жіночого терцету) на сл. Р. Флиса

ДжерелаРедагувати

1. Дем'янчик Т. Флис В. В. // Флис В. Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі. Партитура та голоси / Ред. та вст. слово Т.Дем'янчик. — Львів, 2004. — С.3.

2. Дума Л. Слово про Вчителя // Володимир Флис. Фортепіанні твори / упор., вст. стаття Л. Думи. — Львів, 2009. — С. 3—4

3. Золочевський В. Лейтмотивізм у мініатюрі // Музика. — Вип. 3. — Київ, 1986. — С. 5—6

4. Карась Г. Флис Володимир // Треба йти до осені: Зб. пісень та солоспівів на сл. С.Пушика. — Івано-Франківськ, 2015. — С. 113—114

5. Кравчук Г. Він жив у музиці…// Музика. — Вип. 5. — К.: 1998. — С. 11

6. Пасічник В. Володимир Флис // Флис Володимир. Вокальні твори / муз.ред., вст. стаття В.Пасічника. — Л: ЛНУ ім. І.Франка, 2016. — С. 3—4

8. Стельмащук С. Про композитора Володимира Флиса // Стельмащук С. У світі звуків у слова. — Львів, 2009. — С.231 — 234.

9. Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.