Флейшиць Катерина Абрамівна

Катери́на Абра́мівна Фле́йшиць (нар

Катери́на Абра́мівна Фле́йшиць (нар. 28 січня 1888 — пом. 30 червня 1968) — перша, жінка-адвокат в Російській імперії, радянський єврейський правознавець, професор (1940), доктор юридичних наук. Заслужений діяч науки РРФСР.

Флейшиць Катерина Абрамівна
Народилася 28 січня 1888(1888-01-28)
Кременчук, Полтавська губернія
Померла 30 червня 1968(1968-06-30) (80 років)
Москва, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  Російська імперія
 РРФСР
 СРСР
Національність єврейка
Діяльність адвокат
Alma mater Паризький університет
Галузь юриспруденція
Заклад Юридичний факультет Московського державного університетуd
Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Вчителі Покровський Йосип Олексійович
Відомі учні Дозорцев Віктор Абрамович, Маковський Олександр Львович
Аспіранти, докторанти Viktor Dozortsevd
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений діяч науки РРФСР

Життєпис

ред.

Народилась 28 січня 1888 року в місті Кременчук Полтавської області в єврейській родині. Її батько був юристом.

У 1904 році закінчила гімназію з золотою медаллю. Після закінчення гімназії вирішила продовжити навчання у Франції, в Паризькому університеті на юридичному факультеті. Закінчила його в 1907 р. У 1909 р. склала екстерном іспити за курс юридичного факультету Петербурзького університету.

1909 року стала помічником присяжного повіреного округу Петербурзької судової палати. У цьому ж році стала першою жінкою-адвокатом Російської імперії.

Втім, Катерині Абрамівні не вдалося займатися адвокатурою. Основним завданням присяжних повірених було не надавати консультації своїм клієнтам, а надання їм захисту в суді. Перша спроба 5 листопада 1909 р. К. А. Флейшиць виступити в суді викликала лютий протест прокурора. Отже, як тільки почався процес, прокурор прирівняв випадок видачі ліцензії жінці на звання присяжного повіреного до випадку видачі ліцензії божевільному, неповнолітньому чи іноземному підданому. Зрештою, незважаючи на дозвіл суду, що визнав можливим участь у процесі жінки адвоката, прокурор відмовився від виступу і покинув залу суду.

З цього приводу міністр освіти І. Г. Щегловітов звернувся із запитом до Сенату, який пояснив, що під «особами, що закінчили юридичний факультет одного з університетів мають право бути адвокатами виключно особи чоловічої статі». Проте, дане рішення було досить не простим для Сенату, так як судових статутах 1864 р. нічого не було про заборону жінкам займатися адвокатурою. Однак, в одному зі статутів було знайдено абзац, в якому було зазначено, що «присяжний повірений, виступаючи перед судом, на лацкані свого фрака повинен мати значок університету в якому він отримав диплом». А оскільки жінки ніяким чином не могли носити фрак, то відповідно і присяжними повіреними бути також не могли. Тому К. А. Флейшиць була виключена з адвокатури. Після цього вона почала займатися викладацькою та літературною діяльністю. А також почала готуватися до наукової діяльності під керівництвом відомих російських цивілістів І. А. Покровського та М. Я. Пергамента.

К. А. Флейшиць доводилось ще стикатися з неправомірним ставленням до жінок, згідно законодавством Російської імперії. Вона, як молода заміжня жінка поїхала разом з подругою з Петербургу на нетривалий час на південь на відпочинок. Проте, їй не вдалося здійснити свої наміри, так як її відправили назад до Петербургу разом з поліцією, тому що в неї не було документів, які б засвідчували дозвіл її чоловіка на тимчасову зміну місця проживання його дружиною.

В роки битв за жіночу адвокатуру і під час «боротьби з космополітизмом» державна влада двічі завдавала удару по її долі, персоніфікуючи Флейшиць як саме зло, гідне якщо не знищення, то приниження. Обидві ці кампанії були до того ж замішані в антисемітизмі і остання закінчилась вигнанням Флейшиць з дорогого їй Інституту зовнішньої торгівлі.

Померла 30 червня 1968 року. Похована в Москві.

Творчий шлях

ред.

З травня 1917 р. Флейшиць була обрана приват-доцентом кафедри цивільного права і процесу Петроградського університету.

З цього часу розпочалася її багаторічна і плідна педагогічна діяльність.

1921-го стала викладачем господарського права Інституту народного господарства імені Ф. Енгельса в Петрограді. У 1920-ті рр. викладала торгове і цивільне право у Ленінградському політехнічному інституті та Ленінградському ліс. інституті.

В 1921—1929 рр. водночас працювала юристом-консультантом у Ленінградській конторі Держбанку і Ленінградському комунальному банку.

В 1930—1942 рр. була доцентом, а пізніше і професором Ленінградського фінансово-економічного інституту.

Одночасно викладала господарче, адміністративне і цивільне право у Ленінграді у Лісотехнічній академії та Фінансовій академії Наркомфіну РРФСР.

Упродовж 1942—1951 рр. К. А. Флейшиць була завідувачем кафедри цивільного і торгового права Московського інституту зовнішньої торгівлі й одночасно професором юридичного факультету Московського університету.

Потім викладала в Університеті Дружби народів імені Патріса Лумумби, в академії зовнішньої торгівлі, була професором Інституту народного господарства імені Г. В. Плеханова.

Працювала також науковим співробітником Всесоюзного інституту юридичних наук (з 1963-Всесоюзного НДІ рад. законодавства).

На початку 60-х рр. брала участь у кодифікації цивільного законодавства СРСР та союзних республік.

Під її керівництвом більш ніж 20 аспірантів стали науковими робітниками, деякі з них захистили докторські дисертації.

Відомі учні

ред.

Праці

ред.

Досліджувала проблеми цивільного права.

  • «Торгово-промислове підприємство у праві західноєвропейському та РСФРР» 1936 р.
  • «Особисті права у цивільному праві Союзу РСР і капіталістичних країн» 1941 р.
  • «Зобов'язання із заподіяння шкоди та з підставного збагачення» 1951 р.
  • «Розрахункові та кредитні правовідносини» 1956 р.
  • «Авторське право» 1957 р.
  • «Винахідницьке право» 1960 р.

Джерела

ред.