Вікіпедія

Ференц Мольнар

угорський письменник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мольнар.

Ференц Мольнар
угор. Molnár Ferenc
Ім'я при народженні Ференц Нойман
Народився 12 січня 1878(1878-01-12)
Будапешт
Помер 1 квітня 1952(1952-04-01) (74 роки)
Нью-Йорк
·злоякісна пухлина
Країна  Угорщина
Національність єврей
Діяльність романіст, драматург
Alma mater Женевський університет
Заклад Nyugatd
Мова творів угорська
Роки активності 1908—1952
Magnum opus п'єса «Чорт» (1907), п'єса «Ліліом» (1909)
Родичі Márta Lukind, Dezső Bálintd і György Sárközid
У шлюбі з Шарі Федак[1], Маргіт Весіd[2][1] і Лілі Дарваш[3]
Діти Márta Sárközyd
Нагороди
Кавалер офіцерського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер офіцерського хреста ордена Франца Йосифа
CMNS: Ференц Мольнар у Вікісховищі

Фе́ренц Мольна́р (угор. Molnár Ferenc, 12 січня 1878, Будапешт — 1 квітня 1952, Нью-Йорк) — угорський письменник і драматург.

Мольнар був щирим прихильником Австро-Угорської імперії, працюючи воєнним кореспондентом під час Першої світової війни. Під час Другої світової війни він емігрував до Сполучених Штатів Америки через переслідування угорських євреїв нацистами.

Творчість ред.

Як романіста Мольнара найкраще пам'ятають за романом «Хлопці з вулиці Пал», історією двох конкуруючих молодіжних банд Будапешту. Роман посів друге місце в угорському опитуванні щодо улюблених книг у 2005 році. Відома його угорсько-американська екранізація 1968 року (продюсер Ендре Бохем, режисер Золтан Фабрі).

Найпопулярнішими п'єсами Мольнара є «Ліліом» (1909), згодом адаптована в мюзикл «Карусель» (Carousel); «Гвардієць» (1910), що лягла в основу однойменного фільму, у якому знімалися Альфред Лант і Лінн Фонтенн (1931); а також «Лебідь» (1920).

Його фільм 1918 року «Чорт» був адаптований через три роки для американської аудиторії — в головній ролі Джордж Арлісс. Фільм «Лебідь» 1956 року, який до того знімався двічі, став передостаннім фільмом Грейс Келлі і вийшов у день її весілля з принцом Реньє.

Український незалежний театр поставив п'єсу «Чорт» у 1921 році.

Дві п'єси Мольнара були адаптовані для інших жанрів: «Добра фея» була адаптована сценаристом і режисером Престоном Стерджесом і знята в 1935 році з зіркою Маргарет Саллаван, а потім знову в 1947 році знята під назвою «Я буду твоєю» з Діною Дурбін. Ця п'єса також послужила основою для бродвейського мюзиклу «Загадай бажання» за книгою Стерджеса.

Кіноверсія оперети «Шоколадний солдат» використовувала сюжет «Гвардійця», а не сюжет оригінальної сценічної версії, яка була заснована на творі «Зброя і Людина» Бернарда Шоу, оскільки Б. Шоу не любив, щоб його твори адаптували до оперети.

П'єса «Олімпія» була адаптована для кіно двічі, вперше (досить невдало) як His Glorious Night (1929), а вдруге як «Подих скандалу» (1960) з Софі Лорен.

У 1961 році Біллі Вайлдер і Ізі Даймонд адаптували одноактну п'єсу Мольнара «EGy, kettő, Három» у фільм «Один, два, три» за участю Джеймса Кегні і Хорста Буххольца. Його п'єса «Гра в замку» («Játék a kastélyban») двічі була перекладена на англійську мову різними письменниками: Пелем Ґренвіль Вудгауз переклав її під назвою «The Play's the Thing», а Том Стоппард — під назвою «Rough Crossing».

Ференц Мольнар помер у 74 роки в Нью-Йорку, де оселився завдяки спеціальному міграційному законодавству, прийнятому Конгресом Сполучених Штатів. Чи став він громадянином США, невідомо.

Перша світова війна ред.

1914 року Ференца Мольнара призвали в армію й відправили на фронт у Галичину, звідки він надсилав кореспонденцію у свою газету «Вечір», а звідти її передруковували «Морнінг пост Лондон» і «Нью-Йорк Таймс». 1916 року його статті вийшли у «Воєнному щоденнику кореспондента», за який імператор нагородив його офіцерським хрестом ордена Франца Йосифа.[4]

Особисте життя ред.

1922 року після шести років стосунків одружився зі співачкою і актрисою Шарі Федак. Вони розлучилися 1925 або 1926 року через взаємні звинувачення у зраді.

Романи ред.

  • «Голодне місто» («Az éhes város»)
  • «Арештанти» («Rabok»)
  • «Історія покинутого човна» («Egy gazdátlan csónak története»)
  • «Андор» («Andor»)
  • «Єва» («Éva»)
  • «Добра фея» («A jó tündér»)
  • «Музика» («Muzsika»)
  • «Прощавай, моє кохання» («Jsten veled, szivem»)
  • «Хлопці з вулиці Пал» (A Pál utcai fiúk", 1906)

П'єси ред.

  • «Чорт» («Az ördög», 1907) — поставлена українською мовою 1921 року
  • «Гвардієць» («A testör»)
  • «Лебідь» («A hattyú»)
  • «Вовк» («A farkas», 1912)
  • «Гра в замку» («Játék a kastélyban», 1926)
  • «Олімпія» («Olympia», 1928)
  • «Кришталеві черевички» («Üvegcipö», 1924)
  • «Чоловіча мода» («Úri divat»)
  • «Червоний млин» («A vörös malom»)
  • «Кохання небесне і земне» («Égi és földi szerelem», 1922)

Примітки ред.

  1. ↑ а б https://archive.is/LlFtW
  2. ↑ https://archive.is/UipIc
  3. ↑ The New York Times / J. Kahn — Manhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  4. ↑ Музи на службі в Ареса / Дмитро Адаменко. — Дзеркало тижня, 7 листопада 2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2016.

Джерела ред.

  • Ференц Мольнар. «Раз, два, три» (1928) // Райдуга: Репертуар. зб. — К.: Мистецтво, 1989. — (Б-чка худож. самодіяльності). № 10 / Упоряд. Л. І. Барабан. — 224 с.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ференц_Мольнар&oldid=41446645