Фелісьяно Рівілья

Фелісьяно Рівілья (ісп. Feliciano Rivilla, 21 серпня 1936, Авіла — 6 листопада 2017, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції правого захисника.

Ф
Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья в 1962 році
Особисті дані
Народження 21 серпня 1936(1936-08-21)
  Авіла, Іспанія
Смерть 6 листопада 2017(2017-11-06) (81 рік)
  Мадрид, Іспанія
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція правий захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1952–1953 Іспанія «Реал Авіла»  ? (?)
1953–1954 Іспанія «Реал Мурсія» 11 (0)
1955–1968 Іспанія «Атлетіко» 244 (4)
1955–1956   Іспанія «Плюс Ультра» 26 (14)
1956–1958   Іспанія «Райо Вальєкано» 71 (11)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1960–1966 Іспанія Іспанія 26 (0)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Більшу частину кар'єри виступав за клуб «Атлетіко», з яким став чемпіоном Іспанії, володарем Кубка Кубків УЄФА та триразовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії. У складі збірної — чемпіон Європи та учасник двох чемпіонатів світу.

Клубна кар'єраРедагувати

Народившись у Авілі, Рівілья почав грати у футбол в місцевому клубі «Реал Авіла», переїхавши в «Реал Мурсію» з Сегунди у віці 17 років[1].

1955 року Фелісьяно підписав контракт зі столичним «Атлетіко», але для отримання ігрової практики продовжив виступати в Сегунді, граючи на правах оренди за клуби «Плюс Ультра» та «Райо Вальєкано», де здебільшого грав як вінгер[2].

1958 року Рівілья повернувся в «Атлетіко»[3], за який дебютував у Ла Лізі 21 вересня 1958 у гостьовому матчі проти «Валенсії» (2:4)[4]. Свій перший гол у чемпіонаті він забив 1 лютого наступного року в грі проти «Севільї» (3:3)[5]. У наступні роки Рівілья став основним правим захисником команди, яка переживала «золотий» період, під час якого футболіст з командою виграв чемпіонат сезону 1965/66 років[2] та три Кубки Іспанії, у тому числі 1960 року, перший коли-небудь виграний клубом. Також Фелісьяно допоміг клубу здобути перший міжнародний трофей в його історії — Кубок володарів кубків УЄФА у 1962 році, зігравши у дев'яти іграх по ходу того турніру[6][2]. Наступного року команда з Рівільєю знову вийшла у фінал цього турніру, але цього разу мадридці зазнали розгромної поразки від «Тоттенгем Готспур» (1:5).

Рівілья пішов з футболу в 1968 році після десяти сезонів в Ла Лізі з «Атлетіко Мадрид». Він зіграв 356 матчів у всіх змаганнях з «матрасниками», 244 з яких у національній лізі, 66 в Копа дель Рей і 46 в єврокубках. За цей час забив 7 голів. 17 вересня 1969 року на стадіоні «Мансанарес» пройшов прощальний матч Фелісьяно проти бразильського «Сантоса» на чолі з його зіркою Пеле[7][8].

Виступи за збірнуРедагувати

У 1959 році Фелісьяно Рівілья провів перший матч в історії молодіжної збірної Іспанії, зігравши в зустрічі проти Італії в Мадриді[9].

10 липня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в товариському матчі проти збірної Перу (3:1)[10] під час турне, яке іспанська збірна проводила по Південній Америці[11]. В його ході Рівілья зіграв ще у трьох матчах — двічі проти Чилі (4:0, 4:1) і одного разу з Аргентиною (0:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, де зіграв лише в першому матчі проти Чехословаччини (0:1) і через травму стопи в подальших матчах участі не брав. Натомість вже за два роки Рівілья був основним гравцем на домашньому чемпіонаті Європи 1964 року, здобувши того року титул континентального чемпіона[9][12].

10 листопада 1965 року Рівілья зіграв свій останній матч за збірну. Це був додатковий матч за право виходу на чемпіонат світу 1966 року в Англії проти збірної Ірландії в Парижі, який іспанці виграли 1:0[13] і кваліфікувались у фінальну стадію турніру. Рівілья також потрапив у заявку на той «мундіаль», але на поле вже не виходив. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 26 матчів[14].

Особисте життяРедагувати

Після виходу на пенсію він був нагороджений Срібною медаллю «За спортивні заслуги», був засновником та віце-президентом Іспанської асоціації колишніх міжнародних гравців (AEFI)[3][15], а також президентом асоціації ветеранів «Атлетіко»[16][12]. Його онук, Альваро Муньйос[en], став баскетболістом, грав за молодіжну збірну Іспанії[17].

Помер 6 листопада 2017 року на 82-му році життя у місті Мадрид[18].

Титули і досягненняРедагувати

«Атлетіко»: 1965–66
«Атлетіко»: 1959–60, 1960–61, 1964–65
«Атлетіко»: 1961–62
Іспанія: 1964

ПриміткиРедагувати

  1. Feliciano Muñoz Rivilla, un lateral para la leyenda [Feliciano Muñoz Rivilla, a fullback for the ages]. Diario de Ávila (Spanish). 13 March 2014. Процитовано 7 November 2017. 
  2. а б в Guijarro, Miguel Ángel (14 December 2004). Nobleza y clase de un lateral que creó escuela [Nobility and class of a fullback that set a standard]. Mundo Deportivo (Spanish). Процитовано 26 January 2011. 
  3. а б Feliciano Rivilla, un héroe que cumple 78 años. Web oficial de la Selección Española
  4. Valencia, 4 – At. Madrid, 2. Mundo Deportivo (Spanish). 22 September 1958. Процитовано 7 November 2017. 
  5. Sevilla, 3 – At. Madrid, 3. Mundo Deportivo (Spanish). 2 February 1959. Процитовано 7 November 2017. 
  6. Vega, Javier (5 September 2012). La Recopa del Atlético cumple 50 años [50th anniversary of Atlético's Cup Winners' Cup]. Marca (Spanish). Процитовано 7 November 2017. 
  7. 1-3.El Santos de Pelé venció al Atlético Madrileño. Mundo Deportivo,18/09/1969
  8. Cálida demostración de afecto a Feliciano Rivilla en el partido de su homenaje y despedida. ABC,18/09/1969
  9. а б Feliciano Rivilla, un héroe que cumple 78 años [Feliciano Rivilla, a hero who turns 78] (Spanish). Royal Spanish Football Federation. 20 August 2014. Процитовано 7 November 2017. 
  10. Perú, 1 – España, 3 [Peru, 1 – Spain, 3]. Mundo Deportivo (Spanish). 11 July 1960. Процитовано 7 November 2017. 
  11. Mundo Deportivo, 18/09/1959
  12. а б Guijarro, Miguel Ángel (14 December 2004). Nobleza y clase de un lateral que creó escuela [Nobility and class of a fullback that set a standard]. Mundo Deportivo (Spanish). с. 2. Процитовано 25 February 2015. 
  13. Rep. of Ireland vs Spain, 10 November 1965, World Cup qualification. eu-football.info (en). Процитовано 24 September 2020. 
  14. Ficha de Rivilla en la web de la Selección Española de Fútbol
  15. Feliciano Muñoz Rivilla, un lateral para la leyenda. Diario de Ávila,13/03/2014
  16. Pina, Nivardo (18 September 1969). 1–3: El Santos, de Pelé, venció al Atlético Madrileño [1–3: Santos, of Pelé, beat Atlético Madrileño]. Mundo Deportivo (Spanish). Процитовано 7 November 2017. 
  17. Martín, Rafa (6 July 2015). El nieto de Rivilla, leyenda del Atlético, jugará en Alemania junto al hijo de Stockton [Grandson of Rivilla, legend of Atlético, will play in Germany alongside Stockton's son]. Marca (Spanish). Процитовано 7 November 2017. 
  18. Muere Feliciano Rivilla [Feliciano Rivilla dies]. ABC (Spanish). 6 November 2017. Процитовано 6 November 2017. 

ПосиланняРедагувати