Відкрити головне меню

П'єр-Фелікс Ґваттарі (фр. Pierre-Félix Guattari, 30 квітня 1930, Вільнев-ле-Саблон, департамент Уаза, Франція — 29 серпня 1992, Курей-Шеверні, Франція) — французький психоаналітик, філософ і політичний активіст, один із основоположників антипсихіатрії, написав спільно з філософом Жилем Делезом знаменитий трактат «Анти-Едіп. Капіталізм і шизофренія» (1972). Дельоз і Ґваттарі ввели у філософський лексикон терміни «ризома», «шизоаналіз», «тіло без органів».

Фелікс Ґваттарі
фр. Félix Guattari
Народився 30 квітня 1930(1930-04-30)[1]
Вільнев-ле-Саблон
Помер 29 серпня 1992(1992-08-29)[2][1] (62 роки)
Париж, Франція
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність психіатр, філософ, психоаналітик, психолог
Галузь філософія
Володіє мовами французька[2]
Заклад Паризький університет
Партія Зелені
Діти Emmanuelle Guattari[d]

БіографіяРедагувати

Гваттарі виріс у робітничому передмісті на північний захід від Парижа. Він навчався у відомого психоаналітика Жака Лакана, а потім до самої своєї смерті, що настала внаслідок серцевого нападу, працював під керівництвом учня Лакана Жана Урі в психіатричній клініці «La Borde». Професійно займаючись психотерапією, Ґваттарі став різким критиком психоаналізу як ідеології, вбудованої в систему поліцейської держави. Натомість розробив (у співавторстві з Дельозом) концепцію шизоаналізу, значною мірою спрямованого на подолання психоаналізу і критику капіталізму в його зв'язку з шизофренією.

Брав активну участь у ліворадикальному революційному русі 1960-х років (за словами самого Ґваттарі, «в двадцять п'ять років я був цілком щасливий, будучи одночасно троцькістом, анархістом, фрейдистом, послідовником Лакана і плюс до того ще й марксистом»). З 1955 по 1965 рік був автором статей і редактором антиколоніальної троцькістської газети «La Voie Communiste» («Комуністичний шлях»). У 1967 році був співзасновником Організації солідарності і допомоги революції в Латинській Америці. Також був учасником «Центру ініціатив щодо створення нового простору свободи», рухів солідарності з народами В'єтнаму й Алжиру, організації дружби Франції і КНР. Брав участь у протестах «Червоного травня» 1968 року, після яких і зустрівся з Жилем Дельозом. У 1970-х, проводячи багато часу в Італії, зблизився з місцевими автономістами. Різко виступаючи проти бюрократизації і формалізації як у політиці, так і в науці, він знаходив ідеї розвитку революційної спонтанності і творчого потенціалу мас в досвіді Володимира Леніна і Антоніо Ґрамші. У 1978 році Ґваттарі нелегально проник на палестинську територію з метою організації палестино-ізраїльських переговорів.

Хоча найкраще відомі праці Ґваттарі, написані в співавторстві з Дельозом, він залишив і велику кількість власних монографій — «Психоаналіз і трансверсальність» (1972), «Молекулярна революція» (1977), «Машинне несвідоме» (1978), «Шизоаналітичні картографії» (1989).

Перекладені українськоюРедагувати

КнижкиРедагувати

  • Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп. — Київ: Карме-Сінто, 1996. (у співавторстві з Жилем Дельозом)
  • Щό таке філософія? — Львів: Астолябія, 2015. ISBN 978-617-664-085-1 (у співавторстві з Жилем Дельозом)

СтаттіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Indiana Philosophy Ontology Project
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ПосиланняРедагувати