Федір Чернігівський (? — 20 вересня 1246, Сарай-Бату) — чернігівський боярин князя Михайла Всеволодовича. Вбитий 1246 року в Сарай-Бату за відмову вклонитися монгольським язичницьким божествам та зректися православної віри. Разом зі своїм князем канонізований як мученик Російською православною церквою та Православною церквою України.

Федір Чернігівський
Святі Михайло (ліворуч) та Федір (праворуч) Чернігівські
Народивсяневідомо
Помер20 вересня 1244[1]
Сарай-Бату, Золота Орда
ПідданствоЧернігівське князівство
Титулбоярин
Конфесіяправослав'я[1]

Життєпис

ред.

Був боярином та близьким соратником чернігівського князя Михайла Всеволодовича.

1244 року чиновники монгольського хана Батия прибули до Чернігова та запропонували князеві Михайлові Всеволодовичу поїхати до хана в Сарай-Бату, столицю Золотої Орди, щоб просити та отримати монгольський ярлик на правління. Князь погодився на цю пропозицію. Він поїхав разом зі своїм близьким соратником — боярином Федором.

Під час перебування в ханській ставці князеві й боярину наказали пройти крізь вогняне багаття[прояснити] та поклонитися перед монгольськими ідолами, щоб, як кажуть монгольські вірування, зняти з себе всі гріхи, вчинені проти хана Батия. Князь Михайло та боярин Федір відмовилися зробити такий язичницький ритуал, відповівши:

  Християнин кланяється тільки Богові, Творцеві світу, а не тварюці; [ми] готові вклонитися цареві [ханові Батию], оскільки Бог вручив йому долю земних царств.  

За непокору князь Михайло Чернігівський був убитий 20 серпня 1246 року.

Після цього монголи почали вмовляти боярина Федора зректися православної віри та все ж вклонитися монгольським божествам. У обмін на це вони пропонували зробити Федора князем Чернігівським. На це боярин відповів:

  Княжіння не хочу і богам вашим не вклонюсь, але хочу постраждати за Христа, як і князь мій!  

Після цього боярина Федора катували, після чого стратили обезголовлюванням. Тіла князя та боярина Федора віддали на поїдання собакам. Проте пізніше їхні мощі вдалося перевезти до Чернігова.

Канонізація

ред.

Незабаром після перенесення мощів князя Михайла й боярина Федора до Чернігова вони були канонізовані. День пам'яті святих — 14 лютого та 20 вересня.

Також вони є святими Православної церкви України.[2]

Перенесення мощів

ред.

1572 року Московське царство захопило Чернігів. Після цього мощі святих були перевезені до Москви та поховані у церкві Михайла й Федора Чернігівських[ru]. Пізніше вони були перенесені до Стрітенського собору[ru] Московського кремля. 21 листопада 1772 року мощі були перенесені до Архангельського собору, де вони зберігаються досі.

Примітки

ред.

Джерела

ред.