Федеріка Мунцень-і-Мане
Федеріка Мунцень-і-Мане (кат. Federica Montseny i Mañé; нар. 12 лютого 1905, Мадрид, Іспанія — 14 січня 1994, Тулуза, Франція) — іспанська анархістка[4] (просувала ідеї анархо-фемінізму та анархо-натуризму), письменниця (поетеса, прозаїкиня, есеїстка і дитяча письменниця), антипроституційна феміністка.
| Федеріка Мунцень-і-Мане | |
|---|---|
| кат. Frederica Montseny i Mañé | |
 | |
| Ім'я при народженні | ісп. Federica Montseny Mañé |
| Народилася |
12 лютого 1905[1][2][…] Мадрид, Іспанія |
| Померла |
14 січня 1994[1][2][…] (88 років) Тулуза |
| Поховання | Cimetière de Rapasd |
| Країна |
 Іспанія |
| Діяльність | анархістка |
| Галузь | поезія і есей |
| Знання мов | каталанська і іспанська[2] |
| Членство | CNT і Mujeres Libres |
| Жанр | роман |
| Посада | Q88220771? |
| Партія | Mujeres Libres |
| Батько | Joan Montsenyd |
| Мати | Тереза Маньє-і-Міраветd |
| У шлюбі з | Germinal Esgleas Jaumed |
| IMDb | ID 0600314 |
| |
Міністерка охорони здоров'я в ході соціальної революції (перша жінка-міністр в Іспанії[5]), займала цю посаду паралельно з громадянською війною.
Удостоєна місця на «Поверсі спадщини» Джуді Чикаго.
Життєпис ред.
Народилася в Мадриді 12 лютого 1905 року в сім'ї співредакторів анархістського журналу «La Revista Blanca» (1898-1905): антиавторитарного письменника і пропагандиста Жуана Мунценя і анархістської активістки Терези Мане-i-Міраве. Федеріка була, за власними словами, дочкою сімейства старих анархістів.
У 1912 році сім'я повернулася в Каталонію, де пізніше заснувала видавництво.
Вивчала філософію в Університеті Барселони.
У 1930 році зустрілася з анархістом Germinal Esgleas Jaume, в шлюбі з яким до його смерті в 1981 році в Тулузі народила трьох дітей.
Як вигнанка, переїхала до Франції в 1939 році, де написала багато книг, здебільшого не стосовних до політики.
Померла 14 лютого 1994 в Тулузі і похована на місцевому кладовищі Cementiri de Rapas.
Діяльність ред.
У Каталонії, після 1912 року, Мунцень-і-Мане приєдналася до анархістської профспілки Національна корфедерація праці (Confederación Nacional del Trabajo) і писала статті для анархістських журналів, таких як «Solidaridad Obrera», «Tierra y Libertad» і «Nueva Senda». У 1927 році приєдналася до Федерації анархістів Іберії.
Під час громадянської війни в Іспанії Мунцень-і-Мане підтримала республіканський уряд. Вона відкинула насильство на республіканській території, і в листопаді 1936 Франциско Ларго Кабальєро призначив її на посаду міністерки охорони здоров'я. Мунцень-і-Мане стала першою жінкою-членкинею кабінету міністрів в історії Іспанії[6] і однією з перших жінок-міністрів у Західній Європі, і як міністерка спрямовувалася на трансформацію суспільного здоров'я для задоволення потреб бідних верств населення і робочого класу. З цією метою Мунцень-і-Мане підтримує децентралізовані швидкі профілактичні програми в галузі охорони здоров'я, що мобілізують весь робочий клас для військових потреб.
Враховуючи лібертаріанські традиції її родини, рішення увійти в уряд Народного фронту було особливо важким, хоча і заохочувалося анархо-синдикалістською спілкою НКТ як співпраця з урядом з метою виступу єдиним фронтом проти фашистської загрози, що надходила від повстанських військ Франсіско Франко.
Публікації ред.
- Horas trágicas (1921)
- La Victoria. Novela en la que se narran los problemas de orden moral que se le presentan a una mujer de ideas modernas (Barcelona: 1925)
- El hijo de Clara. Segunda parte de «La Victòria» (Barcelona: Impresos Costa, 1927)
- La Indomable (1928)
- La mujer, problema del hombre (1932)
- El anarquismo militante y la realidad española, conferència al Coliseum, Barcelona (Barcelona: Oficina de propaganda, 1937, extracte també publicat a Boletín de Información C.N.T. i F.A.I. del 4 de març 1937, fulls 4-6.)
- Anselmo Lorenzo (1938)
- International Antifascist Solidarity: An Appeal to the Women in America, un fullet de propaganda (Nova York: I.A.S., 1938)
- Cien días de la vida d’una mujer (1949)
- El problema de los sexos (1951)
- El éxodo. Pasión y muerte de los españoles en el exilio (Tolosa de Llenguadoc: Edicions Espoir, 1969)
- Crónicas de la C.N.T. (1974)
- El anarquismo (1974)
- El éxodo anarquista (1977)
- Mis primeros cuarenta años (Esplugues de Llobregat: Plaza & Janés, 1987)
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118837486 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ Fallece la líder libertaria Federica Montseny (ісп.). Газета El País. 16 січня 1994. Процитовано 21 березня 2014.
- ↑ Federica Montseny Mañé (ісп.). Diccionari Biogràfic de Dones. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 21 березня 2014.
- ↑ Thomas, Hugh (2001). The Spanish Civil War. London: Penguin Books. с. 458. ISBN 978-0-14-101161-5.
Література ред.
- Beevor, Antony. The Battle for Spain: The Spanish Civil War, 1936—1939. London. Penguin Books. 2006 ISBN 0-14-303765-X
- Nash, Mary (1995). Defying Male Civilization: Women in the Spanish Civil War. Denver, Colo.: Arden Press. ISBN 0-912869-15-1.
- Thomas, Hugh. The Spanish Civil War. Penguin Books. 2003. London. ISBN 978-0-14-101161-5.
Посилання ред.
- Federica Montseny's works and biography (англ.). Процитовано 21 березня 2014.
- FEDERICA MONTSENY BIOGRAPHY (англ.). Процитовано 21 березня 2014.
- Centre Federica Montseny (англ.). Процитовано 21 березня 2014.