Федеральна канцелярія Швейцарії
Федеральна канцелярія Швейцарії — частина Федеральної адміністрації Швейцарії, що виконує роль такого собі "офісу президента" та завідує кадрами всього швейцарського федерального уряду. Канцелярія допомагає Федеральній раді ухвалювати поінформовані і виважені рішення та інформувати про них інші органи влади і суспільство. Канцелярія також займається організацією федеральних виборів і референдумів та верифікує законність законодавчих ініціатив й ініціатив з проведення референдумів.[1] Федеральна канцелярія є найстарішим федеральним органом влади в країні.
| Федеральна канцелярія Швейцарії | |
|---|---|
|
нім. Bundeskanzlei фр. Chancellerie fédérale італ. Cancelleria federale романш. Chanzlia federala | |
 .jpg) | |
| Загальна інформація | |
| Країна |
.svg){kind=small} Швейцарія |
| Дата створення | 1848 |
| Керівне відомство | Федеральна адміністрація |
| Штаб-квартира |
Федеральний палац, Берн 46°56′47″ пн. ш. 7°26′33″ сх. д. / 46.946472° пн. ш. 7.442667° сх. д. |
| Кількість співробітників | 209 осіб (в 2019 році)[1] |
| Річний бюджет | 82 млн франків[1] |
| Федеральний канцлер | Віктор Россі |
| bk.admin.ch | |
 | |
Очолює цей орган Федеральний канцлер, якого обирають обидві палати Федеральних зборів Швейцарії, одночасно і за тією ж процедурою, що і всіх членів Федеральної ради. Посаду з 2024 року обіймає Віктор Россі.
Функції ред.
Серед багатьох функцій Федеральної канцелярії можна виділити такі:[1][2]
- Надання членам Федеральної ради інформації, необхідної для ухвалення рішень
- Підготовка проєктів рішень Федеральної ради та їх публікація, роз'яснення їх суті.
- Публікація новоухвалених законів та всіх законодавчих текстів у Федеральній газеті та Офіційному віснику, ведення парламентської бібліотеки.
- Моніторинг національних та міжнародних подій та видання рекомендацій щодо реакції на них.
- Планування роботи Федеральної ради, контроль та звітування щодо дотримання плану.
- Допомога Федеральному президенту у виконанні ним чи нею своїх функцій, забезпечення передачі справ від попереднього президента до наступного.
- Організація щомісячних нарад державних секретарів федеральних департаментів, з метою забезпечення координації їх роботи.
- Організація федеральних виборів та референдумів, надання інформації щодо процедури ініціації референдуму чи народної законодавчої ініціативи.
- Допомога кантонам в організації онлайн-голосування на виборах чи референдумах.
- Забезпечення багатомовності федерального законодавства та інших документів: переклад всіх документів німецькою, французькою та італійською, в деяких випадках також ретороманською та англійською.
- Організація прийому іноземних посадовців в офіційних резиденціях швейцарського уряду.
Історія ред.
Федеральна канцелярія була заснована відповідно до Акту посередництва 1803 року[ru], виданого Наполеоном. До цього моменту всі ті функції, які тепер виконувала новостворена Федеральна канцелярія, виконувала канцелярія того кантону, в якому розташовувався уряд (нім. tagsatzung) Старої Швейцарської Конфедерації. До утворення Швейцарської Конфедерації в її нинішньому вигляді в 1848 році, Федеральна канцелярія була одним із небагатьох постійних органів влади конфедерації. В перші роки свого існування Федеральна канцелярія займалася веденням протоколу і порядку денного уряду конфедерації, публікацією його рішень, кореспонденцією з кантонами та з іноземними державами, веденням Федерального архіву.
В 1848 році канцелярія була введена до складу новоствореного Федерального департаменту внутрішніх справ Швейцарії, звідти в 1895 році була переведена до Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії і в 1967 році стала незалежним органом.[3]
Протягом 19-го сторіччя Канцлер та Віцеканцлер проживали в тій же будівлі, де розташовувались робочі приміщення Федеральної канцелярії. В перші десятиляття свого існування Федеральна канцелярія розташовувалась в тому кантоні, який головував в уряді. Головуючий кантон змінювався щороку, і тому Федеральній канцелярії доводилось щороку переїзжати на нове місце. В 1857 році було збудоване західне крило Федерального палацу в Берні і Федеральна канцелярія переїхала туди на постійно, там і залишається донині.
В 1850 році штат Федеральної канцелярії складався з 14 осіб: Канцлер, Віцеканцлер, архівіст, реєстратор, 2 секретарі, 3 перекладачі та 5 копіювальників.[4]
Організація ред.
Федеральна канцелярія розділена на окремі сектори, три з них очолюються Канцлером та двома віцеканцлерами. Федеральний канцлер є формальним головою Сектору Федерального канцлера. Два сектори очолюються віцеканцлерами. Один із них є головою Сектора Федеральної ради, який займається її порядком денним. Інший віцеканцлер очолює Сектор комунікацій та стратегії, а також з 2000 року є також речником Федеральної канцелярії.[5]
Федеральний комісар з інформаційної політики та захисту персональних даних є незалежним у своїй діяльності, але адміністративно належить до Федеральної канцелярії. Він здійснює нагляд за діяльністю органів влади та приватних структур у сфері захисту персональних даних та забезпечення свободи інформації.
Посади ред.
Федеральний канцлер ред.
Федеральний канцлер обирається на посаду обома палатами парламенту на чотирирічний термін, зазвичай одночасно з виборами членів Федеральної ради. На момент заснування ця посада була дуже впливовою, але до початку 20-го сторіччя вона стала місцем почесної пенсії для видатних державних службовців. Важливість і впливовість цієї посади була відновлена в 1967 році після скандалу із закупівлею бойових літаків "Міраж", коли парламентська комісія з'ясувала, що тодішній канцлер підписав документи на їх закупівлю за явно надмірною ціною, особливо не вникаючи в суть цих документів. З цього моменту до посади Федерального канцлера перестали ставитися як до церемоніальної ролі.[3][6]
Віцеканцлери ред.
Посада Федерального секретаря (нім. Bundesschreiber) була заснована в 1851 році, а в 1881 році була перейменована на Віцеканцлера. Для забезпечення балансу в мовному та географічному представництві, з 1895 року існує традиція призначати другим Віцеканцлером людину з франкомовного кантону, якщо Федеральним канцлером та одним із віцеканцлерів були призначені люди із німецькомовного кантону. Посада другого Віцеканцлера стала постійною в 1967 році.[6]
На відміну від Федерального канцлера, віцеканцлери призначаються напряму Федеральною радою.
Один із віцеканцлерів виконує функції речника Федеральної канцелярії, зокрема він проводить пресконференцію після кожного засідання Федеральної ради.
Структура ред.
Структура Федеральної канцелярії станом на 1 липня 2021 року:[7][5]
- Офіс Федерального канцлера
- Сектор Федерального канцлера
- Відділ політичних прав - відповідає за забезпечення політичних прав, підготовки федеральних виборів та референдумів, допомогу із запровадження електронного голосування в кантонах.
- Сектор Федеральної ради
- Відділ справ Федеральної ради - організовує засідання Федеральної ради, складає її порядок денний.
- Юридичний відділ
- Центр офіційних публікацій
- Відділ німецької мови Центральної мовної служби
- Відділ французької мови Центральної мовної служби
- Відділ італійської мови Центральної мовної служби
- Відділ термінології Центральної мовної служби - забезпечує наявність точної та актуальної термінології, якою послуговується Федеральна адміністрація, всіма чотирма офіційними мовами Швейцарії, а також англійською.
- Сектор комунікацій та стратегії
- Відділ президентського протоколу
- Відділ комунікацій - координує комунікацію Федеральної ради із засобами масової інформації, суспільством, кантонами та парламентом.
- Відділ комунікаційної підтримки - консультує та надає підтримку Федеральній адміністрації в усіх питаннях, пов'язаних із комунікацією, а також створює широкий спектр комунікаційних продуктів.
- Відділ підтримки стратегічного менеджменту - складає плани роботи Федеральної ради та звіти щодо її діяльності, проводить тренування із кризового менеджменту для Федеральної адміністрації.
- Сектор ресурсів
- Відділ безпекової перевірки персоналу - здійснює безпекову перевірку осіб, які подаються на керівні посади у Федеральній адміністрації.
- Відділ людських ресурсів, фінансів та контролю
- Відділ цифрових послуг - надає технологічну та телекомунікаційну підтримку Федеральній канцелярії.
- Відділ ділового адміністрування, безпеки та інфраструктури
- Сектор цифрової трансформації та інформаційно-комунікаційних технологій
- Фонд «Digital Switzerland»
- Відділ трансформації та сумісності
- Відділ цифрових стандартів
- Відділ послуг з діджиталізації
- Федеральний комісар з інформаційної політики та захисту персональних даних
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г The Swiss Confederation — a brief guide(ст. 56) [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Federal Chancellery: Information brochure (Федеральна канцелярія: інформаційна брошура) - офіційний сайт Федеральної канцелярії Швейцарії (англ.)
- ↑ а б Hans-Urs Wili: Канцелярія німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
- ↑ History of the Federal Chancellery (Історія Федеральної канцелярії) - офіційний сайт Федеральної канцелярії Швейцарії (англ.)
- ↑ а б Organisation of the Federal Chancellery (Організація Федеральної канцелярії) - офіційний сайт Федеральної канцелярії Швейцарії (англ.)
- ↑ а б Hans-Urs Wili: Федеральний канцлер німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
- ↑ Схема організації Федеральної канцелярії Швейцарії - офіційний сайт Федеральної канцелярії Швейцарії (англ.)