Федак-Смок Степан Степанович

український військовий діяч, старшина УСС, УГА

Степан Федак (псевдонім Смок) (* 11 травня 1901 (1900?), Львів — † 1945, Берлін або Щецин) — український військовий діяч, старшина УСС, УГА, дивізія «Галичина».

Степан Степанович Федак
Федак-Смок.png
Прізвисько «Смок», Богун
Народження 11 травня 1901(1901-05-11)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Смерть 1945(1945)
Берлін, Німеччина Німеччина або Штеттін, Польща Польща
Країна ЗУНР ЗУНР
Приналежність Flag of Ukraine.svg УСС, УГА,
Dyvizia Galychyna.svg Дивізія «Галичина»
Партія Організація українських націоналістів
Звання Оберштурмфюрер
Війни / битви Українська революція

Агент НКВС з 1937 року[1].

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї українського адвоката й підприємця Степана Федака.

Юнаком вступив до Українських Січових Стрільців, вчився у Військовій Академії у Вінер-Нойштадті, університеті вільного міста Данциг, Академії Генштабу ЧСР, воював у лавах УГА й армії УНР.

Як член Української Військової Організації здійснив 25 вересня 1921 невдалий замах на главу Польської держави Юзефа Пілсудського та воєводу К. Ґрабовського у Львові. Був схоплений і засуджений до 6 років ув'язнення. Вийшов на волю в 1924 під умовою еміграції з Польщі, проживав у Парижі та Берліні.

Згодом повернувся до Галичини, працював директором районної молочарні. У березні 1937 року заарештований у місті Журавно. Тоді ж був завербований НКВС, мав псевдонім Богун[1] (у 1960-х перелегендований, у документах КДБ згадується під псевдонімом Вусатий[2]).

У 1941 учасник похідних груп ОУН. В окупованому Києві співпрацює з Іваном Кудрею — очільником радянської резидентури «Максим». Протягом 1943—1945 служить поручником дивізії «Галичина». Пропав безвісти у Німеччині наприкінці війни у Берліні або Щеціні.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Степан Федак — радянський агент «Богун» // Український Визвольний Рух — ОУН і УПА (за матеріалами ГДА СБУ. Фонд 60. Спр. 86699. Т. 1.)
  2. И. Д. Кудря был выведен в Киев для разведывательной работы // Веб-сайт Службы внешней разведки Российской Федерации.

ЛітератураРедагувати