Вікіпедія

Учкуєвка

місцевість на північній стороні Севастополя
(Перенаправлено з Уч Кую)

Учкуєвка або Уч-Кую (крим. Üç Quyu — «три берега») — скасоване селище в Нахімовському районі Севастопольської міськради, зараз — існуюча назва місцевості на березі Чорного моря на північній стороні Севастополя[1].

село Учкуєвка
"Катеринська миля" в Учкуєвці.
"Катеринська миля" в Учкуєвці.
"Катеринська миля" в Учкуєвці.
Країна Україна Україна
Область Автономна республіка Крим
Район Севастопольська міська рада
Основні дані
Перша згадка 1784
Колишня назва Уч-Кую
Населення —
Географічні дані
Географічні координати 44°38′54″ пн. ш. 33°32′19″ сх. д. / 44.64833° пн. ш. 33.53861° сх. д. / 44.64833; 33.53861
Середня висота
над рівнем моря 		7 м
Місцева влада
Карта
Учкуєвка. Карта розташування: Україна
Учкуєвка
Учкуєвка
Мапа
Мапа

CMNS: Учкуєвка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Уч-Кую.

В районі знаходиться однойменний парк та пляж.

Історія

ред.

На думку істориків, Уч-Кую в Середні віки входив в вотчину розташованого на південних обривах, у гирла Бельбекської долини, феодального укріплення, відомого під умовною назвою Бельбек — найзахіднішого володіння Мангупського князівства[2]. Після розгрому князівства османами в 1475 році Бельбек перейшов під владу Османської імперії і адміністративно був включений до складу Мангупського кадилика Кефінського санджака, а, згодом, еялету[3]. Кримському ханству село офіційно належало всього 9 років: від здобуття ханством незалежності в 1774 році до анексії Криму Російською імперією в 1783 році. У цей період, за «Камеральним опис Криму» 1784 року, в Мангупському кадилику Бахчисарайського каймаканства значилося селище Учкюю[4]. На розвилці дороги в Учкуєвці в 1786 році, за наказом графа Григорія Потьомкіна, був встановлений верстовий знак «Катерининська миля», який зберігся до сих пір. «Катерининська миля» по дорозі на Учкуєвку — найстаріше будова Севастополя. Таких знаків в Криму залишилось усього п'ять[5].

Після анексії Криму Російською імперією 19 квітня 1783 року, 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Сімферопольського повіту[6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило до Акмечетського повіту Новоросійської губернії[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 20 жовтня 1802 року Таврійської губернії[8], Уч-Кую було включено до складу Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За «Відомостями про всі селища в Сімферопольському повіті складених з показань в якій волості скільки числом дворів і душ» від 9 жовтня 1805 року, в селі Уч-Кую значилося 24 двори і 110 жителів, виключно кримських татар, а земля належала адміралу Ушакову[9]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі 20 дворів[10]. Після реформи волосного поділу 1829 року Уч-Кую, згідно «Відомості про казенні волостяі Таврійської губернії 1829 року», включили до складу Дуванкойської волості (перетвореної з Чоргунської)[11]. На карті 1842 року в селі Учкуй 23 двори[12].

У 1860-х роках, після Земської реформи Олександра II, село залишилося в складі перетвореної Дуванкойської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Учкую (або Учкуєвка) — дача з 1 двором і 11 жителями на березі Чорного моря[13]. На трьохверстовій карті Шуберта 1865—1876 року на місці села позначений хутір Шишкова[14], а на верстовій карті 1890 року в Учкуєвці позначений 1 двір з російським населенням[15]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року» не значиться.

Після Земської реформи 1890-х років село залишилося в складі перетвореної Дуванкойської волості. Згідно «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», в селі Уч-Кую, яке входило в Дуванкойське сільське суспільство, значилося 118 жителів в 18 домогосподарствах, всі безземельні[16]. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1900 рік» село Учкуй вважалося в волості для рахунку і записане розореним[17]. У «Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року» в Дуванкойській волості Сімферопольського повіту село Уч-Кую не числиться, але перераховані приписані до нього: хутір А. А. Готкова, маєток Б. Ф. Шталь, 2 земельних ділянки Військового відомства, економія графа Мордвинова і 12 приватних садів, всі без населення[18].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 була скасована волосна система і село увійшло до складу Севастопольського повіту[19]. Є відомості, що в грудні 1921 року, в складі Севастопольського округу, був утворений Любимовський район[20] (за іншими джерелами — район був утворений постановою Кримського ЦВК і РНК 4 квітня 1922 года[21], так і повіти отримали назву округів в 1922 році[22]), куди, безсумнівно, входило село Учкуєвка. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких було ліквідовано Любимовський і створений Севастопольський район, і село включили до його складу. Згідно зі списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, в селі Учкуєвка, Бартеньєвської сільради Севастопольського району, значилося 14 дворів, з них 7 селянських, населення становило 39 осіб (20 чоловіків та 19 жінок). У національному відношенні враховано 37 росіян, 1 естонець, 1 записаний в графі «інші»[23]. 15 вересня 1930 року, постановою Кримського ЦВК, було проведено нове районування і створений Балаклавський район, куди увійшла і Учкуєвка. У світлі постанови ВЦВК від 30 жовтня 1930 року «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР», в зв'язку з ліквідацією округів (СУ, 1930, N 41, ст. 493), селище Севастопольського району Учкуєвку включили до складу міста[24].

Динаміка кількості населення

ред.
Зміна чисельності населення
Роки 1805 1864 1892 1926
Населення 110 ▼11 ▲117 ▼39

Мешканці

ред.

В селищі народився Крюков Микола Васильович (1902—1974) — український радянський графік.

Примітки

ред.
  1. ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890).
  2. ↑ Фадеева, Татьяна Михайловна, Шапошников, Александр Константинович. Княжество Феодоро и его князья. Крымско-готский сборник. // — Симферополь: Бизнес-Информ, 2005. — С. 127. — 295 с. — ISBN 978-966-648-061-1.
  3. ↑ Бертье-Делагард А. Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде. // Изслѣдованіе нѣкоторыхъ недоумѣнныхъ вопросовъ средневѣковья въ Тавридѣ // Известия Таврической учёной комиссии. — Симферополь: Тип. Таврического губ. земства, 1920. — № 57. — С. 3.
  4. ↑ Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года: Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
  5. ↑ Учкуевка.
  6. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  7. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.).
  8. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  9. ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии. // — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 87.
  10. ↑ Военная топографическая карта полуострова Крым, составленная Мухиным. // Etomesto.ru (1817).
  11. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 127.
  12. ↑ Военно-топографическая карта Крыма полковника Бетева. // Etomesto.ru (1842).
  13. ↑ Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский. — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. // — СПб: Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 59. — 137 с. — (Списки населенных мест Российской империи).
  14. ↑ Трехверстовка Крыма. Военно-топографическая карта. // Etomesto.ru (1865).
  15. ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890).
  16. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. // — 1892. — С. 70.
  17. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. // — 1900. — С. 124—125.
  18. ↑ Часть 2. Выпуск 6. Список населенных пунктов. Симферопольский уезд. // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 42.
  19. ↑ История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — 1974. — Т. 12. — С. 521. — 15 000 экз.
  20. ↑ https://archive.today/20130419064430/http://sevsovet.com.ua/index.php/city/administrativnoe-ustrojstvo Официальный сайт Севастопольского городского совета. Административное устройство.
  21. ↑ Становление советской власти в Байдарской и Варнутской долинах. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 19 серпня 2013.
  22. ↑ И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель. [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.] // — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
  23. ↑ Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. // — Симферополь: Крымское центральное статистическое управление., 1927. — С. 120, 121. — 219 с.
  24. ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про Севастополь.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Учкуєвка&oldid=43125828