Вікіпедія

Усаковський Сергій Олександрович

футболіст

Сергі́й Олекса́ндрович Усаковський (нар. 10 жовтня 1968, Черкаси)[2] — радянський і український футболіст, що грав на позиції півзахисника, і футзаліст. Майстер спорту України міжнародного класу з футзалу. Брат-близнюк відомого українського футзаліста Юрія Усаковського.

Ф
Сергій Усаковський
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Олександрович Усаковський
Народження 10 жовтня 1968(1968-10-10) (55 років)
  Черкаси, УРСР, СССР
Прізвисько Кузя[1], Снаббі
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Позиція Півзахисник (футбол)/Нападник (футзал)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990 СРСР «Ротор» (Черкаси) 24 (2)
1990 СРСР «Хімік» (Черкаси) (амат.)
1991 СРСР «Хімік» (Сєвєродонецьк) 24 (1)
1991 Україна «Тясмин» (Кам'янка) (амат.)
1993 Україна «Карпати» (Мукачеве) 1 (0)
1993—1994 Україна «Енергетик» (Чигирин) (амат.)
1995 Україна «Локомотив» (Гребінка) (ААФУ)
1997 Україна ФК Драбів (амат.)
2006 Україна «Динамо-ДАІ» (Черкаси) (амат.)
2006 Україна «Наша Ряба» (Катеринопіль) (амат.)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1990 СРСР «Фотоприлад» 0 (0)
1991 СРСР «Механізатор» 0 (0)
1992 Україна «Надія» 15 (11)
1993—1994 Україна «Слід» ? (15)
1994—1995 Росія «Новорусь» 24 (12)
1995 Україна УС «Кампус» 0 (0)
1995 Росія «Спартак-Новорусь» 0 (0)
1995—1996 Росія «КСМ-24» 28 (22)
1996 Росія «Будівельник-7» 4 (1)
1996—1999 Росія «ГКІ-Газпром» ? (?)
1999—2000 Україна «Корпія-Політехнік» ? (35)
2000—2002 Росія «Спартак» 53 (21)
2002—2003 Україна «Шахтар» ? (6)
2003—2004 Казахстан «Актюбрентген» ? (?)
2004—2005 Росія «Приволжанин» ? (?)
2005—2007 Росія «Зірка-Істленд» ? (?)
2006—2007 Україна «Рятівник» ? (?)
2007—2008 Росія «Прогрес» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994—1996 Україна Україна (студ.) ? (9)
1993—2000 Україна Україна ? (?)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія ред.

Освіта ред.

Брати не дуже любили навчатися, але завдяки наполегливості Геннадія Лисенчука закінчили навчання в київському Національному університеті фізичного виховання і спорту України.

Дитинство і юність ред.

У 1979 році почав з братом займатися футболом у черкаській ДЮСШ № 1, де їхнім тренер був Олександр Блуд. Команда 1968 р.н. пробилася до фіналу першості УРСР серед юнаків, а окрім братів Усаковських в ній також виступали Євген та Ігор Столовицькі, Микола Ліпинський і Андрій Курочкін[1][3]. Після закінчення ДЮСШ жодних пропозицій з футбольних команд не надійшло через те, що брати були худорляві і низькі[4]. Потім їх призвали в радянську армію, де вони провели наступні два роки. В футбольну команду СКА потрапити не вдалося і спочатку вони опинилися в навчальній бойовій частині у Куйбишеві, а військову службу проходили у місті Бялогард (Польща). Під час служби в армії посилено займалися на перекладині і зі штангою[5].

Футбольна кар'єра ред.

Після демобілізації грав у змаганнях колективів фізкультури, виступаючи за черкаський «Ротор». Також у цей же період у 1990 році завоював срібні нагороди чемпіонату Черкаської області, виступаючи за «Хімік» (Черкаси)[6].

В кінці 1990 року отримали запрошення від черкаського «Фотоприладу» і взяли участь у матчах Кубка УРСР з міні-футболу, що відбувався в Дніпропетровську. У півфіналі «Фотоприлад» поступився ДХТІ, але Сергій став найкращим гравцем турніру.

Через півроку виступів у КФК брати перейшли в сєвєродонецький «Хімік», що виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР[7]. Після цього повернувся разом із братом додому, де деякий час грав за «Тясмин» з Кам'янки, що виступав у обласному чемпіонаті і посів там 5 місце (на рахунку Усаковського 2 голи)[8].

За час футбольної кар'єри виступав за «Фотоприлад» і «Енергетик» (Чигирин) у чемпіонаті Черкаської області, «Ротор» і «Локомотив» (Гребінка) у першості України серед КФК, «Дніпро» (Черкаси) і «Хімік» (Сєвєродонецьк) у першості України.

Кар'єра у футзалі ред.

В кінці 1991 року Усаковські отримали запрошення із дніпропетровського «Механізатора», керівництво якого запримітило їх на Кубка УРСР з міні-футболу 1990 року. Разом з «Механізатором» Сергій виграв Кубок СРСР з міні-футболу, що проводився в перший і єдиний раз. Брати мали пропозицію з вищолігового «Кременя», але вирішили продовжувати займатися футзалом і опинилися в «Надії». Запорізький клуб взяв участь у першому чемпіонаті незалежної України, який проводився під егідою Асоціації міні-футбольних клубів і здобув «золото».

Після успішного сезону в Запоріжжі, а особливо фінального матчу Кубку України, де «Надія» зіграла зі «СКІФ-Сілеком», братів запросили у столичну команду, де вони стали лідерами колективу і виграли перший чемпіонат України, що проводився Асоціацією міні-футболу України[9].

«Новорусь»/«Спартак-Новорусь» і УС «Кампус» ред.

Після вдалого сезону до Києва за братами приїхали керівництво і тренерський штаб московської «Новорусі», яка виграла путівку у Вищу лігу, в особі Прохорова, Володимира Муханова і Володимира Шевчука. Незадовго до цього у братів була пропозиція з Польщі, де пропонували зарплату в 100 доларів на місяць, але російський варіант виявився більш вигідним. Обговоривши можливий трансфер з президентом АМФУ Геннадієм Лисенчуком, брати переїхали в Росію.

Спочатку в «Новорусі» Усаковський виходив на заміну, але згодом став гравцем основного складу.

Дуже вдалим для нападника видався розіграш Кубка Росії. Сергій забив чотири голи у розіграші Кубка Росії чим допоміг команді виграти бронзові медалі турніру[10].

Після перемоги на турнірі в Німеччині брати отримали пропозицію пограти в Бельгії, але у них ще на півроку був діючий контракт з «Новоруссю», а бельгійці чекати його завершення не захотіли.

Після завершення сезону у Росії, Усаковські приїхали в Україну, де керівництво київського УС «Кампус» намагалося підписати братів. Брати зіграли за столичну команду один матч в 1/8 фіналу Кубка України[11], після якого вона вилетіла з турніру і повернулися в Росію. Київський клуб намагався підписати братів і на початку 1997 року, але безуспішно[12].

Перед стартом Кубка Росії 1995 року через фінансові проблеми клуб Усаковського «Новорусь» злився зі «Спартаком» і отримав нову назву - «Спартак-Новорусь». У розіграші Кубка Сергій забив вісім голів, причому чотири з них у фінальній стадії, але його команда у фіналі програла «Діні» 4:7[13]. Після цього команда була розформована через брак коштів.

«КСМ-24» і «Будівельник-7» ред.

У 1997 році «КСМ-24» виграв Кубок ліги, обігравши у фіналі діючого переможця Турніру європейських чемпіонів московську «Діну» 4:3, а Усаковський відзначився голами, як у фінальному матчі, так і у півфіналі[14].

У грудні 2005 року Юрій разом з Сергієм перейшли в іркутську «Зірку»[15], але приїжджали грати тільки на тури[16], завдяки чому встигали також виступати за черкаський «Рятівник», що виступав у Другій лізі України.

У березні 2007 року брати були відраховані зі «Зірки» через те, що не вийшли на дві офіційні гри першості Росії, а також головний тренер Євген Єропов був незадоволений їхньою грою у турі до того[17].

Після цього Усаковські перейшли в глазовський «Прогрес»[18].

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[19].

Виступи за збірні ред.

Студентська збірна України ред.

Національна збірна України ред.

Усаковський дебютував у збірній України у двадцятип'ятирічному віці ще 1993 року, коли вона вперше зібралася і взяла участь у турнірі «Санкт-Петербурзька осінь-1993», що проходив з 3 по 7 листопада. Сергій забивав практично у кожному матчі і отримав звання найкращого нападника (за іншими даними - найкращого бомбардира турніру)[20].

Ще один дебют Усаковського у збірній відбувся у її першому офіційному матчі 5 червня 1994 року проти білорусів у Мінську.

чемпіонат Європи 2003 року брати пропустили через травми[21].

Нагороди і досягнення ред.

Командні ред.

У футболі ред.

«Хімік» (Черкаси)

  Срібний призер чемпіонату Черкаської області: 1990

  «Енергетик» (Чигирин)

  Чемпіон Черкаської області: 1993[1]

У футзалі ред.

  «Механізатор»
  •   Володар Кубка СРСР з міні-футболу: 1991
  «Надія»
  «Сокіл»
  «Слід»
  «Спартак-Новорусь»
  «КСМ-24»
  «Фотоприлад»
  •   Кубок Івана Яремчука: 1997[23]
  «Корпія-Політехнік»
  «Спартак»
  «Шахтар»
  «Актюбрентген»
  «Приволжанин»
  Збірна України
  Студентська збірна України

Особисті ред.

  • Найкращий гравець Кубка УРСР з футзалу: 1990 р.
  • Найкращий гравець відбіркового турніру Кубка України (м. Черкаси): 1992 р.[25]
  • Найкращий гравець турніру «Артус Кап» (Німеччина), разом з братом: 1995 р.[26]
  • Найкращий бомбардир (чи нападник) турніру «Санкт-Петербурзька осінь»: 1993 р.
  • Найкращий бомбардир турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.[1][27]
  • Найкращий гравець чемпіонату України серед ветеранів 50+ (1): 2019[28]

Цікаві факти[29] ред.

  • Сергій на 20 хвилин старший за свого брата Юрія
  • Улюблена музика: меломан
  • Улюблена страва: борщ, пельмені
  • Одна з головних умов, яку брати ставили перед клубами - грати разом
  • У рідних Черкасах уболівальники називали мініатюрних братів Кузями, а іспанські уболівальники на чемпіонаті світу дали їм прізвиська Снаббі і Снуббі

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Зіменков Юрій. Черкасцям Усаковським аплодувала Іспанія // Газета «Молодь Черкащини». — 1996. — Вип. 51 (грудень). — С. 10.
  2. ↑ Поиск людей Украина [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Пішов з життя Олександр Блуд... Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  4. ↑ Дмитриев Леон. Подлечиться в мини? // Газета «Футбол-Review». — 1994. — Вип. 7 (18-24ноября). — С. 7. (рос.)
  5. ↑ Бодров Андрей. Брат за брата // Московский Спартак. — 2002. — Вип. 3 (май-июнь). — С. 3. Архівовано з джерела 11 квітня 2015. Процитовано 2016-09-16. (рос.)
  6. ↑ А. М. Атаманчук. Футбол-91 ФК Днепр Черкассы Справочник-календарь. — Черкассы : Периодика, 1991. — 64 с. — 10000 прим. (рос.)
  7. ↑ 1991. Вторая лига. 1 зона. Составы команд (рос.)
  8. ↑ Юоченко В. Всі голи чемпіонату // Газета «Спортарена». — 1991. — Вип. 21 (листопад). — С. 3.
  9. ↑ Вони кували перемогу / Юрій Карман, Юрій Корзаченко // «Спортивна газета». — 1994. — Вип. 50 (22 червня). — С. 5.
  10. ↑ КСМ-24 - филиал «Дины»? // Газета «Футбол Review». — 1994. — Вип. 5 (4-10 ноября). — С. 14. (рос.)
    Винокуров Сергей. Третий Кубок России. 1994 год // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 32 (95) (7-13 августа). — С. 15. (рос.)
  11. ↑ УС «Кампус» (Київ) - «Механізатор» (Дніпропетровськ) 2:4 (Протокол). Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  12. ↑ Танасюк Андрій. Смілива молодь // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 6.
  13. ↑ Кубок России. Зональные соревнования. Технические результаты. // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 35 (47) (8-14 сентября). — С. 15. (рос.)
    Шмитько Сергей. Игра, достойная финала // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 39 (51) (6-12 октября). — С. 14-15. (рос.)
  14. ↑ Морозов Георгий. КСМ-24! // Газета «Футбол Review». — 1997. — Вип. 22 (137) (28 мая-3 июня). — С. 13-14. (рос.)
  15. ↑ Подняться с восьмой на вторую строчку турнирной таблицы ... [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Алексей Киселёв: «Когда-то на мини смотрели свысока даже из второй лиги» [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Иркутская "Звезда-Истлэнд" отправляется завтра в Москву... Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
  18. ↑ Состав команды МФК "Прогресс" Глазов (рос.)
  19. ↑ Ветераны футзала Украины и России разошлись миром (рос.)
  20. ↑ Збірна України: 20 років неофіційному дебюту
  21. ↑ Ларин Сергей. «Серебро» есть, а «золота»...Ньето // Еженедельник «2000». — 2003. — Вип. 10 (162) (7-13 марта). — С. 28. Архівовано з джерела 18 вересня 2016. Процитовано 2016-09-24. (рос.)
  22. ↑ Симороз Максим. «Сокіл» у польоті // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 5 (140) (березень). — С. 7.
  23. ↑ Брати Усаковські кують перемогу / Олексій Люндовський, Юрій Зіменков // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 3.
    ЛЮНДОВСКИЙ Алексей. Без Яремчука, зато с Усаковскими // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 12 (271) (1 февраля). — С. 2. (рос.)
  24. ↑ Так, как будет в Гватемале / Виктор Лисун, Георгий Морозов, Владимир Романов, Елена Яворская, Ирина Васильева, Валерий Чумаченко, Константин Столбовский // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 45 (316) (7-13 ноября). — С. 20-21. (рос.)
  25. ↑ Юрченко Ю. Вдома й стіни допомогли // Газета «Спортарена». — 1992. — Вип. 3 (27) (березень). — С. 3.
  26. ↑ Наші за кордоном. Міні-футбол // Газета «Голос України». — 1995. — Вип. 13 (1013) (21 січня). — С. 12.
  27. ↑ Брязгунов Юрій. Перший міжнародний успіх // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 8 (143) (березень). — С. 6.
  28. ↑ У Полтаві завершилися матчі чемпіонату України серед ветеранів 50+. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  29. ↑ Третяк Антон. Сергей и Юрий Усаковские: Наш дом - Украина // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 8 (71) (23-29 февраля). — С. 14. (рос.)

Джерела ред.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Усаковський_Сергій_Олександрович&oldid=39900139