Умов Микола Олексійович

Умов Микола Олексійович (23.І (4.II) 1846, Симбірськ, тепер Ульяновськ — 15 (28).І 1915, Москва) — російський фізик.

Умов Микола Олексійович
рос. Николай Алексеевич Умов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 січня (4 лютого) 1846 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ульяновськ, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 (15) січня 1915 (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
·пептична виразка[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематик, фізик, філософ, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізика[3], філософія, математична фізика[3] і перетворення енергіїd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПерша московська гімназіяd (1863)[1] і фізико-математичний факультет Московського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіДавидов Август Юлійовичd[1], Бредіхін Федір Олександрович[1] і Слудський Федір Олексійовичd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніAlexander Zingerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНоворосійський університет[1], МДУ[1][4], ОНУ ім. І. І. Мечникова і Імператорський Московський університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоМосковське товариство дослідників природиd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusвектор Пойнтінга Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

1867 закінчив математичний відділ фізико-математичного факультету Московського університету. Слухав лекції О. Столєтова. 1872 р. захистив магістерську дисертацію і ще в 1871 був запрошений викладати у Новоросійському університеті як доцент кафедри фізики (професор з 1875). У 1874 році захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Рівняння руху енергії в тілах».

З 1893 після двадцяти двох років роботи в Одесі М. О. Умов почав працювати в Московському університеті, де з 1896 очолював кафедру фізики. Викладав фізику студентам-медикам і теоретичну фізику студентам-математикам. Після смерті професора Столєтова читав курси з експериментальної фізики.

Спільно з Лебедєвим брав участь в складанні проекту і організації Фізичного інституту при університеті. На знак протесту проти реакційних заходів міністра освіти Л. О. Кассо 1911 залишив університет.

Наукова діяльність

ред.

Наукові праці — з різних теоретичних питань фізики, зокрема з теорії коливальних процесів у пружних середовищах, висновки якої поширив на термомеханічні явища в цих середовищах.

1874 запровадив поняття про густину потоку енергії. Уявлення про енергію Дж. Пойнтінг застосовував для електромагнітного поля (див. Умова — Пойнтінга вектор). 1875 року розв'язав задачу про розподіл струмів на поверхні провідника.

1902-1904 — виконав дослідження з теорії земного магнетизму. Експериментально досліджував дифузію речовин у водних розчинах, відкрив ефект хроматичної деполяризації променів світла, що падають на матову поверхню тощо.

Примітки

ред.