Українці Азербайджану

Українці в Азербайджані (azə. Azərbaycandaki ukraynalılar) — одна з етнічних громад на території Азербайджану. За переписом 2009 року чисельність азербайджанських українців дорівнювала 21,5 тисячі осіб — це десята за чисельністю етнічна група Азербайджану, і друга серед слов'янських груп[1], в тому числі 21 тисяча українців проживає в азербайджанській столиці м. Баку[2]. В період з 21 грудня 2011 року до 25 травня 2016 року в Азербайджанській Республіці лише 61 чоловік отримав статус «Закордонного українця». На думку посольства України в Азербайджані, в даний час близько 4 тис. громадян Азербайджану ототожнюють себе з українським походженням (або задіяні в організаціях української діаспори). За даними української громади Азербайджану число українців, які зберегли мову, дотримується традицій, зберігає українську самоідентифікацію, не більше 3 тисяч осіб[3].

ІсторіяРедагувати

 
Валентин Дем'яненко, азербайджанський веслувальник-каноїст, призер Олімпіади 2016 року, під час церемонії нагородження за перемогу на ЧС 2013 по каное-спринту в Дуйсбурзі

Початок появи українців на території сучасного Азербайджану відноситься до часу Перського походу Петра I проти Персії (1722-1723) і укладення між Персією та Росією Петербурзького договору 1723 року, згідно з яким західне узбережжя Каспійського моря разом з Табасаранською провінцією було передано під контроль Російської імперії. Передовою силою Російської імперії на Кавказі було козацтво, як зазначав у своїй книзі "Кавказ" (1904) Ст. Л. Величко. Серед козаків були й українські козаки, однак найбільше козаків з'явилося в даному регіоні після ліквідації Катериною II Запорізької Січі. Ці козаки брали участь у війнах з Персією, до наших днів в Ленкорані на острові Сари збереглися могили отамана Чорноморського козачого війська А. А. Головатого і його соратників.

Звільнення селян, відкриття і початок освоєння нафтових родовищ в кінці XIX століття, викликали міграцію населення на територію сучасного Азербайджану. Деяка частина переселенців була з території сучасної України. Основна частина українців расселялась в районі нафтоносного Апшеронського півострова, деякі переселенці освоювали і сільські райони Азербайджану: село Олексіївка в Хачмазському районі Азербайджану заснували уродженці села Шарівка Богодухівського району Харківської області.

Великий приплив українських мігрантів на територію Азербайджану був пов'язаний з відомими подіями XX століття - першою світової війною, революційними подіями 1917 року, громадянської війною, репресіями та голодомором в Україні (1932-1933), Другою світовою війною та повоєнною відбудовою народного господарства в СРСР. Українські фахівці брали участь у будівництві Сумгаїтського трубопрокатного комбінату, хімічної індустрії Азербайджану, Гянджинського алюмінієвого заводу, Мінгечевирського водосховища та ГЕС, в прокладці Самур-Девечинського каналу, в освоєнні нафтових промислів Каспійського моря. Частина українських фахівців утворила сім'ї і залишилася в Азербайджані.

В Азербайджані склалася сама численна українська громада в Закавказзі, за даними перепису 1989 року вона була четвертою за чисельністю етнічною групою Азербайджану і налічувала 32,5 тисячі осіб[4].

Українські організаціїРедагувати

Дореволюційний періодРедагувати

Українське товариство «Просвіта» в Баку

4 березня 1906 р. для регламентації діяльності товариств був виданий імператорський указ «Про тимчасові правила про товариства і спілки», на його основі в Баку було створено українське товариство «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. 27 березня 1907 року на ім'я Бакинського градоначальника від засновників товариства надійшло прохання затвердити статут створеного ними Суспільства і офіційно його зареєструвати, а 23 червня 1907 року в Бакинських губернських відомостях відповідно до листа Бакинського градоначальника від 15 червня 1907 року з'явилася стаття про те, що 4 червня 1907 року товариство було внесено до реєстру товариств.

Українське товариство «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка було одним із найбільш представницьких і активних в Баку. Воно об'єднувало українців, які опинилися на території сучасного Азербайджану в результаті трудової імміграції: освоєння Бакинського нафтопромислового регіону, залізничне будівництво, становлення Каспійського морського пароплавства, а також лікарі та вчителі.

Товариство «Просвіта» поширювало українську літературу, створювало свої бібліотеки, школи, влаштовувало публічні лекції, читання, вистави, концерти, виставки, проводило літературно-музичні вечори, присвячені відомим українським поетам і композиторам (Т. Р. Шевченко, Н. Лисенко та ін), збирало кошти для спорудження їм пам'ятників, займалося благодійністю.

Сучасний періодРедагувати

Діяльність азербайджанських українців є важливою складовою зміцнення відносин дружби і стратегічного партнерства між Україною і Азербайджаном. Діяльність українських громад Азербайджану регулюється указом президента Азербайджану від 16 вересня 1992 р. «Про захист прав і свобод, державної підтримки розвитку мов і культур національних меншин, малочисельних народів та етнічних груп, що проживають в Азербайджанській Республіці», а також законом Азербайджану «Про неурядові організації (громадські об'єднання і фонди)» від 13 липня 2000 р.

На виконання доручення президента України Л. М. Кравчука, у березні 2001 р. на базі Бакинського слов'янського університету була створена Українська недільна школа, в якій вивчають українську мову, історію та традиції України.

В Азербайджані в даний час діють дві українські організації «Українська громада в Азербайджані імені Т. Г. Шевченка» і «Український конгрес Азербайджану». Активну участь у роботі організацій української діаспори в Азербайджані бере близько 200-300 осіб.[5]

Українська громада в Азербайджані імені Т. Г. Шевченка

Українська громада в Азербайджані імені Т. Г. Шевченка зареєстрована в 1997 році. Голова Ради — А. Ф. Зарічний. У 1994 р. було створено українське відділення Республіканського товариства солідарності народів Азербайджану (РТСНА) «Співдружність», на його основі 1 листопада 1997 року була створена «Українська громада в Азербайджані ім. Т. Р. Шевченко», яка була зареєстрована Мін'юстом Азербайджану в грудні 1997 р. Організація об'єднала близько 400 членів, у неї 9 районних відділень і 1 міське відділення у місті Сумгаїті, при якому зареєстрований Центр української культури ім. Лесі Українки[6]. Більшість членів цієї організації не зайняли сторону української влади з питання приналежності Криму подій на сході України, проблеми арешту Н.С. Савченко; посольство України в Азербайджані висловлює думку про те, що «велика кількість азербайджанських українців не беруть участі в даному об'єднанні, організація практично втратила авторитет і підтримку серед більшості українців Азербайджану».

Український конгрес Азербайджану

Український конгрес Азербайджану зареєстрований у 2012 році. Голова правління УКА — Ю. К. Осадченко.

З 5 лютого 2016 року, після обрання Головою Ю. К. Осадченко — громадянина Азербайджану українського походження, ветерана карабаської війни, Конгрес став єдиною українською організацією в Азербайджані, яка послідовно виступає за суверенітет і територіальну цілісність України.

У квітні 2016 року «Український Конгрес Азербайджану» пройшов офіційну реєстрацію змін керівного складу громади в Міністерстві юстиції Азербайджану, таким чином в даний час є єдиним українським центром в Азербайджані, який діє у відповідності з місцевим законодавством.

Українські монументи в АзербайджаніРедагувати

З метою увічнення та популяризації української культури, в Азербайджані встановлені скульптури на честь видатних діячів і подій України.

Барельєф Т. Г. Шевченка в місті Закатала був офіційно відкритий у червні 1979 року.

У 2006 встановлено бюст відомої поетеси Лесі Українки у Карадазькому районі міста Баку.

У червні 2008 був відкритий пам'ятник Т. Г. Шевченка в одному з центральних районів столиці Азербайджану Президентами України і Азербайджану, а також меморіальна дошка на фасаді будинку в центральній частині Баку, де у 1919-1920 р.р. була розташована Особлива дипломатична місія Української Народної Республіки. Відкриття відбулося в рамках офіційного візиту президента України В. А. Ющенко в Азербайджан, в церемонії взяв участь президент Азербайджану Ільхам Алієв[7].

ПриміткиРедагувати

  1. The State Statistical Committee of the Republic of Azerbaijan. Population by ethnic groups (by population census). www.stat.gov.az. The State Statistical Committee of the Republic of Azerbaijan. Архів оригіналу за 2016-11-13. Процитовано 2017-03-08. 
  2. Ethnic composition of Azerbaijan 2009. pop-stat.mashke.org. Процитовано 2017-03-08. 
  3. УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА АЗЕРБАЙДЖАНУ.
  4. ИСТОРИЯ И ЭТАПЫ ПОЯВЛЕНИЯ УКРАИНЦЕВ В АЗЕРБАЙДЖАНЕ Александр Заречный. Архів оригіналу за 25 жовтень 2017. Процитовано 24 липень 2017. 
  5. Українці в Азербайджані - Посольство України в Азербайджанській Республіці (ua). azerbaijan.mfa.gov.ua. Процитовано 2017-03-08. 
  6. Украинские Общины в Азербайджане
  7. В Баку открыт памятник выдающемуся украинскому поэту Тарасу Шевченко. anl.az. Процитовано 2017-03-08.