Відкрити головне меню
Логотип банку «Україна»

Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» (Агропромбанк «Україна»; АК АПБ «Україна») — український банк, що існував з 1990 по 2001 роки. Входив до групи найбільших.

Банкрутство банку «Україна» набуло значного суспільного резонансу, потужно сколихнуло громадську думку і стало одним з найбільш помітних в історії країни[1].

Основні датиРедагувати

27 вересня 1990 — утворення
25 вересня 2000 — введення тимчасової адміністрації НБУ
29 червня 2001 — розпочато процедуру ліквідації
16 липня 2001 — відкликання банківської ліцензії
26 грудня 2008 — непродані активи і реєстр вимог банку передані в управління ТОВ "Торнадо." (Київ)
13 квітня 2009 — виключений з держреєстру банків у зв'язку з завершенням ліквідаційної процедури[2].

КерівництвоРедагувати

Голови Правління банку «Україна»:

Вересень 1990 — квітень 1992 — Гетьман Вадим Петрович
Квітень 1992 — травень 1996 — Коваленко Олександр Миколайович
Травень 1996 — вересень 1998 — Кравець Віктор Михайлович[3]
Вересень 1998 — липень 1999 — Гриджук Дмитро Миколайович
Серпень 1999 — вересень 2000 — Міхеєв Петро Миколайович[4]

Голови тимчасової адміністрації НБУ:

Жовтень 2000 — 6 квітня 2001 — Тополов Віктор Семенович
6 — 15 квітня 2001 — Чанкін Вадим Валерійович[5]
15 квітня — 16 липня 2001 — Тополов Віктор Семенович[6].

Передісторія. Місце банку «Україна» в банківській системіРедагувати

Передісторія найбільшого агропромислового банку України почалася зі створення Київського земельного банку у 1872 році в тодішній Російській імперії. Його основним завданням було надання селянам кредитів під заставу землі та нерухомого майна.

На початку 1920-х на його базі було створено Банк споживчої кооперації[ru] та Банк товариства сільськогосподарського кредиту[ru]. У 1932 році за участю цих структур було створено Сільгоспбанк. У 1959 році Сільгоспбанк був поглинений Держбанком СРСР, на якого було покладено функцію фінансування та кредитування сільського господарства.

У 1987 ця функція була передана новоствореному Агропромбанку СРСР, однією зі структур якого була Українська республіканська контора Агропромислового банку СРСР (Украгропромбанк). З 1987 року її очолював Вадим Гетьман.

У вересні 1990 Украгропромбанк був реорганізований шляхом акціонування в Республiканський акцiонерний комерцiйний агропромисловий банк «Україна» (слово «Республiканський» вилучене у 1992). На момент свого створення АК АПБ «Україна» мав у своєму розпорядженні 26 регіональних дирекцій, 540 відділень, 140 філій, 303 ощадні каси[1].

Акціонерами банку стали 5160 юридичних осіб: агропромислові об'єднання, установи, колгоспи, міжколгоспні підприємства тощо[7].

На момент відкликання ліцензії (2001) акціонерами банку було понад 337 тис. осіб. Систему складали головний офіс, 28 дирекцій, 547 відділень і 514 структурних підрозділів[8][9].

Банк «Україна» підключився до системи Reuters dealing, став членом системи SWIFT, а також кліринговим банком Української валютної біржі, членом Міжнародної асоціації комерційних банків (МАКОБ), мав кореспондентські рахунки в найбільших банках 20 провідних держав світу[10].

Всього в різний час клієнтами банку були понад 1,7 млн фізичних і понад 200 тис. юридичних осіб[11]. Клієнтура банку характеризувалася як «колгоспна», «перевірена» і «дисциплінована»[7], проте «розбещена» популізмом і протекціонізмом уряду. Відзначалося, що аграрії вкрай погано платили за кредитами[12].

З колективу «України» вийшло багато відомих банкірів і чиновників: Віктор Грибков, Ігор Францкевич, Ігор Мітюков, Віктор Ющенко, Віктор Кравець та інші.

Крах банкуРедагувати

Банк «Україна» почав відчувати великі проблеми в 1998 році. На стику весни-літа 1998 Агропромбанк став втрачати платоспроможність і нести збитки. За офіційною версією банку, він слідом за тодішнім урядом постраждав від російської кризи. На той момент другий за величиною банк держави виглядав легко хворим: «too big to fail[en]» — занадто великий, щоб луснути[12].

Для розроблення заходів щодо поліпшення фінансового становища банку «Україна» Кабмін утворив тимчасову робочу групу під очільництвом міністра фінансів Ігоря Мітюкова[13].

НБУ швидко відкрив «Україні» стабілізаційний кредит у 150 млн гривень. Однак, 1998 рік банк закінчив з великим збитком у 123 млн гривень. Найкращі клієнти йшли, посилюючи проблеми. Слідом за ними йшли професійні службовці, потерпаючи від безперспективності і падіння зарплат[12].

У 1999 році банк провів стратегічно важливу реформу філіальної мережі (перехід від балансових відділень на безбалансові), здійснювалися заходи з підвищення дисципліни. У результаті збитки 1999 року зменшилися до 96 млн гривень[12].

Незважаючи на те, що в середині 2000 року ситуація в банку в цілому стабілізувалася, на керівництво держави почали тиснути міжнародні фінансові організації: Світовий банк та МВФ, з вимогою реорганізувати/ліквідувати проблемний банк[14][15][16].

25 вересня 2000 року Національний банк України ввів тимчасову адміністрацію в АК АПБ «Україна», що входив тоді до сімки найбільших українських банків, строком на один рік.

Проте, тимчасова адміністрація не змогла повернути банку сенс існування, і 16 липня 2001 року НБУ відкликав банківську ліцензію АПБ «Україна» та запровадив процедуру його ліквідації. Ліквідатором призначено державне Агентство з питань банкрутства[17].

На момент початку процедури ліквідації збитки банку перевищували 1,8 млрд грн., кредитний портфель становив 1,2 млрд грн., безнадійні кредити — 1,47 млрд грн.[9]

Ліквідація здійснювалася за чинним на той час Законом «Про банки і банківську діяльність» ([1]) і включала такі стадії:

  1. оголошення про ліквідацію;
  2. приймання вимог кредиторів;
  3. складання переліку вимог для затвердження Національним банком України;
  4. оцінка майна банку;
  5. продаж майна;
  6. задоволення вимог до банку відповідно до встановленої черговості;
  7. звіт ліквідатора;
  8. унесення запису про ліквідацію до Державного реєстру банків.

Процедура ліквідації була продовжена Законом до 1 січня 2009 року[18].

7 березня 2002 року Верховною Радою був прийнятий довгоочікуваний Закон «Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб — вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку „Україна“». Встановлювалося три черги задоволення вимог кредиторів[19].

Ліквідація банку проходила надзвичайно тривало і складно[2].

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснював виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам банку. За період виплат відшкодування отримали 217 435 вкладників, що складає 22,2 % від загального числа осіб, які мали право на відшкодування за вкладами. Отримана вкладниками сума складає 32,1 млн грн. або 87 % від загальної суми відшкодування за вкладами. Це пояснюється тим, що розмір вкладів переважної більшості вкладників цього банку був замалим: вклади до 1 гривні мали 41 % осіб[20].

26 грудня 2008 року (за лічені дні до закінчення процедури) НБУ передав непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів банку в управління такому собі ТОВ «Торнадо.» (Київ). Вартість непроданих активів банку, які були передані цій компанії, становить приблизно 60 млн грн.[9][21].

Причини крахуРедагувати

З метою дослідження резонансних питань навколо фінансового стану АПБ «Україна» працювали дві тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України:

  1. ТСК для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (2001—2002) [2] [3];
  2. ТСК для з'ясування причин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», та перевірки дотримання законності при здійсненні його ліквідації (2002—2006) [4] [5] [6], обидві під керівництвом під керівництвом В. М. Короля.

За фактами, пов'язаними з крахом банку «Україна», Генеральною прокуратурою було порушено понад 30 кримінальних справ[1].

Народні депутати України Г. Омельченко і А. Єрмак провели депутатське розслідування, яке показало, що основними причинами доведення банку «Україна» до банкрутства та його ліквідації були:

  • дуже ризикована і шкідлива для банку практика вкладання кредитних ресурсів у великих розмірах в активи (гарантії, кредити, акредитиви, цінні папери тощо), які були приречені на неповернення, що призвело до різкого погіршення фінансового стану банку, невиконання ним своїх зобов'язань перед клієнтами, порушення ліквідності та платоспроможності;
  • низький рівень платоспроможності основних клієнтів банку — сільськогосподарських підприємств (значна частина отриманих клієнтами кредитних коштів нібито йшла на хабарі посадовим особам, які «пробивали» ці кредити, або «рекетирам». «Такса» хабара нібито дорівнювала 10-25 % від суми кредиту);
  • вимушена (під час парламентських та президентських виборів 1998—1999 рр.) видача великих сум кредитів за вказівкою високих посадових осіб підприємствам за низькими відсотками річних (15-20 %), тоді як відсоткова ставка в інших банках становила 40-50 %;
  • втягування окремими народними депутатами і посадовими особами банку в політичну діяльність під час президентських виборів 1999 року та використання його організаційних структур і коштів для підтримки кандидата у Президенти України Леоніда Кучми.
  • неповернення кредитів, які надавались юридичним особам на підставі Указів Президента Л. Кучми, постанов і розпоряджень Кабінету міністрів, які очолювали В. Масол, П. Лазаренко, В. Пустовойтенко, під урядові гарантії та на виконання сумнівних державних програм;
  • невжиття своєчасних заходів зі сторони Президента й Уряду для забезпечення повернення боргів банку, незважаючи на числення звернення керівників банку;
  • відсутність реакції правоохоронних органів на матеріали документальних ревізій, які їм неодноразово направлялися на початку 1999 року, про зловживання службовим становищем та неповернення боржниками банку коштів;
  • незадовільний рівень підготовки менеджерів і зловживання службовим становищем посадовими особами банку, які, видаючи кредити, заздалегідь знали, що вони не будуть повернуті;
  • видача кредитів під різні сільськогосподарські програми, які не були економічно обґрунтовані та використовувалися не за призначенням;
  • вимога Міжнародного валютного фонду про закриття банку «Україна» до 1 липня 2001 року[10].

ЗМІ неодноразово оприлюднювали розслідування про причетність В. Ющенка до фінансових махінацій банку «Україна» в особливо великих розмірах[1][7][22]. у 1988—1990 рр. Ющенко був начальником управління, заступником Голови Правління Українського республіканського банку Агропромбанку СРСР, а протягом 1990—1993 рр. — заступником, першим заступником Голови Правління АК АПБ «Україна». Звідти він перейшов на чільну посаду в Нацбанку[23].

« Ми купили 4% акцій найбільшого на той момент банку Україна. The Wall Street Journal і The Financial Times написали про це як про першу масштабну операцію з українськими цінними паперами. Ми заплатили, але банк не поспішав передавати пакет акцій. Після мене викликав голова правління банку і запропонував підписати папір про те, що моя компанія відмовляється від угоди. Інакше, додав банкір, він не може гарантувати мою безпеку. Я відмовився. Ми почали боротися, але у нас нічого не вийшло. Хоча нам допомагав посол Великої Британії, зустрічалися з Віктором Ющенком, який тоді був головою НБУ і обіцяв, що угода відбудеться. Договір довелося розірвати. Потім нам стало відомо, що політики, які тоді перебували у владі, крали гроші з банку Україна. Коли вони дізналися, що іноземці купують 4% і стають великими акціонерами, почали переживати, що це змусить банк працювати прозоро. »

— Томаш Фіала, СЕО Dragon Capital, [7]

У 2016 році з'явилися нові дані щодо причетності Ющенка до махінацій із банком[24].

Перелік найбільших боржників банкуРедагувати

В порядку парламентського контролю, незважаючи на певний спротив[25], парламент окремою Постановою від 1 грудня 2005 року доручив газеті «Голос України» опублікувати список найбільших боржників банку «Україна»[26].

Боржник (позичальник) Заборгованість за кредитами,
отриманими в АПБ «Україна», млн грн.
Основна За процентами річних Загалом
ТОВ «Нафта-К» 125,5
Асоціація «Інтерагро» 67 18,5 85,5
ТОВ «Україна-Нафта» 59,6 3,9 63,5
Торговий дім банку «Україна» 48,8
ЗАТ «Укррос» 44,5 4,1 48,6
СНТЦ ЗАТ «Ресурсозбереження» 31,3 12,6 43,9
ТОВ «Дніпрокераміка» 42,8
ЗАТ Корпорація «Інтерагросистема» 37,2
ЗАТ «Атланта-Інтернейшл» 25,3 9,5 34,8
ТВМП «Українська мова» 27,6 0,5 28,1
ТОВ ВКК «АРТЕКС» 24,7
Корпорація «Республіка» 7,1 17,2 24,3
ТОВ «КОРУНД ЛТД» 17,1
Державна податкова адміністрація України 12 3,3 15,3
АТ «Україна-Холдинг-Лізинг» 2,2 10,9 13,1
ЗАТ «Ферум-Трейдинг» 7,5 1,6 9,1
ДАК «Хліб України» 6,1 2,4 8,5
СП «Паркет» 6,5
СФГ «Троянда» 2,1
ЗАТ «Українські напої» 1,2
Всього: 680,6
Джерела: [8], [9], [10]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г АК АПБ «Украина»: банк, который лопнул / ПСПУ, 11.07.2005[недоступне посилання з липень 2019]
  2. а б НБУ закончил ликвидацию банка «Украина» / dengi.ua, 22.04.2009 | 12:00
  3. Кравець Віктор Михайлович / Офіційна Україна сьогодні
  4. ПЕТРО МІХЕЄВ — НОВИЙ КЕРІВНИК БАНКУ «УКРАЇНА» / Укрінформ, 13.08.1999. Архів оригіналу за 12.07.2015. Процитовано 14.11.2014. 
  5. Вадим Чанкин возглавил временную администрацию банка «Украина» / UABanker.net, 09.04.2001 13:30
  6. Вадим Чанкин отстранен от должности главы временной администрации АКБ «Украина» / ЛИГА: Новости, 15.04.2001 13:33
  7. а б в Досье на Виктора Ющенко. История разграбления Украины / Anti-orange.com.ua, 25 июля 2005, 11:34. Архів оригіналу за 30 квітень 2015. Процитовано 14 листопад 2014. 
  8. Банк «Україна» буде ліквідовано, якщо не знайдуться санатори — В. Стельмах — 28 травня 2001 / Хроніка знищення банку «Україна»
  9. а б в Банк «Украина» восстал из мертвых / Delo.ua, 02 августа 2010, 08:21
  10. а б Реквієм по банку «Україна»: музика Кучми, виконання Волкова… (За матеріалами депутатських запитів Г.Омельченка та А.Єрмака підготувала Тамара Просяник). Інформбюлетень, 2002 р.
  11. В адрес ликвидатора АК АПБ «Украина» поступило 20 заявок на аренду имущества банка / BIN, 30.08.2001, 15:38
  12. а б в г Соболєв. Є. Прокажений банк? / Хроніка знищення банку «Україна»
  13. Про утворення тимчасової робочої групи для розроблення заходів щодо поліпшення фінансового становища Банку «Україна»: Кабінет Міністрів України; Розпорядження від 15.09.1998 № 737-р
  14. Григоренко М. Кадри вирішують все… Коли вони є / Хроніка знищення банку «Україна»
  15. Заради грошей Світового банку Кінах знищить «Україну»? / Хроніка знищення банку «Україна»
  16. Пробей-Голова В. «Украину» добивают по секретному меморандуму // Крымская правда, № 114 от 26.06.2001
  17. Про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора АК АПБ «Україна»: Національний банк; Лист від 15.07.2001 № 43-512/2578-4195
  18. Про продовження процедури ліквідації Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»: Верховна Рада України; Закон від 20.03.2007 № 779-V
  19. Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб — вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»: Верховна Рада України; Закон від 07.03.2002 № 3097-III
  20. АК АПБ «УКРАЇНА» (Тимчасова адміністрація та ліквідація банків) / Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Архів оригіналу за 29 листопад 2014. Процитовано 18 листопад 2014. 
  21. Перелік банків України, які знаходяться на ліквідації. Юридичні особи, яким передано в управління непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів ліквідованих банків / сайт НБУ. Архів оригіналу за 16 березень 2015. Процитовано 18 листопад 2014. 
  22. Лещенко С. Історія, яка не стала «справою Ющенка» / УП, 21 січня 2010, 20:05
  23. ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ ЮЩЕНКО. Біографія / Україна: Історія великого народу
  24. У 1994-му проти Ющенка порушили кримінальну справу за фінансові махінації з грошима банку «Україна» / Сайт Геннадія Москаля, 12.06.2016 Архівовано 13.06.2016
  25. «Бомба» від банку «Україна»
  26. Про виконання пункту 4 Постанови Верховної Ради України від 10 січня 2002 року N 2956-III щодо оприлюднення списку найбільших боржників Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»: Верховна Рада України; Постанова від 01.12.2005 № 3177-IV

ПосиланняРедагувати