За результатами офіційного перепису населення 2011 року в Словаччині проживає 458 467 угорців, що становить 8,5 % від загальної кількості населення країни. Вони є другою за чисельністю найбільшою етнічною групою в Словаччині[1]. Але при цьому їхня чисельність і частка в загальній кількості населення в останні часи зазнає скорочення. Наприклад, згідно офіційного перепису населення 2001 року в Словаччині проживало 520 528 угорців або 9,7 % від загальної кількості населення[2].

Угорці
Кількість близ. 13,1 — 14,5 млн.
Близькі до: Ханти, Мансі
Мова угорська мова
Релігія католики
Етнічна карта Словаччини за 2011 рік.

ІсторіяРедагувати

Угорські племена захопили Середньодунайську рівнину в кінці IX ст., підкоривши й асимілювавши місцеве слов'янське населення Великоморавської держави. Словацьке населення збереглося лише в північних, передкарпатських регіонах. Але в ході турецьких навал ХVII ст., особливо після битви при Могачі, основна частина угорських земель була завойована османами і багато угорців знайшли притулок у північних словацьких землях.

Столиця неокупованої турками Угорщини була перенесена в місто Пожонь (угорська назва Братислави) і потрапила в підпорядкування до австрійських Габсбургів, які почали успішну боротьбу з турками. В Австрійській імперії, що діяла за принципом «розділяй і володарюй», словацькі землі були знову передані під неформальний контроль угорської знаті, яка активно втілювала в життя політику мадяризації місцевого населення. Внаслідок такої політики частка угорців у Словаччині перевищила 30 % населення, зокрема в Братиславі збільшилася з 7,5 % на початку XIX ст. до 40,5 % в 1910 році.

Після розпаду Австро-Угорської імперії, який стався внаслідок Першої світової війни, частина угорського, точніше угорськомовного населення, була репатрійована в Угорщину, частина прийняла словацьку самосвідомість в ході політики словакізації, яка проводилася тодішньою владою Чехословаччини[3]. Багато напівасимільованих словаків в той час знову повернулися до рідної мови. Після Другої світової війни частка угорців скоротилася ще більше в результаті декількох обмінів населенням між Чехословаччиною та Угорщиною, але планомірної загальної депортації всіх угорців (за прикладом загальної депортації німців) зі Словаччини не проводилося, хоча такі плани й були.

У післявоєнній Чехословаччині угорці були третім за величиною народом після чехів і словаків. Їх чисельність зростала в результаті природного приросту, хоча і більш повільними темпами, ніж в середньому по країні, тому їх частка в загальній кількості населення країни продовжувала скорочуватися. У незалежній Словаччині чисельність і частка угорців продовжує скорочуватися внаслідок природного зменшення.

СучасністьРедагувати

Угорці в Словаччині складають більшість населення[коли?] в округах Комарно (69,37 %) і Дунайська Стреда (79,08 %). Також масово угорці проживають і в інших південних округах країни, які межують з Угорщиною (Рімавска Собота, Нове Замки тощо). На цих територіях угорською мовою видаються газети і інша література, ведеться теле- і радіомовлення, хоча більшість угорців сучасної Словаччини двомовні. На виборах місцеві угорці голосують за партії, які представлять їхні національні інтереси — Партія угорської спільноти і партію «Мост»[4]. До того ж парламент Угорщини спеціальним законом надав можливість словацьким угорцям мати подвійне громадянство — як словацьке, так і угорське[5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. TAB. 115 Obyvateľstvo podľa pohlavia a národnosti (xlc) (sk) Розподіл населення за статтю та національністю за результатами перепису населення (2011 р.) на сайті Статистичного бюро Словаччини). Český statistický úřad. 2011. 
  2. Статистичні дані офіційного перепису населення Словаччини 2001 року (sk.)
  3. Венгерский вопрос в межвоенной Чехословакии (1918—1939 гг.): внешнеполитический и внутриполитический аспекты (рос.). Архів оригіналу за 7 квітень 2012. Процитовано 21 березень 2016. 
  4. Результати парламентських виборів 2016 року в Словаччині (sk.). Архів оригіналу за 20 жовтень 2016. Процитовано 21 березень 2016. 
  5. Угорська діаспора в політичному житті сучасної Словаччини