Т-44 — радянський середній танк. Був створений в 1943-1944 роках конструкторським бюро Уралвагонзаводу під керівництвом А. А. Морозова і призначався для заміни Т-34 в ролі основного середнього танка РСЧА. Незважаючи на значну зовнішню схожість з Т-34-85, конструктивно Т-44 мав з ним мало спільного і був представником якісно нового покоління танків, до якого належав післявоєнний Т-54.

Т-44
T-44
Тип середній танк
Схема: класична
Історія використання
На озброєнні 1945 — кінець 1970
Історія виробництва
Розробник А. Морозов
Виробник СРСР СРСР
Виготовлення 1944-1947
Характеристики
Вага 31 тонна
Довжина 6070 мм
Довжина ствола 54,6
Ширина 3180 мм
Висота 2410 мм
Обслуга 4

Калібр 85-мм ЗІС-С-53 1944 року
Підвищення −5… +25°
Приціл телескопічний ТШ-16

Броня Лоб: верх: 90 / 60°, низ: 90 / 45°
Борт: 75 / 0°, верх: 30 / 60°
Корма: середина: 45 / 17°, низ: 30 / 70°
Дах: 15—20
Днище: 15
Башта: лоб: 120, борт: 90 / 20°, корма: 75 / 12°, дах: 15
Головне
озброєння
85-мм
боєкомплект: 58
Другорядне
озброєння
2 × 7,62-мм ДТМ
Двигун В-44 (дизельний)
500 к.с.
Питома потужність 15,6
Підвіска індивідуальна торсійна
тиск на ґрунт: 0,83 кг/см²
Дорожній просвіт 425 мм
база: 3800 мм
колія: 2630 мм
Паливо дизельне
Швидкість шосе: 60
бездоріжжя: 25…30
Прохідність підйом: 30°
стінка: 0,73 м
рів: 2,5 м
брід: 2,5 м

Commons-logo.svg Т-44 у Вікісховищі

Загальні відомостіРедагувати

Т-44 створювався для зміни Т-34, роботи зі створення нової техніки для бронетанкових військ почалися наприкінці 1943 року. Конструкторські роботи велися на уральському танковому заводі, очолював конструкторське бюро А. Морозов. Для бази використовували елементи Т-34, і помітний вплив на конструктивні характеристики мали напрацювання щодо проектів Т-34М і Т-43.

Проект отримав назву «Т-44». Сукупність вдалих рішень, зібраних в одній машині, зробили новий танк визначальним для майбутнього розвитку броньованих машин. Конструктори домоглися зниження висоти моторно-трансмісійного відділення (МТВ), винісши повітреочищувач до борту. Дизель В-44 отримав нову систему подачі палива, що трохи підвищило його потужність. Місце вентилятора зайняв маховик компактного виконання, це дозволило встановити дизель на низьку, жорстку і легку моторамку. Висота знизилася на 0,3 метра.

Конструктори відмовились від ніш надгусеничного виконання. Вентилятор був зміщений ближче до кормового бронелиста, який працював від КП через фрикціон. Застосовані рішення поліпшили і систему охолодження трансмісії. Відрізнялася установка масляного радіатора — тепер він розташовувався під кришкою МТВ, і, опинившись в однорідному потоці повітря, зміг забезпечити ефективну систему охолодження. Двигун і 5-ступінчасту КП з'єднувала «гітара», що підвищує редуктор з числом передачі 0.7. Сама коробка передач стала достатньо компактною і полегшеною. Бортові рішення передач і фрикціонів було запозичено від Т-34. Нове МТВ дозволило встановити 85-мм гармату ближче до середини корпусу — танкістів стали набагато менше турбувати кутові нахили танка і зменшувалася ймовірність «встромлятися стволом у землю». Зсув гармати до центру також збільшив точність попадань. Така центровка танка дозволила наростити лобову броню до 12 сантиметрів.

Міцності лобовій частині також сприяв переніс люка водія-механіка на дах корпусу і відсутність установки сферичного типу під установку кулемета. На звільнене місце встановили бак для палива. З початком «холодної» війни, конструктори, враховуючи появу танків з посиленою бронею, розробляють проект нової башти з 100 мм гарматою «Д-10Т» або під ЛБ-1. Дах люка заряджаючого члена команди обладнали туреллю з ЗК ДШК. Борти танка також отримують додаткову броню у вигляді протикумулятивних екранів завтовшки у 6-мм. З появою нового танка середнього класу Т-52, у 1946 році, розробки Т-44 припинились, але танк залишився на озброєнні СРСР. У 1961 році відбувається уніфікація механізмів та блоків Т-44 і нового Т-54, у 1968 році танк був обладнаний стабілізатором гармати у 2-х площинах. На базі даного танка випускали САУ, тягачі, інженерні машини. В історії танкових військ Т-44, в першу чергу, відомий, як основний попередник нового сімейства танків середнього класу.

ОзброєнняРедагувати

Таблиця бронепробиваємості для С-53[1][2]
Снаряд \ Відстань, м 100 300 500 1000 1500 2000
БР-365
(кут зустрічі 90°) 119 115 111; 105[3] 102; 100[3] 93; 92[3] 85[3]
(кут зустрічі 60°) 97 93 91; 90[3] 83; 85[3] 76; 78[3] 69; 72[3]
БР-365К
(кут зустрічі 90°) 126 118 110; 108[3] 95; 102[3] 75; 90[3] 65; 82[3]
(кут зустрічі 60°) 103 96 90[3] 75; 78[3] 65; 72[3] 50; 66[3]
БР-365П
(кут зустрічі 90°) 167 152 140 110 85[4] [4]
(кут зустрічі 60°) 124 114 100 80 60[4]
Треба пам'ятати, що у різний час і в різних країнах використовувались різні методики визначення бронепробиваємості. Як наслідок, Пряме порівняння із іншими даними неможливе.

Особливості конструкціїРедагувати

У новій конструкції вдалося посилити броньовий захист без збільшення ваги і габаритів машини. Т-44 з лобовою бронею корпуса 120 мм (на 75 мм більше, ніж у Т-34) важив майже стільки ж — 31,9 т. При цьому він був коротшим на 30 мм по корпусу і на 300 мм нижчим за силуетною висотою. Зменшення габаритів, відмова від надгусеничних ніш дозволили зменшити вагу, значно збільшивши товщу лобового листа[5].

Захищеність бойової машини підвищувалася і деякими конструктивними особливостями корпусу. Так, корпус танка зменшили по висоті (в порівнянні з Т-34-85) більш ніж на 300 мм за рахунок установки нового двигуна В-44, в якому змінили розташування водяного і масляного насосів.

Слабким місцем колишніх радянських танків було розміщення люка механіка-водія і кульової установки кулемета в лобовій броні. У новій машині лобовий похилий лист був монолітним і мав невелику оглядову щілину для водія, захищену триплексом (тришарове скло) і броньовою заслінкою. Люк механіка-водія містився в даху корпуса і практично був недосяжний для атаки вогнем. Спостереження тим не менш не ускладнилося. Через щілину водій танка міг вести огляд в прямому напрямку, а також під кутом 116° — через призматичний прилад з кутом огляду по горизонталі 54°[5].

Скорочення внутрішнього обсягу танка за рахунок збільшення товщини броньових листів і зменшення габаритів змусило переглянути і внутрішню компоновку. Так, вперше двигун був розміщений не вздовж поздовжньої осі танка, а поперек, що зменшило габарити силового відділення та збільшило розміри бойового. У трансмісії танка вперше застосували новий агрегат гітару, що передає зусилля від двигуна до коробки передач, розташованої паралельно двигуну. Встановили, що ефективність вогню з курсового кулемета, який вів стрілець-радист, була невисокою через поганий огляд. Крім того, передача розпоряджень через члена екіпажу не завжди дозволяла командиру танка оперативно реагувати на команди старших начальників в бою. Передача функцій радиста командиру дозволила вивільнити одного члена екіпажу, а на його місці розмістити боє-укладку для снарядів. Таким чином, при загальному скороченні внутрішнього обсягу танка його боєкомплект зменшився всього на два снаряди (що не мало істотного значення для бою) і складався з 58 арт-вистрілів. При цьому курсовий кулемет за традицією в танку залишили, жорстко закріпивши його в лобовій броні корпуса. Вогонь вів механік-водій, орієнтуючись через оглядовий прилад. Другий кулемет, як і на Т-34-85, був спарений з гарматою. Основне озброєння — гармата ЗІС-С53 зразка 1944 року і кулемет ДТМ розташували в литій вежі овальної форми, що має значну кормову нішу для укладання снарядів. Тут же кріпився пістолет-кулемет ППС для екіпажу.

Завдяки застосуванню нової коробки передач середня швидкість збільшилася на 3 км/г, хоча максимальна і зменшилася на 5 км/г. Двигун потужністю 520 к.с., надійна трансмісія та ходова частина з 10 опорних котків, двох ведучих і двох напрямних коліс, гусениці з 70-тю траками в кожній дозволяли танку пересуватися зі швидкістю до 45 км/год.

Т-44 став новою віхою в будівництві танків сучасної конструкції. Танк такого ж класу — М48 «Паттон» — з'явився в армії США тільки в 1952 році. Він важив 44 т, мав гармату калібром 90 мм і таку ж, як Т-44, максимальну швидкість руху, а по висоті був на 300 мм вище за нього. Т-44, уже не був до того часу основним бойовим танком Радянської Армії, але ще стояв на озброєнні, своєю появою дав можливість перейти до створення абсолютно нової бойової машини Т-54, здатної діяти навіть в умовах застосування зброї масового ураження. У його конструкції використовували основні компонувальні рішення попередньої машини: розміщення моторно-трансмісійної установки, екіпажу, озброєння, параметрів броньового захисту, рухливості і ефективності вогню.

МодифікаціїРедагувати

Порівняння основних радянських середніх танків в період Другої світової війни
Т-34, модифікація 1940 року Т-34, модифікація 1941 року Т-34, модифікація 1942 року Т-34, модифікація 1943 року Т-34-85 Т-44
Маса, т 26 26,5 28,5 30,9 32 31,9
Зброя 76-мм Л-11 76-мм Ф-34 76-мм Ф-34 76-мм Ф-34 85-мм ЗІС-С-53 85-мм ЗІС-С-53
БК, Снарядів 76 77 77 100 60 58
Пальне, л 460 460 610 790 810 642
Запас хода, км 300 400 400 465 360 300
Броня, мм 15—45 20—52 20—65 20—70 20—90 15—120


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (рос.) М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М.: Техинформ, 2008. — № 9. — С. 52.
  2. (рос.) А. Б. Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 2000. — С. 862. — 1156 с. — (Библиотека военной истории). — ISBN 985-433-703-0
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т (рос.) М. Свирин. Артиллерийское вооружение советских танков 1940—1945. — М.: Экспринт, 1999. — С. 23.
  4. а б в Стрілба снарядом БР-365П на дальність понад 1000 м була заборонена.
  5. а б (рос.) Быть ли танку на поле боя? «Моделист-Конструктор» 1978, № 11 на сайті http://hobbyport.ru/ Hobbyport.ru

ПосиланняРедагувати