Паль Тіткош

угорський футболіст і футбольний тренер
(Перенаправлено з Тіткош Паль)

Паль Тіткош (угор. Titkos Pál, 8 січня 1908, Келенвельдь — 8 жовтня 1988, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника, зокрема, за клуб «Хунгарію», а також національну збірну Угорщини. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Паль Тіткош
Паль Тіткош
Паль Тіткош
Особисті дані
Народження 8 січня 1908(1908-01-08)
  Келенвельдь, Австро-Угорщина
Смерть 8 жовтня 1988(1988-10-08) (80 років)
  Будапешт, Угорщина
Поховання Фаркашреті[1][2]
Громадянство  Угорщина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1926–1929 Угорщина «Будай 33»  ? (?)
1929–1940 Угорщина «Хунгарія» 231 (95)
1940–1941 Угорщина «Вашаш»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1929–1938 Угорщина Угорщина 48 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1942–1943 Угорщина «Кішпешт»
1946–1947 Угорщина МТК (Будапешт)
1958–1961 Єгипет ОАР
1962 Угорщина «Шалготар'ян»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дворазовий чемпіон Угорщини. Футболіст 1937 року в Угорщині.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1926 року виступами за команду клубу «Будай 33», в якій провів три сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Хунгарії», до складу якої приєднався 1929 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні одинадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хунгарії», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,41 голу за гру першості. За цей час двічі виборював титул чемпіона Угорщини. А 1937 року був визнаний футболістом року в Угорщині.

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Вашаші», за команду якого виступав протягом 1940—1941 років.

Виступи за збірну ред.

1929 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1938 року у Франції. Дебютував на турнірі у третій грі своєї команди — у виграному з рахунком 5:1 півфіналі проти збірної Швеції. Був також учасником фінальної гри, в якій його команді протистояли діючі чемпіони світу італійці. Відзначився у цій грі забитим голом, на 8-й хвилині матчу швидко зрівнявши рахунок після пропущеного двома хвилинами раніше м'яча. Утім урешті-решт Італія виграла з рахунком 4:2, захистивши титул чемпіонів світу, а угорці отримали лише срібні нагороди.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 48 матчів,[3] забивши 13 голів.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1942 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кішпешт». 1946 року став головним тренером команди МТК (Будапешт), тренував клуб з Будапешта один рік.

1958 року став головним тренером збірної Об'єднаної Арабської Республіки (де-факто Єгипту), на чолі якої наступного року виборов Кубок африканських націй.[4]

1961 року залишив Єгипет і повернувся на батьківщину, де протягом наступного року тренував команду «Шалготар'яна».[3]

Помер 8 жовтня 1988 року на 81-му році життя у місті Будапешт.

Титули і досягнення ред.

Як гравця ред.

«Хунгарія»: 1935-1936, 1936-1937

Як тренера ред.

ОАР: 1959

Посилання ред.

  1. https://epa.oszk.hu/00000/00003/00030/adattar.html
  2. https://epa.oszk.hu/00000/00003/00030/nevmutato.html
  3. а б Chapter VII: Contrast and Harmony. Acta Radiologica. Т. 36, № sup85. 1951-01. с. 57—64. doi:10.3109/00016925109136522. ISSN 0001-6926. Процитовано 25 вересня 2022.
  4. Manzatto, Antonio; Grenzer, Matthias (12 вересня 2017). Teologia cristã latino-americana Anotações sobre a Área de Concentração do Programa de Estudos Pós-Graduados em Teologia da PUC-SP. Revista de Cultura Teológica. № 89. с. 27. doi:10.23925/rct.i89.34453. ISSN 2317-4307. Процитовано 25 вересня 2022.