Туніське озеро
Туніське озеро (араб. البحيرة, El Bahira) — солона лагуна природного походження, розташована між столицею Тунісу і Туніською затокою Середземного моря. Площа цього мілководного озера, яке колись було морською гаванню, становить 37 км ².
| Туніське озеро البحيرة, El Bahira | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 36°49′ пн. ш. 10°15′ сх. д. / 36.817° пн. ш. 10.250° сх. д.Координати: 36°49′ пн. ш. 10°15′ сх. д. / 36.817° пн. ш. 10.250° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Туніс[1][2] | |||
| Регіон | Туніс | |||
| Прибережні країни | Туніс | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | лагуна і природоохоронна територія[2] | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 37 км² | |||
| Довжина | 10 км | |||
| Ширина | 5 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Статус спадщини | Рамсарське угіддяd[1] | |||
| Geonames | 2464468 | |||
  Туніське озеро (Туніс) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Туніське озеро у Вікісховищі | ||||
За часів Римської імперії на озері була побудована дамба, що розділила його на дві частини. В даний час дамба використовується як дорога для автомобілів і потягів, що з'єднують гавань Ла-Ґулєт і прибережні міста Сіді-Бусаїд і Ла-Марса. У північній частині озера розташований острів Чиклі, що був колись іспанським фортом, а з 1993 року оголошений заповідником.
Через триваючі процесів седиментації[3] в XIX столітті французькі колоніальні сили прорили вздовж дамби канал довжиною 9,7 км, шириною 46 м і глибиною 6,1 м, що веде до старої гавані Тунісу. На південному березі озера в даний час ведеться будівництво великого туристичного центру. На північному березі озера розташований міжнародний аеропорт Туніс-Карфаген.
Природа ред.
Озеро (2,2 тис. га площі водної поверхні й заболочених берегів) входить до складу водно-болотних угідь туніської столиці, які охороняються в рамках Рамсарської конвенції і є важливою частиною природної екосистеми столиці й загалом Північної Африки[4][5]. Озеро Туніс — місце гніздування для декількох видів птахів, особливо пірникози великої (Podiceps cristatus) і широконіски (Anas clypeata), та зимівлі 6% палеоарктичної популяції рожевого фламінго (Phoenicopterus roseus)[4][5]. На озері велика кількість гризунів і кажанів. Води озера використовують в якості розплідника для кількох видів риб. Основною діяльністю людини на озері є рибальство, яке регулюється відповідно з його охоронним статусом[5][4]. Інше озеро цього комплексу угідь, Себха-Сежумі — найбільше водосховище, що захищає столицю від повені. Розташоване на захід від озера Туніс. Воно не пересихає впродовж цілого року, тому особливо важливе для дикої природи влітку, коли інші себхи висихають[5]. Площа під охороною 2,9 тис. га[6]. Невеличкі Гдір-ель-Голла і Барраж-Морнагуя на західних околицях міста; на північ від міста, поряд з узбережжям лежить Себха-Ар'ана, яке пересихає влітку[7][5].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б https://www.protectedplanet.net/555558450
- ↑ а б https://www.protectedplanet.net/555624248
- ↑ Sedimentation in the Lake of Tunis: A lagoon strongly influenced by man
- ↑ а б в ' Complexe Lac de Tunis : [англ.] : [арх. 8 лютого 2018 року] // Ramsar Sites Information Service. — . — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.
- ↑ а б в г д ' Space in Images — 2018 — 02 — Tunis wetlands : [англ.] : [арх. 8 лютого 2018 року] // European Space Agency (ESA). — 2018. — 2 February. — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.
- ↑ ' Sebkhet Sejoumi : [англ.] : [арх. 8 лютого 2018 року] // Ramsar Sites Information Service. — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.
- ↑ ' Complexe des zones humides de Barrage Ghdir El Goulla et Barrage El Mornaguia : [англ.] : [арх. 8 лютого 2018 року] // Ramsar Sites Information Service. — Дата звернення: 8 лютого 2018 року.