Тулліо Ланезе
Тулліо Ланезе (італ. Tullio Lanese, 10 січня 1947, Мессіна) — італійський футбольний арбітр, по завершенні кар'єри — президент AIA.
| Тулліо Ланезе | |
|---|---|
| Народився | 10 січня 1947 (77 років) Мессіна, Сицилія, Італія |
| Країна |  Італія |
| Діяльність | футбольний суддя, футболіст |
| Знання мов | італійська |
| Роки активності | 1982 — тепер. час |
Біографія
ред.Кар'єра арбітра
ред.З 1975 року став судити ігри Серії Б, а з 1977 року — вищого дивізіону країни, Він роками був одним з найвідоміших арбітрів чемпіонату Італії. З 1986 по 1992 рік він був арбітром ФІФА, провівши загалом 38 матчів на міжнародному рівні, включаючи матчі домашнього чемпіонату світу 1990 року: Бразилія-Швеція (2:1) у Турині, Уругвай-Південна Корея (1:0) в Удіне, та 1/8 фіналу у Неаполі Камерун-Колумбія (2:1 після додаткового часу)[1].
Він також обслуговував матч групового етапу між господарями Південною Корею та майбутніми олімпійськими чемпіонами збірною СРСР на Олімпіаді 1988 року в Сеулі. Крім цього працював на молодіжному чемпіонаті світу 1989 року у Саудівській Аравії та чемпіонаті Європи 1992 року, де відсудив півфінальний матч між господарями збірною Швецією та Німеччиною (2:3)[2]. Найвищим же досягненням стала робота на фіналі Кубка європейських чемпіонів 1991 року, де він відсудив гру «Црвена Звезда» — «Марсель» у Барі[3][4].
На національному рівні в період з 1978 по 1992 рік він провів 159 гри у Серії А, включаючи численні «класичні» матчі: три дербі Італії («Ювентус» — «Інтернаціонале», одне Міланське дербі та дербі «Ювентус» — «Мілан», два дербі «Інтернаціонале» — «Рома», 3 дербі «Мілан» — «Рома», два Ліхтарних дербі та плей-оф за право зіграти у Кубку УЄФА 1987/88 «Мілан» — «Сампдорія». Він також працював на двох фіналах Кубка Італії (1985/86 та 1988/89) та Суперкубку Італії 1991 року.
Кар'єра функціонера
ред.Після завершення кар'єри арбітра працював із арбітрами Серії С з 1994 по 1998 рік, після чого був президентом Асоціації італійських арбітрів (AIA). До 2006 року він був спостерігачем арбітрів УЄФА.
Скандал Кальчополі
ред.Внаслідок скандалу в італійському футболі у 2006 році він пішов у відставку з посади президента AIA: наприкінці спортивного процесу його було засуджено Федеральним судом до 2 років та 6 місяців, покарання потім було зменшено.
Що стосується розслідування з кримінальної точки зору, за спортивне шахрайство процес закінчився в першій інстанції вироком у 2 роки позбавлення волі.
5 грудня 2012 року IV Апеляційний суд Неаполя скасував вирок першої інстанції, виправдавши його.
24 березня 2015 року касаційна скарга прокурора проти виправдання була визнана неприйнятною.[5]
Політична кар'єра
ред.У 2008 році він був висунутий Союзм центру на регіональних виборах на Сицилії, але не був обраний.
Примітки
ред.- ↑ RSSSF. "World Cup 1990 finals". Retrieved on 15 May 2013.
- ↑ Arnhold, Matthias. "Germany - International Results - Details 1990-1999" [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.]. RSSSF, 10 December 2010. Retrieved on 15 May 2013.
- ↑ Ross, James M. "European Competitions 1990-91" [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. RSSSF, 29 February 2012. Retrieved on 15 May 2013.
- ↑ Coppa Campioni, la finale a Lanese. la Repubblica. 1º maggio 1991. с. 28. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 24 лютого 2020.
- ↑ Esplora il significato del termine: Calciopoli, la Cassazione: prescrizione per Moggi e Giraudo, assolti gli arbitri Bertini e DattiloCalciopoli, la Cassazione: prescrizione per Moggi e Giraudo, assolti gli arbitri Bertini e Dattilo [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.].
Бібліографія
ред.- Almanacco illustrato del calcio. Modena: Edizioni Panini. varie edizioni (dal 1971 a oggi).
Посилання
ред.- Tullio Lanese, tutte le partite di Serie A e Serie B. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 agosto 2017.
- Tullio Lanese. World Referee. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 2013-7-7.
- Tullio Lanese. footballzz.com. Процитовано 2013-7-7.
- Tullio Lanese. eu-football.info. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 2013-7-7.
- Tullio Lanese. worldfootball.net. Процитовано 2013-7-7.