Відкрити головне меню

«Тук-тук та його приятель Жук» (інша назва — «Тук-тук») — один з найперших українських мальованих анімаційних фільмів[1].

Тук-тук та його приятель Жук
Kononch6.jpg
Вид мультфільму мальований
Режисер Д. Бабаєв,
Євген Горбач
Автор сценарію Олесь Донченко
Композитор О. Зноско-Боровський
Мультиплікатори Сергій Конончук,
І. Клебанов,
С. Крюков
Студія Українфільм
Країна Прапор УСРР УСРР
Рік 1935

Роботу зі створення фільму було розпочато 1928 року на Київський кіностудії одним із засновників української анімації В'ячеславом В'ячеславовичем Левандовським. «Тук-тук та його приятель Жук» повинен був стати його першим (та одним із перших у світі) звуковим мультиплікаційним фільмом (прем'єра першого звукового мультфільму «Пароплавчик Віллі», знятого Волтом Діснеєм, відбулася у 1928 році[2]). Але завершити роботу режисеру не вдалося через технічні труднощі виконання поставлених завдань. Фільм був завершений учнями В. Левандовського тільки у 1930-тих роках[3].

Один з найстаріших українських мультиплікаційних фільмів, що збереглися. Відреставрований Національним центром Олександра Довженка, показ відбувся 30 вересня 2017 року в рамках міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва Linoleum[4].

СюжетРедагувати

Пригоди хлопчика на прізвисько Тук-тук та його песика Жука[3].

Фільм створилиРедагувати

режисери Д. Бабаєв
Євген Горбач
сценарист Олесь Донченко
художники-постановники Євген Горбач, Д. Бабаєв
художники-аніматори Сергій Конончук,
І. Клебанов, С. Крюков
композитор О. Зноско-Боровський
звукооператор Н. Комарова-Притульська

ПриміткиРедагувати

  1. С. В. Асенін. «Мир мультфильма». «Пути советской мультипликации» Архівовано 4 лютий 2014 у archive.li, 3d-master.org.
  2. «Ровно 85 лет назад был показан первый звуковой мультфильм», fakty.ua
  3. а б С. Гінзбург. «Рисованный и кукольный фильм»[недоступне посилання з травень 2019]. М., 1957, на сайті «Энциклопедия отечественного кино».
  4. Довженко-Центр @ Linoleum: Перші звукові українські. Прем’єра — Національний центр Олександра Довженка. www.dovzhenkocentre.org. Процитовано 2018-10-12. 

ПосиланняРедагувати